ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 квітня 2010 р.                                                                                    № 7/98-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.,

суддів:Білошкап О. В., Міщенка П. К.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиТовариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року

у справі№7/98-Б

за заявоюАТЗТ "Волиньрембуд"

доТовариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"

про банкрутство

представники сторін в судове засідання:

Від заявника: Щербюк О. Ю. дов. від 20.01.2010 року;

                       Тіунов Е. В.- гол. правління

                                        В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області  від  22.10.2009 року (суддя –Шум М. С.) за заявою АТЗТ "Волиньрембуд" порушено провадження у справі №7/98-Б про банкрутство Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особа боржника без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Василюка І. М.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, Товариство  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу  господарського суду Волинської області  від  22.10.2009 року в частині накладення заборонено посадовим особа боржника без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна боржника та призначення розпорядником майна боржника

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р. ( судді: Михайлюк О. В.–головуючий, Новосад Д. Ф., Мельник Г. І.) ухвалу  господарського суду Волинської області  від  22.10.2000 року залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" –без задоволення.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року скасувати посилаючись на те, що вона суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Положеннями ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон).

В силу ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вживати і інші заходи для збереження майна боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство може вжити заходи забезпечення, передбачені  Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ст. 67 ГПК України та не позбавлений можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у конкретній справі. Однак, такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності боржника.

Право вибору необхідних заходів належить суду з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому слід враховувати, що заходи забезпечення відповідно до вимог ст. 12 Закону вживаються з метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника, і за своїм характером не повинні унеможливлювати фінансово-господарську діяльність боржника, оскільки його підприємницька діяльність не припиняється у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Право господарського  товариства самостійно на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном передбачені  ст.  43 Закону України “Про власність” та  ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”.

Таким чином, накладення заборони на  відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна боржника здійснено з порушенням законодавства, оскільки позбавляє можливості боржника провадити, передбачену статутом господарську діяльність, здійснювати реалізацію виготовленої продукції  тощо.

Стосовно доводів скаржника про неправомірність призначення арбітражного керуючого  Василюка І. М. розпорядником майна боржника судом вважаються необґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів; якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказує про введення процедури розпорядження майном боржника і призначає розпорядника майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Однак, остаточне рішення щодо вибору кандидатури розпорядника майна та його призначення приймає суд, виходячи з пропозицій учасників справи (кредиторів; у випадках, передбачених Законом, - державного органу з питань банкрутства).

Отже, нормами Закону прямо передбачено право суду призначати розпорядника майна як на підготовчому засіданні суду, так і під час порушення справи про банкрутство.

Враховуючи те, що боржник у справі не є державним підприємством або підприємством, у статутному фонді якого частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, що вимагає призначення розпорядника майна з урахуванням пропозиції державного органу з питань банкрутство, судом першої інстанції правомірно призначено розпорядника майна при порушенні справи про банкрутство.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали та постанови суду апеляційної інстанції в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Василюка І. М.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині  накладення заборонено посадовим особа боржника без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна боржника  підлягає скасуванню, оскільки винесені з порушенням вимог чинного законодавства.  Справа № 7/98-Б в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам чинного законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.

Вживаючи заходи забезпечення при новому розгляді, суду слід вказувати конкретні  дії, які забороняється вчиняти боржнику , визначати певне майно, на яке накладається арешт чи заборона з урахуванням призначення цього майна у господарській діяльності, можливості боржника вести фінансово-господарську діяльність за наявності заходів забезпечення.

На підставі вищенаведеного, та керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України, ст. ст.  1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"   у справі №7/98-Б задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року  та ухвалу господарського суду Волинської області  від 22.10.2009 року у справі №7/98-Б в частині накладення заборонено посадовим особа боржника без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна боржника  скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року та ухвалу господарського суду Волинської області  від 22.10.2009 року у справі №7/98-Б залишити без змін.

Головуючий                                                                  О. Є. Короткевич

Судді                                                                            О. В. Білошкап

                                                                                       П. К. Міщенко