Справа № 161/8744/20

Провадження № 2/161/1004/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 15.03.2018 ОСОБА_1 було подано заяву про приєднання №610267 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії. За умовами підписаних заяв, позичальник отримав кредитні кошти в сумі 30 000 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 35,00 процентів річних за користування кредитними коштами. На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та видав банківську картку.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, станом на 26.05.2020 у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі - 32 006,60 грн.

А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вимоги позову не визнав, зазначив, що мало місце несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем після чого з його карткового рахунку було переказано невідомими особами кошти. Про дану подію було повідомлено банк, банківські картки були заблоковані. Окрім того, було подано відповідну заяву до правоохоронних органів, відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР. В задоволенні позову просив відмовити.

В установлений строк, від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення.

Представник позивача в наданих в ході розгляду справи поясненнях вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Зазначала, що відповідачу було видано кредитну картку, відповідач нею користувався, з 2019 року перестав повертати отримані ним кредитні кошти. До банку надходила заява ОСОБА_1 щодо несанкціонованого списання коштів, банком здійснювалася перевірка по даному факту, однак було встановлено, що всі операції були проведені з використанням паролю до картки і фінансового номеру відповідача, всі паролі надходили на його телефон. У позивача є історія смс-листування, кошти були зняті з використанням правильних паролів. Після звернення відповідача з повідомленням про несанкціоноване списання коштів, картки були заблоковані. Окрім того, відповідач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою. Зауважила, що без розголошення інформації не можна було б таку операцію провести.

Представник відповідача ОСОБА_2 в наданих в ході судового розгляду поясненнях вимоги позову не визнав, заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, беручи до уваги відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що 15.03.2018 ОСОБА_1 було подано заяву про приєднання №610267 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії.

На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та видав банківську картку

За умовами підписаних заяв, позичальнику було встановлено кредитний ліміт в розмірі 30 000 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 35,00 процентів річних за користування кредитними коштами (а.с. 8-17).

Умовами кредитування також передбачені порядок нарахування та сплати процентів, погашення боргових зобов`язань, комісії, пені та штрафи.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем у поданому відзиві не оспорювався факт отримання та використання банківської картки із встановленим кредитним лімітом АТ «Ощадбанк» та здійснення грошових операцій.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_1 29.12.2018 виявив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем і мереж електрозв`язку, а також здійснення незаконних операцій з використання електронно-обчислювальної техніки, внаслідок чого з карток відповідача було здійснено ряд трансакцій на загальну суму 33 800 грн., з яких 22 888 грн. кредитні кошти.

З розрахунку заборгованості за основним боргом, встановлено, що 29.12.2018 з картки № НОМЕР_2 було здійснено трансакцію на загальну суму 22 230 грн.

Відповідач стверджує, що дану операцію ні він, ні з його відому інші особи не здійснювали.

З дослідженого розрахунку заборгованості (а.с. 4 зворот) судом встановлено, що в подальшому рух коштів по карті відсутній, здійснювалося поповнення картки на суму 5 372 грн.

З пояснень викладених у відзиві та письмових поясненнях судом встановлено, що про вказану обставину відповідач дізнався вранці, зняття коштів відбулося вночі. Окрім того, переказ коштів відбувся не лише з кредитної картки, а також із зарплатної.

29.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до ЛВП ГУНП у Волинській області з повідомленням про крадіжку (в період часу з 23 год. 27 хв. 28.12 2018 по 07 год. 00 хв. 29.12.2018, невстановлена особа, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом блокування сім-картки мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_3 , здійснила трансакції з картки № НОМЕР_4 у сумі 10 800 грн. на картку № НОМЕР_5 , а також з картки № НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 15 000 грн. на картку № НОМЕР_7 та у сумі 7 000 грн. на картку № НОМЕР_5 , чим завдала потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 32 800 грн. Заява була прийнята та зареєстрована в ЄРДР, реєстраційний №12018030010004779 за ст. 185 ч.1 КК України (а.с. 38).

Листом старшого слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Семенюка Т.П. повідомлено, що в кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР за №12018030010004779 ОСОБА_1 визнано потерпілим. Однак, кінцеве процесуальне рішення не прийнято (а.с. 40).

Постановою від 02.01.2020 кримінальне провадження закрите у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Осіб причетних до вчинення злочину встановлено не було.

Банк повідомлений про дані обставини в телефонному режимі та скерованою ОСОБА_1 письмовою заявою (а.с. 44).

При цьому звертаючись 02.06.2020 з позовом до відповідача позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 4,5) вбачається, що станом на 26.05.2020 позичальнику нараховано заборгованість в розмірі 32 006,60 грн., з яких:

заборгованість за тілом кредиту - 24557,21 грн.,

заборгованість за процентами - 4774,40 грн.,

комісія - 777,80 грн.,

пеня - 1140,32 грн.,

3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 469,67 грн.,

3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 117,71 грн.,

втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 169,49 грн.

Однак, з представлених матеріалів справи вбачається, що повідомлення про вчинення неправомірних дій по картковому рахунку ОСОБА_1 , банком було проігноровано. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу розрахована станом на 26.05.2020, що включає в тому числі кошти, які були перераховані з картки відповідача на інший рахунок невстановленими особами.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

В силу ч. 17 ст. 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування…, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно з пунктом 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 , як користувач карткового рахунку, вчиняв будь-яку дії чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з допомогою його карткового рахунку.

З обставин викладених відповідачем встановлено, що кошти були переказані невідомими особами, які не перебувають у жодних відносинах (як то приятельські, родинні, дружні, колеги) із відповідачем у справі. Дана позиція відповідача стверджується в тому числі і поданою заявою до правоохоронних органів.

Крім того, судом встановлено та підтверджується належними доказами у справі, що відповідач ОСОБА_1 дії щодо повідомлення банку про здійснені перекази коштів невстановленими особами вчинив одразу після їх виявлення 29.12.2018.

Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 була сформована наступна правова позиція: «Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Кожна сторона, як це передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені обставини в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що обставини, наведені стороною відповідача, знайшли своє підтвердження і заслуговують на увагу суду оскільки свідчать про те, що дійсно ОСОБА_1 особисто не здійснював переказ коштів з власного рахунку, останнього визнано потерпілим у кримінальному провадженні, а виявивши списання коштів вжив заходів щодо негайного повідомлення банку про дані факти. Вказані обставини підтверджуються письмовими звернення до правоохоронних органів та установи банку, а також тим, що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження. В той же час, позивачем, не надано доказів, які б свідчили про здійснення операцій щодо переказу грошових коштів з карткового рахунку відповідача саме відповідачем чи про повідомлення ним стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної картки.

А тому, керуючись нормами ЦПК України про покладення обов`язку доказування на сторони, засадами цивільного процесу про рівність сторін у цивільному процесі, а також правовою позицією Верховного Суду України, викладену у вищевказаній постанові, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача вимог позову, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в задоволенні вимог позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем та залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК, на підставі ст.ст. 207, 610, 617, 629, 642, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 17, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 37-1, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.03.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій