АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 900 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції : Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач : Сапун О.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Петрової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит, за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 про розірвання кредитного договору та припинення дії договору іпотеки, вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, -
В С Т А Н О В И Л А :
20 березня 2009 року ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту.
Зазначало, що 26 грудня 2006 року між відділенням банку та відповідачкою був укладений договір № 375 про іпотечний кредит, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у сумі 59 700,00 доларів США для придбання квартири № 103, розташованої у будинку № 153 по проспекту Леніна у м. Запоріжжі. В забезпечення виконання кредитного договору 26 грудня 2006 року був укладений іпотечний договір №375-іф, предметом якого є вказана квартира. Оскільки відповідачка умови договору кредиту не виконує, утворилась заборгованість по кредиту та відсотках у розмірі 48 185,21 доларів США, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3
10 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 міста Запоріжжя про розірвання кредитного договору. Мотивувала позов тим, що на теперішній час істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору. Так, непередбаченим є значне підвищення курсу валют на валютному ринку, тому вона не в змозі належним чином виконувати умови договору та своєчасно сплачувати відповідні відсотки. Просила розірвати кредитний договір, припинити дію договору іпотеки та вилучити запис про обтяження квартири, який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек. При цьому погоджується на стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором у сумі 411 838 грн. 40 коп.
24 вересня 2009 року ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя уточнило позовні вимоги. Просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по договору кредиту та відсотках за користування кредитом у сумі 51 738,01 доларів США, що є еквівалентом 414 255 грн. 90 коп., штраф за невиконання зобов’язань у сумі 8 530 доларів США, що є еквівалентом 68 298 грн.
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 доповнила позов вимогою про стягнення з ВАТ Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя на її користь 1 104 грн. 46 коп., які були нею неправильно сплачені під час укладання кредитного договору, та судових витрат.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2009 року позов ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позов ОСОБА_3 до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 міста Запоріжжя про розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки об’єднані в одне провадження.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2009 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 738,01 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі 414 255 грн. 90 коп., штраф в сумі 8 530 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі 68 298 грн., судовий збір у розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., всього стягнуто 484 283 грн. 90 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 про розірвання кредитного договору та припинення дії договору, вилучення запису про обтяження нерухомого майна залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким розірвати кредитний договір № 375 від 26 грудня 2006 року, припинити дію договору іпотеки № 375-іф, зніти обтяження з квартири АДРЕСА_1, стягнути з неї на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 заборгованість за кредитним договором у розмірі 411 838 грн. 40 коп.
Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, заперечення представників ВАТ «Державний ощадний банк України», розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 26 грудня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № 375, за умовами якого відповідачка отримувала від банку кредит у сумі 59 700 доларів США готівкою на придбання квартири АДРЕСА_1.
При цьому, видача кредиту у доларах США узгоджується з положеннями статті 192 ЦК України, статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 375-іф від 26 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 7743, за яким вона передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1.
Статтями 3,526,625 ЦК України передбачено, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
При укладанні договору про іпотечний кредит, іпотечного договору відповідачка погодилася з їх умовами, у тому числі з положеннями пунктів 1.5,1.6.1.4 договору кредиту, пунктів 1.4,3.3.9 іпотечного договору. Судом з’ясовано, що банк не примушував ОСОБА_3 укладати вказані договори, відповідачка погоджувалася з викладеними у них умовами, тобто правочини відповідали волевиявленню сторін та умовам діючого законодавства.
Відповідно до пунктів 1.5,1.6.1.4 договору про іпотечний кредит позичальник зобов’язувалась своєчасно здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування ним щомісячно рівними частинами по 498 доларів США та нараховані банком проценти в валюті кредиту за користування кредитними коштами.
Пунктами 4.3.2,4.3.3,5.2 договору про іпотечний кредит також передбачалось, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору, іпотечного договору ОСОБА_3 повинна була достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кревними ресурсами, комісійних винагород, штрафних санкцій, а також пеню у розмірі 0,03% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Отже встановивши, що ОСОБА_3 припинила погашення кредиту та процентів в порядку і строки, передбачені графіком, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею, суд обґрунтовано задовольнив позов ВАТ «Державний ощадний банки України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 та стягнув з відповідачки 484 283 грн. 90 коп.
Висновок суду відповідає наданим доказам, а також погоджується із встановленим ч. 2 ст. 1050 ЦК України способом цивільно-правової відповідальності боржника, а саме право позикодавця вимагати дострокового повернення частки позики, що залишилась, а також сплати процентів. Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов’язальні правовідносини між сторонами договору тривають до виконання договору, тобто припиняються його виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, пунктом 1.4.3 договору про іпотечний кредит передбачалось укладання на користь банку страхування предмету іпотеки, договору страхування позичальника від нещасних випадків. Згідно пункту 3.3.9 іпотечного договору № 375-іф ОСОБА_3 зобов’язана була за власний рахунок застрахувати предмет іпотеки на суму оцінки майна 430 765 грн.
Оскільки термін дії договору страхування предмету іпотеки сплив 24 лютого 2010 року, а відповідачка умови пункту 3.3.9 іпотечного договору щодо страхування не виконала, Іпотекодавець на підставі пункту 7.2 іпотечного договору повинен сплатити банку штраф у розмірі 10% вартості невиконаного зобов’язання.
Доводи ОСОБА_3 про незаконність стягнення штрафу за не укладання нею договору страхування предмету іпотеки не відповідають наданим доказам та матеріалам справи.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та припинення дії договору іпотеки, суд правильно послався на безпідставність її доводів щодо порушення банком умов кредитного договору, а також недоведеність вимог щодо істотної зміни обставин.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовувала тим, що на теперішній час суттєво змінився курс долара США по відношенню до національної валюти України, виникла світова криза, і це є істотною зміною обставин, передбачених статтею 652 ЦК України.
Між тим, відповідно до положень частини 2 статті 652 ЦК України для можливості розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин необхідна наявність одночасно таких умов: 1). в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2). зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3). виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4). із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна курсу долара по відношенню до національної валюти України не є тією підставою, яка випливає зі змісту частини 2 статті 652 ЦК України.
Крім того, з наданих документів видно, що незважаючи на економічну ситуацію, а також всупереч турботливості та обачності, відповідачка протягом 2007-2008 років продовжувала оформляти кредитні договори у інших банківських установах і отримувати кошти в іноземній валюті ( а. с. 30 т. 1 ).
В ході розгляду спору відповідачка не надала будь-яких доказів, які б свідчили про наявність у даному випадку всіх чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, які б давали суду право задовольнити вимоги ОСОБА_3 і розірвати кредитний договір та припинити іпотечний договір.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: