АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2651 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.
2010 р. Суддя-доповідач: Бондар В.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
суддів: Бондара В.О.
Кухаря С.В.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
В С Т А Н О В И Л А:
28 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УПФУ в Ленінському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”
В позові зазначав, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомоги не виплачувалась. З початку 2008 року він отримував соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсі за віком, що є також порушенням його прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Загальна сума недоплати за 2006-2007 роки складає 2 733 грн. 30 коп., за 2008 рік - 1 158 грн. 60 коп.. Проте відповідач відмовив в нарахуванні і виплаті державної соціальної допомоги. З цих підстав просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 01.06.2008 року, зобов”язати УПФУ нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп., за 2008 рік - 1 158 грн. 60 коп.. а всього 3 891 грн. 90 коп..
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині заявлений позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у її пенсійному посвідченні (а.с.6).
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо визначення розміру підвищення до пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004.
Зміст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за 2008 рік.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного строку.
З урахуванням наведених обставин постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313,317 ЦПК України , колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: