КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 761/12508/20 Головуючий у І-й інстанції - Саадулаєва А.І.

апеляційне провадження № 22-ц/824/1254/2021 Доповідач Заришняк Г.М

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі - Маштаковій Т.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Заплішної Ольги Дмитрівни, діючої в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 04 липня 2014 року між ПАТ «КБ ««Український фінансовий світ» та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 43815 банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки», за п. 1.1 якого банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 157 480,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04 серпня 2014 року та зобов`язувався сплачувати проценти за його користування у розмірі, встановленому пунктом 1.2 вказаного договору, зі сплатою 21,14 процентів річних.

Банк зобов`язувавсявідкрити вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 вкладнику та прийняти вклад (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору).

Відповідно до квитанції № TR.58113.527.315 від 04 липня 2014 року ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти у розмірі 157 480,00 грн.

14 серпня 2014 року Постановою Правління НБУ прийнято рішення № 491 «Про віднесення ПАТ КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Український фінансовий світ».

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «УФС» і розпочато процедуру ліквідації банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік, а саме з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Гончарова С.І.

26 грудня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончаровим С.І. на адресу позивача було направлено лист № 001/4427, яким ОСОБА_1 повідомлено, що правочини, у тому числі договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 43815, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим позивачку не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказаніобставини були встановлені постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 р. по страві №826/7207/15.

Зазначала, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 рокувизнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І., оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки», укладеного між ПАТ «КБ«Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 від 04 липня 2014 року № 43815. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року змінено та визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині не включення до нього ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 ). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року залишено без змін.

Посилаючись на те, що Уповноважена особа Фонду, в порушення Закону протягом тривалого часу не передавала в Фонд додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якамає право на відшкодування коштів за вкладом, а відповідач, в свою чергу, не передавав банку-агенту інформацію про позивача, в зв`язку з чим ОСОБА_1 не отрималагарантованого відшкодування коштів за вкладом в межах процедури ліквідації Банку, просила задовольнити позов та стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 157 480 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 157 480 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неотриманого гарантованого відшкодування коштів за вкладом.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб користь держави 1574 грн. 00 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

У поданому відзиві представник позивачки просив в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивачки проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 04 липня 2014 року між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 43815 банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки».

Згідно із пунктом 1.1 договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 157 480,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04 серпня 2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування у розмірі, встановленому пунктом 1.2 вказаного договору - 21,14 процентів річних.

Банк зобов`язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 вкладнику та прийняти вклад (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору).

На підставі квитанції № TR.58113.527.315 від 04 липня 2014 року позивачкою ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти у розмірі 157 480,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Аналіз зазначеної норми права дає можливість дійти висновку про те, що випадки обмеження прав клієнта щодо розряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка зазначала, що у зв`язку з протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиконання постанови Київського шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі №826/7207/15 вона втратила право вимагати отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 зазначеного Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації або запровадження процедури ліквідації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 даного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 цього Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 46 цього Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку. Тимчасова адміністрація та ліквідація банку здійснюється Фондом, який призначає Уповноважену особу та делегує їй відповідні повноваження для забезпечення ефективної процедури під час здійснення тимчасової адміністрації виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідацію, а також захист прав і законних інтересів вкладників банку.

З матеріалів справи слідує, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15.08.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - Гончарова С.І.

10 листопада 2014 року Правління НБУ прийняло постанову № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Український фінансовий світ».

13 листопада 2014 року, на підставі вищезазначеної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Судом встановлено, що 18 листопада 2017 року уповноважена особа Фонду видала наказ №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», яким визнала нікчемним договір банківського вкладу №43815, укладений 04.07.2014 р. між позивачкою та ПАТ «КБ «УФС».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І., оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки», укладеного між ПАТ «КБ«Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 від 04 липня 2014 року № 43815. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року змінено та визнано протиправним дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині невключення до нього ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 ). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їх працівником або іншою особою.

Це один із випадків, коли суб`єктом відшкодування виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто, особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків.

Безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді зобов`язань може мати складний характер, тобто треба доводити не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 638/11853/15-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 158/812/15-ц.

Судом встановлено, що причиною неотримання позивачкою передбаченого Законом відшкодування було невключення Уповноваженою особою Фонду позивачку ОСОБА_1 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в межах 200 000 грн. за рахунок Фонду у відповідності до вимог ст. 26, 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чим завдано позивачці матеріальну шкоду.

07 червня 2019 року на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет було розміщено повідомлення про завершення 05 червня 2019 року виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам Банку на підставі ч.7 ст.26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в зв`язку з подачею Уповноважено особою Фонду державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи).

Внаслідок невиконання Уповноваженою особою Фонду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року, яке було частково зміненопостановою Київського шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, ОСОБА_1 не була своєчасно включена до затвердженого реєстру вкладників, що призвело до настання негативних наслідків, неможливості отримання нею гарантованого відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , та завдало їй матеріальної шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні докази про виконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року та постанови Київського шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично, наразі звернення позивача до суду із вказаним позовом - це єдиний належний спосіб захисту її порушеного права.

В іншому випадку, буде мати місце порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди у вигляді неотриманого гарантованого відшкодування коштів за вкладом в сумі 157 480 грн.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення майнової шкоди, а не стягнення суми гарантованого відшкодування за вкладом, що не є тотожними правовими поняттями.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи те, що публічно-правовий спір уже вирішений судом в порядку адміністративного судочинства, даний позов заявлено про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником Фонду, спір відноситься до цивільно-правового, а тому має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року в справі №826/12003/16.

За таких обставин, підстав для закриття провадження у даній справі не вбачається.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що саме неправомірні дії будь-кого з працівників Фонду спричинили матеріальну шкоду позивачці не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року та постановою Київського шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року. Вказаними судовими рішеннями було встановлено протиправність дій Уповноваженої особи Фонду, і вказана обставина в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню в цій справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно ст.52 Закону вимоги кредиторів до банку, що були не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, отже повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» припинено, не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної їй діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині невключення до нього ОСОБА_1 .

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок бездіяльності Фонду (його працівників), професійної помилки уповноваженої особи відшкодовується Фондом в загальному порядку.

Даний позов ОСОБА_1 заявлено на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не є публічно-правовим.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, який дав їм належну правову оцінку, правомірно визнавши їх необґрунтованими. Твердження апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заплішної Ольги Дмитрівни, діючої в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 12 березня 2021 р.

Головуючий

Судді: