Справа №22ц-20669/2009
Категорія 42 ( 4 )
Головуючий в 1 інстанції Водоп'янов С.М.
Доповідач - Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Неклеси В.І.
суддів: - Братіщевої Л.А., Савіної Г.О.
при секретарі: - Коваленко С.І.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3 представник 3 особи - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Жовтневої районної у місті ради про визнання членами сім'ї та права власності на житлову площу у квартирі, за зустрічним позовом 3 особи - Комунального житлового підприємства №26 м. Кривого Рогу до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Виконкому Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу, 3 особи - Комунальне житлове підприємство №26, Відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання членом сім'ї і права на житлову площу в квартирі і в обґрунтування позову вказала, що вона з 24.02.1996 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 і від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_5. її чоловік проживав спільно зі своєю матір'ю - ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1, яка належала їм на підставі ордеру і після шлюбу вона також стала проживати в цій квартирі.
15.06.1999р. її чоловік був засуджений Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу на три роки позбавлення волі і на період відбування покарання він був знятий з реєстрації.
27.03.2000р. померла ОСОБА_6
Після звільнення чоловіка з місць позбавлення волі вони стали проживати у спірній квартирі. 24.10.2005р. її чоловік звернувся із заявою до КЖП №26 про реєстрацію в кв. АДРЕСА_1, що підтверджується реєстрацією в КЖП №26, підписом директора, а також відмітками відповідних осіб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а вона з донькою залишились проживати в спірній квартирі.
Посилаючись на ці обставини, просила суд визнати її і неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 членами сім'ї ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , і права на житлову площу в кв. АДРЕСА_1 Зобов'язати Відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати її і доньку по вказаній адресі.
В липні 2008 року із зустрічною позовною заявою звернулась 3 особа - КЖП №26 до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення.
В позові зазначило, що АДРЕСА_1 були прописані та проживали - ОСОБА_6., прописана з 30.12.1985р., її син - ОСОБА_7.
15.06.1999р. ОСОБА_5 був засуджений на 3 роки та виписаний по повідомленню без паспорта.
24.10.2005р. ОСОБА_5, для того, щоб зареєструватись у спірній квартирі, звернувся із заявою до КЖП №26, яка була зареєстрована і підписана директором, після чого був направлений на житлово-побутову комісію Жовтневого РВК у м. Кривому Рорзі. Проте із заявою зареєструватися у спірній квартирі до КЖП №26 він більше не звертався.
Оскільки в спірній квартирі ніхто не зареєстрований, документів на дану квартиру відповідачка не має, квартирну плату не сплачує, самовільно зайняла цю квартиру, яка є комунальною власністю і належить передачі у Жовтневий райвиконком м. Кривому Рогу для повторного заселення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, просили суд висилити ОСОБА_1 та її неповнолітню дитину з житлового приміщення кв. АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року у позовних вимогах ОСОБА_1 до Виконкому Жовтневої районної у місті Ради м. Кривого Рогу про визнання членом сім'ї та права на житлову площу у квартирі -відмовлено.
Зустрічний позов 3 особи - КЖП №26 до ОСОБА_1 - задоволено і виселено ОСОБА_1 з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог і відмову КЖП №26 у зустрічному позову, оскільки рішення є незаконне, суперечить матеріалам справи, винесене на неповно з'ясованих обставинах.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона і донька були членами сім'ї ОСОБА_5, який згідно ч.1 ст. 71 ЖК України не втратив права на житлову площу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у спірній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, були прописані - ОСОБА_6, головний наймач, та її син - ОСОБА_7. ОСОБА_6. померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та виписана у зв'язку зі смертю. ОСОБА_5 -15 червня 1999 року був засуджений на три роки позбавлення волі та знятий з реєстрації як засуджений. 03 жовтня 2000 року ОСОБА_5 повернувся з місця позбавлення волі, однак із заявою про реєстрацію до КЖП №26 звернувся лише 24 жовтня 2005 року у зв'язку із чим його заява директором КЖП №26 була направлена, для вирішення питання, на житлово - побутову комісію до Жовтневого РВК у м. Кривому Розі (а.с. 56). Після цього ОСОБА_5 з питанням про реєстрацію у спірну квартиру до КЖП №26 не
звертався, помер 22 лютого 2006 року. У спірній квартирі ніхто не зареєстрований, квартира не приватизована.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України», вирішуючи спори до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Статтею 65 Житлового кодексу України передбачено, що наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, всилити в займане жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1 обґрунтовано, враховуючи ст. 65 ЖК України, послався на те, що позивачка ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6. та ОСОБА_5 за час їх життя не зверталися до наймодавця із заявою про вселення позивачки в спірну квартиру та її реєстрації в цій квартирі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову ОСОБА_1 в позові і про те, що позивачка по справі ОСОБА_1 на момент звернення до суду з цим позовом була власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 19-22), де вона згідно даних паспорту була зареєстрована з 21.07.1999 року (а.с. 14) і яку подарувала своєму батькові вже під час розгляду справи 06.11.2006р. (а.с. 46-47).
З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1 дійшов правильного висновку про те, що порядок вселення ОСОБА_1 до квартири державного житлового фонду дотриманий не був, а саме - ОСОБА_1 зберігала за собою право користування іншим помешканням, де була зареєстрована і власницею якого в наступному стала.
Тому підстави для скасування рішення суду в цій частині позову відсутні.
Посилання ОСОБА_1 на те, що кв. АДРЕСА_2 була на неї оформлена лише з метою отримання під її заставу банківського кредиту для родичів-підприємців, безпідставне, не доведено, спростовується матеріалами справи та висновками суду.
Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Але в частині задоволення зустрічного позову третьої особи - Комунального житлового підприємства №26 м. Кривого Рогу до ОСОБА_1 про виселення її з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України виходячи з наступного.
Згідно ст. 124 ЦПК України зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України. До позовної заяви поданої без дотримання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, застосовуються вимоги ст. 121 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи зустрічна позовна заява КЖП №26 до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення подана без додержання вимог, викладених в ст. 119 ЦПК України.
Звертаючись із позовом про виселення, відповідач в порядку ст.ст. 109, 116 ЖК України, як самоправно зайнявші жиле приміщення, КЖП №26, всупереч п.п. 5, 6 ст. 119 ЦПК України не виклав обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину, а також наявність свого права на спірну квартиру, яка УЖКГ Виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області лише передана КЖП №26 на обслуговування.
Всупереч вимог ст. 121 ЦПК України суд першої інстанції не залишив зустрічну позовну заяву без руху, прийняв її, об'єднав з позовом ОСОБА_1 та розглянув, що є підставою для скасування рішення суду від 19.12.2008р. в частині задоволення зустрічного позову 3 особи - КЖП №26 про виселення ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення, із залишенням зустрічного позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 207, 310 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, п.8 ч.1 ст. 207, ст.ст. 310, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2008 року в частині задоволення зустрічної позовної заяви Комунального житлового підприємства №26 м. Кривого Рогу до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення - скасувати.
Позовну заяву Комунального житлового підприємства №26 до ОСОБА_1 про виселення - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.