ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2021 року м.Тернопіль Справа № 921/163/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, м.Тернопіль

в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопіль;

- Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Тернопільської обласної ради, м.Тернопіль

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни, м.Тернопіль

про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та стягнення коштів,

за участю представників:

прокурора: Михайлюк Т.В., заступник начальника відділу прокуратури Тернопільської області, довіреність №15-4вих21 від 05.01.2021;

позивача-1: Перейма М.І., головний спеціаліст відділу загально - правового забезпечення юридичного управління апарату, довіреність №01-469/16 від 19.01.2021;

позивача-2: Моравель В.Я., начальник відділу правового та кадрового забезпечення, доручення №1-855/11 від 08.12.2020; Тільчак А.О., доручення №1-855/11 від 08.12.2020;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: Піган С.Р., головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад, довіреність №07-1003 від 04.09.2017.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Зміст позовних вимог.

Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в березні 2019 року з позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль, Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Тернопільської обласної ради, м.Тернопіль, до відповідача - фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни, м.Тернопіль, про зобов`язання повернути частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1кв.м, що знаходиться в адміністративній будівлі №14 по вул.К.Острозького у м.Тернополі шляхом підписання Акту прийому-передачі та стягнення 3488,18грн орендної плати, 96649,40грн нарахованої неустойки за фактичне користування нежитловим приміщенням (з урахуванням заяви №529вих-21 від 25.01.2021 (вх.№645 від 26.01.2021) про збільшення розміру позовних вимог).

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень №3 від 05.06.2003, зокрема в частині сплати орендних платежів, невиконання останнім зобов`язань в частині повернення орендованого приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Також в позовній заяві прокуратурою зазначено про належне повідомлення орендаря шляхом надіслання 13.06.2018 листа за №02-452/2.3 про необхідність погашення заборгованості по орендній платі та про повернення орендованого майна шляхом підписання Акту прийому-передачі з посиланням на неможливість продовження орендних відносин; про необхідність звернення до уповноваженого органу - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області з метою укладення договору на новий строк. Оскільки даний лист відповідачу не був вручений відділенням зв`язку по причині його відсутності за адресою місця реєстрації, тому Орендодавцем даний лист-повідомлення було передано нарочно відповідачу, про що свідчить відмітка про отримання, котру пізніше ФОП Наконечна Н.М. в присутності представників Департаменту закреслила. Вдруге, листом №02-756/2.3 від 21.08.2018 Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської ОДА повідомлено суборендарів спірного приміщення про закінчення строку дії договору оренди від 05.06.2003 та про те, що такий договір надалі продовжуватися не буде.

Також прокурор звертає увагу, що норми закону про оренду не містять вимоги про необхідність отримання орендарем повідомлення про припинення дії договору оренди, а також про зобов`язання проводити перевірку на своєчасність надходження поштової кореспонденції до адресата, а лише про необхідність письмового попередження орендаря про припинення дії договору оренди, що і було вчинено Департаментом. Наведені обставини прокурор вважає такими, що свідчать про належне повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди та, у зв`язку з цим, про виникнення в нього обов`язку повернути приміщення з оренди Департаменту як Орендодавцю.

Щодо посилань відповідача на судове рішення від 22.07.2010 у справі №6/29-557, яким відмовлено у задоволенні позову Головного управління агропромислового розвитку Тернопільської ОДА до ПП Наконечної Н.М., де предметом спору було зобов`язання внести зміни до договору оренди, прокурором зазначено, що вказана позовна вимога ґрунтувалася на обставинах збільшення орендарем площі орендованого об`єкту внаслідок проведення реконструкції; а також те, що судовим рішенням було встановлено факт прийняття в експлуатацію реконструйованих офісних приміщень, загальною площею 166,9 кв.м за Актом державної технічної комісії в грудні 2004 року. Зазначені офісні приміщення влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій та не являються капітальними, відтак, зважаючи на ту обставину, що зміни до інвентарної справи щодо орендованого відповідачем приміщення в частині збільшення площі об`єкта після проведених будівельно-монтажних робіт не вносилися, в позові було відмовлено. Вважає, що рішенням від 22.07.2010 у справі №6/29-557 встановлено ідентичність майна, про повернення якого заявлено вимогу у даній справі, та тим, яке передано в оренду за договором №3 від 05.06.2003 і знаходиться в користуванні відповідача по даний час.

На підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: договору оренди нежитлових приміщень №3 від 05.06.2003, Акту приймання-передачі орендованого приміщення від 05.06.2003, розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди майна, що знаходиться на балансі Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА від 25.07.2003, листа №12-2/105 від 18.08.2003, угоди від 02.06.2005 про внесення змін та доповнень до договору оренди №3 від 05.06.2003, угоди №3 від 30.05.2007 про внесення змін до договору оренди №3 від 05.06.2003, розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди майна, що знаходиться на балансі Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської ОДА від 30.05.2007, додаткової угоди №7 від 07.02.2013 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.2003, Додаткової угоди від 01.01.2014 про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень №3 від 05.06.2003, листа відповідача за №919/18 від 15.06.2018, листів Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА за №02-452/2.3 від 13.06.2018, №02-459/2.3 від 14.06.2018, №02-756/2.3 від 21.08.2018, запиту за №2-587/2.3 від 11.07.2018, адресованого Тернопільському обласному вузлу спеціального зв`язку державного підприємства спеціалізованого зв`язку та відповіді за №05/04-287 від 13.07.2018 на нього, реєстру №3 від 15.06.2018, як доказу надіслання на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди, конверту, в якому, за твердженням прокурора, відповідачу направлявся лист за №02-452/2.3 від 13.06.2018 про припинення дії договору оренди, технічного паспорту на громадський будинок №14 по вул. Князя Острозького, Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №134245653 від 14.08.2018, рахунків, які виставлялися відповідачу в період з червня 2018 року по квітень 2019 року, рішення суду у справі №6/29-557 від 22.07.2010, акт звірки розрахунків, інші документи.

Тернопільська обласна державна адміністрація підтримала заявлені прокуратурою позовні вимоги, зазначивши, що порушенням інтересів держави є те, що внаслідок неповернення відповідачем майна, яким він користується після закінчення строку дії договору оренди, держава позбавлена можливості його ефективно використовувати для задоволення державних та суспільних потреб; протиправні дії відповідача обмежують державу в особі ОДА в реалізації її повноважень як власника щодо вільного розпорядження ним з метою отримання найбільш сприятливих економічних та інших вигод. Зазначила, що спірне приміщення належить Тернопільській обласній державній адміністрації, є власністю держави і знаходиться в користуванні Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації, який є балансоутримувачем спірних приміщень.

Щодо тверджень Тернопільської обласної ради з посиланням на те, що спірна будівля, в якій знаходяться орендовані відповідачем приміщення, належить їй на праві власності, то вважає, що даний спір з приводу встановлення законності підстав набуття у власність облрадою приміщень не входить ні до предмета доказування у даному господарському спорі, ні до кола обставин, які необхідно встановити під час його розгляду.

Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації підтримано заявлені прокуратурою позовні вимоги та вказано, що Департаментом вжито усіх заходів, передбачених законом з метою повідомлення відповідача про закінчення дії договору оренди та повернення орендованих приміщень у зв`язку з припиненням договору оренди від 05.06.2003 шляхом надіслання орендарю повідомлення. Втім, відповідач ухилився від його отримання, усвідомлюючи відсутність підстав для продовження права оренди. Також наголосив, що у даному випадку відсутня «мовчазна згода» Орендодавця на пролонгацію договору оренди, зважаючи на вжиті Департаментом заходи та заперечення з приводу продовження орендних правовідносин. Щодо пояснень третьої особи зазначено, що Тернопільська обласна рада не була стороною договору оренди від 05.06.2003, не була власником приміщень на момент його укладення, не здійснювала утримання будівлі, так само як і відповідач здійснював оплату за оренду приміщень та переписку виключно з Департаментом, а не з обласною радою, відповідно просить не брати до уваги доводи та пояснення Тернопільської обласної ради, котра в незаконний спосіб вчинила реєстраційні дії та набула в 2017 році право власності на спірну адміністративну будівлю № 14 по вулиці Кн. Острозького в м. Тернополі. Вважає, що спір з цього приводу не стосується предмету розгляду у даній господарській справі.

Пояснення третьої особи.

Тернопільська обласна рада у наданих письмових поясненнях зазначила, що є законним власником будівлі за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлю від 15 грудня 2000 року та Реєстраційним посвідченням від 15 грудня 2000 року, виданими підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року «Про комунальну власність області» Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, відповідно до яких за Обласною радою на праві комунальної власності належить будівля за вказаною адресою, що знаходиться в оперативному управлінні Тернопільського обласного комунального підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр» «Агропромсистема».

Вказує, що дана інформація додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2017 року №82849824, згідно з яким власником будівлі, загальною площею 2749,8кв.м, за адресою:м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, є Тернопільська обласна рада на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року. Водночас, Обласна рада просила суд врахувати, що встановлення обставин та підстав набуття права власності, в тому числі на спірні приміщення, не є предметом розгляду у даній справі, а у випадку виникнення відповідного спору, такий підлягає вирішенню в межах іншого позовного провадження.

Заперечення відповідача.

Відповідач у поданому відзиві на позов заявлені позовні вимоги заперечив з наступних підстав: 1) жодних повідомлень про припинення дії договору оренди чи про необхідність повернення орендованого майна підприємець не отримував, а доказів направлення такого повідомлення матеріали справи не містять;

2) у відповідача відсутня заборгованості по орендній платі, що вбачається з наданих копій платіжних документів (відзив на позов без номеру від 29.03.2019 (вх.№5565);

3) прокурором не визначено, за який період утворилась заборгованість;

4) орендованого майна, котре просить прокурор повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА у позові, не існує, оскільки у 2004 році відповідач здійснив його реконструкцію, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010 у справі №6/29-557.

Щодо вимог про стягнення неустойки, то вважає, що прокуратурою пропущено скорочений строк позовної давності, встановлений ст.258 ЦК України, який просив суд застосувати.

З урахуванням пояснень третьої особи щодо власника будівлі, в якій знаходиться орендоване приміщення, додатково зазначив, що даний позов заявлено в інтересах особи, що не є власником нерухомого майна.

Процесуальні дії суду у справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2020, рішення місцевого господарського суду від 10.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 скасовано, а справу №921/163/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

За результатами здійсненого автоматизованого розподілу справу передано на новий розгляд судді Стопнику С.Г. (Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020).

Ухвалою суду від 31.08.2020 матеріали справи прийнято до провадження, а розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.09.2020; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання клопотань з процесуальних питань та по суті спору.

На підставі ухвали суду від 18.09.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Тернопільську обласну раду, та у зв`язку з цим підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 24.09.2020 відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом у справі №921/163/19 зустрічної позовної заяви (вх.№725 від 22.09.2020) Фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни про: скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 15.03.2017, номер запису 19519428; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 24.10.2016, номер запису 17373836; визнання за ФОП Наконечною Н.М. права власності на 73/100 частини нежитлового приміщення А2-А3 згідно з інвентарною справою, площею 166,9 м.кв. в будинку №14 по вул. Князя Острозького у м. Тернополі.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Тернопільської обласної ради про витребування доказів (вх.№7360 від 19.10.2020).

Ухвалою суду від 02.11.2020 задоволено заяву Тернопільської обласної прокуратури про відвід судді Стопника С.Г. від розгляду справи №921/163/19 (вх.№7834 від 02.11.2020); матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Андрусик Н.О. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020).

Ухвалою суду від 09.11.2020 матеріали справи №921/163/19 прийнято до провадження суддею Андрусик Н.О.; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 08.12.2020, котре неодноразово відкладалося на 12.01.2021, а згодом на 26.01.2021, про що постановлено відповідні ухвали, котрі внесено до протоколу судових засідань.

Згідно ухвали суду від 08.12.2020 частково задоволено заяву Тернопільської місцевої прокуратури №8230вих-20 від 30.10.2020 (вх.№7770 від 30.10.2020) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 90126,20грн, з яких: 3488,18грн орендної плати та 86638,02грн неустойки, а згідно ухвали суду від 12.01.2020 задоволено частково заяву Тернопільської місцевої прокуратури №154вих-21 від 11.01.2021 (вх.№154 від 12.01.2021) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 96766,12грн, з яких 3488,18грн орендної плати та 93277,94грн неустойки за користування нежитловим приміщенням. В задоволенні заяви в частині вимог про зобов`язання фізичну особу-підприємця Наконечну Наталію Миколаївну повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації частину нежитлового приміщення загальною площею 67,1кв.м, вартість якого станом на 18.02.2019 згідно з експертною оцінкою складає 2099626,00грн, що розташоване за адресою: вул. Князя Острозького, 14, м.Тернопіль, шляхом підписання акта прийому-передачі - відмовлено.

26.01.2021 судом прийнято до розгляду заяву Тернопільської місцевої прокуратури №529вих-21 від 25.01.2021 (вх.№645 від 26.01.2021) про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 100137,58грн, з яких 3488,18грн орендної плати та 96649,40грн неустойки.

Також, у підготовчому засіданні 26.01.2021 судом прийнято до розгляду заяву-повідомлення Тернопільської обласної прокуратури №530вих-21 від 25.01.2021 (вх.№647) про зміну найменування органів прокуратури та стягнення судового збору.

Ухвалою суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 09.02.2021, в якому оголошувалася перерва до 16.02.2021.

В судовому засіданні присутні учасники справи підтримали доводи та заперечення, наведені у підготовчому засіданні з посиланням на докази, долучені до справи.

Представник відповідача 08.12.2020 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. В подальшому представник відповідача в засідання суду не з`явився. Адвокатом відповідача Авдєєнко В.В. подано заяву б/н від 16.02.2021 про відкладення судового засідання у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

За приписами ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому суд враховує неявку відповідача та його представника в засідання 09.02.2021 по розгляду справи по суті, достатність матеріалів для розгляду справи по суті, закінчення відповідних процесуальних строків розгляду справи, а також те, що відкладення судового засідання є правом суду, тому з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов до висновку, що в даному випадку неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 16.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

05.06.2003 між Головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, правонаступником якого є Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації як Орендодавцем та приватним підприємцем Наконечною Наталією Миколаївною як Орендарем, укладено було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №3 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державні нежитлові приміщення площею 67,1 кв.м, які знаходяться на балансі Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, вартість яких визначена відповідно до висновків про вартість приміщень, складених станом на 31 травня 2003 року і становить 34 920 грн. Приміщення знаходяться за адресою - вул. Князя Острозького, 14, і надаються для організації закладу торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ Орендаря в користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акта прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Головне управління сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

У випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмовою від його продовження, Орендар зобов`язаний в 15-денний термін здати Орендодавцеві орендоване майно в належному стані не гіршому ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу даного майна, а Орендодавець повинен прийняти вказане майно згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди. Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі (п. 2.4 договору).

Пунктами 3.1- 3.2 договору передбачено, що орендна плата приміщень визначається на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №699 від 18.05.1998, №75 від 19.01.2000) і складає 436,50грн (без ПДВ) за базовий місяць (травень 2003). 50% від зазначеної суми перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції, а 50% - до держбюджету згідно з рахунками, виставленими Орендодавцем. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Наднормативна сума орендної плати, що надійшла Орендодавцеві, підлягає в установленому порядку поверненню Орендареві, або заліку в рахунок наступних платежів (п.3.5 договору).

Відповідно до п.п.5.1-5.3, 5.8 договору Орендар зобов`язався використовувати орендоване приміщення у відповідності з його призначенням, визначеним умовами цього договору; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату Орендодавцю і держбюджету; в разі припинення договору оренди повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу; укласти з Орендодавцем договір на часткове відшкодування та утримання орендованих приміщень.

Згідно з п.п.6.2-6.3 договору Орендар вправі з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості за рахунок власних коштів; передавати в суборенду орендоване майно. При цьому, строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії Договору. Плата за суборенду цього майна не повинна перевищувати орендної плати Орендаря.

У пунктах 10.1-10.2 договору сторони встановили термін дії договору: з 5 червня 2003 року до 5 червня 2018 року. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

При цьому у п. 10.4 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, у пункті 10.6 договору передбачено випадки, коли договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Встановлено, що на виконання умов договору оренди, 05.06.2003 Головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації передано, а приватним підприємцем Наконечною Наталією Миколаївною прийнято в строкове платне користування частину нежитлового приміщення - вестибюлю, загальною площею 67,1кв.м, розташованого у будівлі за адресою: м.Тернопіль, вул.Князя Острозького, 14, про що складено та підписано уповноваженими особами обох сторін Акт приймання-передачі. Сторони погодили, що для облаштування орендної площі необхідно провести роботи по будівництву перегородок, перекриття та інших конструктивних елементів. Вартість приміщення визначена станом на 31.05.2003 в розмірі 34920,00 грн за експертною оцінкою.

Згідно листа №12-2/105 від 18.08.2003 Орендодавцем надано Орендарю (відповідачу у справі) дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по вул.Кн.Острозького, 14 для виставково-торгівельних цілей згідно договору №3 від 05.06.2003 за рахунок власних коштів Орендаря з умовою, що вартість робіт по поліпшенню орендованого майна може перевищувати 25% від залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості орендованих приміщень.

02.06.2005 між сторонам укладено угоду, відповідно до якої п.1.3 договору оренди №3 від 05.06.2003 доповнено в частині визначення мети оренди - права Орендарю надавати маркетингові послуги, послуги Інтернет-зв`язку, здавати в оренду приміщення, які влаштовані внаслідок проведеної реконструкції за кошти Орендаря; дизайнерські послуги.

30.05.2007 сторонами укладено угоду №3, якою змінено п.3.1 договору оренди №3 від 05.06.2003 та встановлено, що орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 за №1846), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) - 754,27грн. Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2007 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекс інфляції за січень 2007 року. Окрім того, сторонами внесено зміни у платіжні та поштові реквізити сторін.

22.07.2010 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010 (а.с.74-76, том 1) відмовлено у задоволенні позову Головного управління агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації до підприємця Наконечної Н.М., про зобов`язання внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення №3 від 05.06.2003 в частині площі орендованого майна та розміру орендної плати.

07.02.2013 сторонами підписано додаткову угоду №7 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 05.06.2003, відповідно до якої змінено найменування Орендодавця з Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації замінено на Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, та у зв`язку з цим п. 10.2 викладено в редакції змін.

13.06.2018 Орендодавцем надіслано на адресу ФОП Наконечної Н.М. (відповідача у справі) листа за №02-452/2.3 від 13.06.2018, згідно якого повідомлено про закінчення 05.06.2018 терміну дії Договору оренди №3 від 05.06.2003, наявну заборгованість по відшкодуванню витрат за водопостачання і водовідведення в сумі 224,60грн та заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 4955,18грн, котру просив погасити та підписати Акт приймання-передачі нерухомого майна в трьох примірниках та організувати передачу орендованих приміщень Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА. Також, у вказаному листі Департамент агропромислового розвитку Тернопільської ОДА повідомив відповідача про відсутність у нього можливості продовжити термін дії Договору оренди. Поряд із цим, зазначив, що для подальшого заключення нового договору оренди державного нерухомого майна відповідачу необхідно звернутися до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області.

Як доказ надіслання зазначеного вище листа на адресу відповідача до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Реєстру №3 від 15.06.2018, зданого в Тернопільський ОВСЗ, конверту від 15.06.2018, запиту за №2-587/2.3 від 11.07.2018, адресованого Тернопільському обласному вузлу спеціального зв`язку державного підприємства спеціального зв`язку та відповіді на нього за №05/04-287 від 13.07.2018 (а.с. 41-44 том І).

Також, листом за №02-459/2.3 від 14.06.2018 Департамент повідомив відповідача, зокрема про те, що згідно з розпорядженням Голови обласної державної адміністрації №979-од від 26.11.2012 "Про упорядкування структури обласної державної адміністрації" Головне управління агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації перейменоване в Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1737836 від 24.10.2016 та Технічного паспорту на адміністративний будинок, загальною площею приміщень 2451,5кв.м, останній є правонаступником всіх попередніх формувань.

Згідно Реєстру №3 від 15.06.2018 на адресу відповідача було направлено лист №02-452/2.3 від 13.06.2018, та лист №02-459/2.3 від 14.06.2018. Окрім того, зазначений лист 15.06.2018 був наданий суборендарям з метою його вручення/повідомлення відповідачу.

15.06.2018 відповідач звернувся до Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА із листом без номеру та дати (вх. №919/18), в якому просив, спираючись на закінчення терміну дії договору оренди №3, тривалу співпрацю, своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати, відшкодування всіх комунальних платежів, проведення значних обсягів робіт по покращенню орендованих приміщень, - продовжити договір оренди терміном на три роки, а також надати документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна - дану будівлю на вимогу державного реєстратора (а.с.37 том І). Даний лист залишено без розгляду з боку Орендодавця.

21.08.2018 листом №02-756/2.3 Департамент агропромислового розвитку Тернопільської ОДА додатково повідомив суборендарів відповідача про закінчення терміну дії Договору оренди №3 від 05.06.2003 та зазначив, що останній не буде продовжуватися на наступний період, а для укладення нового договору оренди державного нерухомого майна ФОП Наконечній Н.М. необхідно звернутися у Регіональне відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області. Повідомив суборендарів, що станом на 01.08.2018 Орендарем - ФОП Наконечною Н.М. не сплачено майже за 3 місяці орендної плати, не повернуто орендоване приміщення та не вживаються заходи щодо укладення договору через Регіональне відділення ФДМУ. Зазначив, що строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору та просив до 10.09.2018 звільнити орендовані приміщення.

Актом проведення обстеження приміщення від 08.02.2019 підтверджено, що ФОП Наконечна Н.М. не повернуто з оренди об`єкт оренди у зв`язку з закінченням договору оренди №3 від 05.06.2003, а орендар продовжує використовувати приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно довідки Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА №2-181/1.1 від 11.02.2019, Акту звірки розрахунків від 18.09.2018 за період використання Наконечною Н.М. орендованого приміщення до 05.06.2018 заборгованість по сплаті оренди за договором оренди склала 3488,18грн.

В обґрунтування даної суми зазначено, що заборгованість по орендних платежах виникла з 01.01.2010 з початковою сумою 264,30грн . В цьому ж році в рахунок на оплату включено витрати на охорону за лютий- серпень 2010, відповідно сума боргу по орендній платі зростала кожного місяця , а отримані від орендаря щомісячні платежі зараховувалися в погашення заборгованості по орендній платі перекриваючи заборгованість попереднього місяця із врахуванням індексу інфляції. Станом на 01.01.2011 заборгованість становила 5008,07грн, на 01.01.2012 - 5495,91грн, на 01.01.2013 - 5554,94грн, на 01.01.2014 - 4862,90грн, на 01.01.2015 - 2705,09грн, на 01.01.2016 - 2519,28грн, на 01.01.2017 - 3764,42грн, на 01.01.2018 - 2646,13грн, на 05.06.2018 - 3488,18грн.

Оскільки строк дії договору оренди закінчився 05.06.2018, ФОП Наконечною Н.М. приміщення з оренди не повернуто, наявну заборгованість по щомісячних орендних платежах не сплачено, Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації як власником нежитлового приміщення, не вжито заходів щодо повернення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Кн.Острозького, 14 в м. Тернопіль з оренди та заходів щодо стягнення заборгованості за його використання, зважаючи на допущення бездіяльності зі сторони Орендодавця, прокурором вжито заходи представницького характеру шляхом подання до господарського суду даного позову.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2019 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі №921/163/19 відмовлено у задоволенні позову з посиланням на не доведення позивачем документально факту належного повідомлення відповідача про припинення дії договору та повідомлення про відсутність волевиявлення орендодавця на продовження орендних правовідносин. Враховуючи умови пункту10.4 договору та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлових приміщень №3 від 05.06.2003 є пролонгованим, відтак, вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з червня 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 31805,28грн, нарахованої у розмірі подвійної орендної плати, судом визнано безпідставними. Вимога про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 3488,18грн, судом визнана необґрунтованою, оскільки факт наявності заборгованості по орендній платі спростовано копіями платіжних доручень, які містять вказівку на призначення платежу - орендна плата за конкретний період часу, починаючи з грудня 2009 року по червень 2018 року.

Постановою від 05.08.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовано судові рішення, ухвалені у даній справі. На думку Верховного Суду суди дійшли суперечливого висновку з огляду на зміст листа № 02-452/2.3 від 13.06.2018 (в якому вказано що для подальшого укладення договору оренди державного нерухомого майна ФОП необхідно звернутись до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області), що такий не може бути розцінений як "мовчазна згода" на пролонгацію діючого договору оренди державного майна чи відсутність заперечень з приводу продовження орендних правовідносин. При цьому, встановивши факт надіслання Орендодавцем на адресу ФОП Наконечної Н.М. листа №02-452/2.3, яким останню було повідомлено про закінчення 05.06.2018 терміну дії договору оренди №3 від 05.06.2003, наявну заборгованість по відшкодуванню витрат за водопостачання і водовідведення в сумі 224,60грн та заборгованість по сплаті оренди в сумі 4 955,18грн, необхідність її погашення, підписання акта приймання-передачі нерухомого майна та організацію передачі орендованих приміщень Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА, суди дійшли необґрунтованих висновків що матеріали справи не містять доказів отримання Орендарем листа за № 02-452/2.3 від 13.06.2018, яким, за твердженням останніх, відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства було повідомлено при припинення договору оренди.

З урахуванням відсутності в законодавстві чітких вимог щодо змісту заперечень, суди, надаючи оцінку таким доводам, повинні комплексно оцінювати докази їх надсилання, щодо своєчасності направлення на належну адресу, тексту тощо, з урахуванням усієї сукупності доказів, змісту документів, що надсилались, пропозицій щодо вчинення юридично значущих дій сторонами договору, поведінки сторін в подальшому.

Висновки суду касаційної інстанції, наведені у постанові від 05.08.2020 у даній справі є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст.310 ГПК України).

Суд, встановлюючи наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді із зазначенням уповноваженого органу, в інтересах якого заявлено позов, виходить з наступного.

Статтею 131-1, п. 3 ч. 1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Отже, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Обґрунтовуючи необхідність звернення прокурора з даним позовом, прокурором зазначено, що спір стосується об`єкту нерухомого майна що належить до державної форми власності, розпорядником якого є Тернопільська обласна державна адміністрація, а правовідносини пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням державним майном становлять суспільний інтерес; неправомірне утримання державного майна відповідачем у справі, несплата коштів, в тому числі до Державного бюджету, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушенням інтересів держави є також те, що несплата відповідачем орендної плати завдає збитки Державному бюджету України, що створює економічні перешкоди у реалізації завдань та функцій, які покладені на державу, та внаслідок неповернення відповідачем орендованого майна, держава позбавлена можливості його ефективно використовувати для задоволення державних та суспільних потреб.

Знаючи про факт порушення інтересів держави, заходи щодо повернення частини нежитлового приміщення вказаними уповноваженими державою органами не здійснювалися; така бездіяльність органів виконавчої влади привела до необхідності вжиття заходів представницького характеру Тернопільською місцевою прокуратурою.

Таким чином, у даному випадку наявні підстави для представництва інтересів держави Тернопільською місцевою прокуратурою в особі Тернопільської обласної державної адміністрації та Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, в зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави останніми, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки та зобов`язання повернути приміщення оренди по Акту прийому-передачі.

Закон не визначає конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Усвідомлюючи порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері управління об`єктами, що перебувають у державній власності, компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури не було вжито відповідних заходів щодо повернення майна, стягнення коштів.

Враховуючи, що майно, яке є предметом судового розгляду належить до державної власності, а також те, що Тернопільською обласною державною адміністрацією та Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації не вживались належні заходи щодо захисту порушених прав та останні самостійно не ініціювали питання щодо їх реалізації в судовому порядку, суд вважає, що в даному випадку має місце порушення інтересів держави, а звернення заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим належним чином.

Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення..

В силу вимог ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами зобов`язання.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна». До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 13.10.2019 (надалі - Закон №157-IX ).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене Закон №2269-XII належить застосовувати до правовідносин сторін, які мали місце до 01.02.2020, а Закон №157-IX - після 01.02.2020.

В частині першій ст. 2 Закону №2269-XII визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Виникнення даного господарського спору пов`язано з незгодою відповідача визнати факт припинення дії договору оренди від 05.06.2003, що пов`язується з обов`язком Орендаря повернути орендоване приміщення. Натомість, Орендодавець вважає договір припиненим, адже ним заявлено про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини у строк, передбачений законом та договором, тому просить в примусовому порядку зобов`язати відповідача повернути приміщення шляхом підписання Акту прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать, що між Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської ОДА в силу умов договору оренди від 05.06.2003, вимог статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» №2269-XII виникло зобов`язання, у відповідності до якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) майно у користування за плату на певний строк та на умовах, визначених договором оренди.

Оскільки строк договору оренди від 05.06.2003 було визначено до 05.06.2018, тобто до набрання чинності Законом України №157-IX, відтак у даному випадку процедура продовження договору оренди визначається положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII.

Передане в орендне користування відповідачу за договором від 05.06.2003 приміщення по вул.Острозького, 14 в м.Тернополі перебуває на балансі Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА.

У договорі сторони визначили порядок передачі та повернення орендованого приміщення, а саме, п.2.4 договору встановлено, що по закінченні терміну дії договору оренди, орендоване приміщення підлягає поверненню Орендодавцю в п`ятнадцятиденний термін згідно з Актом прийому-передачі; майно вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання сторонами такого акту. Отже, умовами договору передбачено повернення майна саме Орендодавцю - Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА.

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди строк його дії визначено сторонами на 15 років, з 05.06.2003 до 05.06.2018.

Згідно п.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічного змісту норми закріплені також у ч.1 ст.24 Закону №157-IX від 03.10.2019. Зазначена норма визначена також в п.10.8 договору оренди та ч.2 ст.291 ГК України.

За нормою ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону №2269-XII, відповідно до частини 2 якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п.10.4 договору оренди від 05.06.2003 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З аналізу вищенаведених положень закону та умов договору слідує, що сторона, яка не бажає продовжувати термін дії договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблено в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення (у разі виникнення спору), що таке попередження було зроблене.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до вимог законодавства та положень договору оренди в передбачений строк, тобто впродовж місяця, а саме 13.06.2018 надіслав відповідачу повідомлення про припинення терміну дії цього правочину та про заперечення щодо продовження його дії, долучивши до повідомлення Акт прийому-передачі нерухомого майна в трьох примірниках, як це передбачено умовами 2.4 договору.

Встановлено, що повідомлення про припинення договору оренди від 05.06.2003 надіслано на належну адресу реєстрації місця проживання фізичної особи-підприємця Наконечної Н.М. - АДРЕСА_1 (а.с.41-42, том 1).

Однак поштове відправлення, яким відповідачу направлялося повідомлення про припинення дії договору оренди від 05.06.2003 повернуто відділенням поштового зв`язку без вручення адресату із зазначенням причини «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.43, том 1). Водночас, згідно з повідомленням Тернопільського обласного вузла спеціалізованого зв`язку №05/04-287 від 13.07.2018 відповідачу неодноразово повідомлялося про надходження на його адресу поштового відправлення Департаменту, однак такі залишено без реагування та отримання підприємцем.

На думку суду, наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами, з огляду на встановлені судом обставини свідчить про добросовісність звернення позивача-2 до відповідача, вчинення Департаментом всіх залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, який ухилявся від отримання кореспонденції, що дає підстави дійти висновку про відсутність згоди на продовження договору та припинення між сторонами договірних відносин відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору № 3.

Слід відзначити, що негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) кореспонденції, що надходила до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (в даному випадку на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами в силу приписів чинного законодавства. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №904/2997/18.

Суд звертає увагу, що сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь який час протягом всього строку дії зазначеного договору. Пріоритетним критерієм при вирішенні питання поновлення договору оренди є перш за все - відсутність заперечення сторони договору.

В силу приписів ст.ст.2, 10, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 291 ГК України.

Із змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону №2269-XII, п.10.4 договору оренди від 05.06.2003 випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує Орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наявні у справі докази переконливо свідчать про добросовісне, сумлінне, у визначений законом та договором строк, звернення Департаменту до ФОП Наконечної Н.М. із заявою про припинення орендних правовідносин на підставі договору від 05.06.2003 та про відсутність правових підстав продовжувати його дію. Отже, Орендодавцем висловлено заперечення з приводу продовження дії договору оренди.

Наведене дає підстави дійти висновку про припинення договірних правовідносин між сторонами відповідно до приписів наведених норм закону про оренду, умов договору.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII визначено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди: у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до п.4 ст.291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пунктах 2.4 договору оренди встановлено, що приміщення повертається орендодавцю згідно з Актом прийому-передачі у п`ятнадцятиденний строк з дати припинення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що після закінчення строку дії договору та отримання повідомлень позивача про відмову продовжувати орендні правовідносини, відповідач свого обов`язку з повернення приміщення не виконав, а натомість ухилявся від отримання будь яких повідомлень Департаменту та повернення об`єкту з оренди.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на встановлений судом факт припинення 05.06.2018 дії договору оренди від 05.06.2003, висловлення позивачем у передбачений законом спосіб заперечень щодо його продовження, недосягнення сторонами згоди щодо укладення нового договору оренди на інших умовах, невиконання підприємцем обов`язку щодо звільнення орендованого майна, позовні вимоги прокуратури в частині зобов`язання підприємця повернути частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1кв.м, що знаходиться в адміністративній будівлі №14 по вул.К.Острозького у м.Тернополі шляхом підписання Акту прийому-передачі є обґрунтованими, правомірними та документально підтвердженими.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3488,18грн орендної плати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу приписів ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, прокурор та позивач-2 посилаються на неналежне виконання орендарем зобов`язань в цій частині договору, вказуючи, що дана заборгованість виникла з 01.01.2010, що слідує з Акту звіряння розрахунків від 18.09.2018, складеного Департаментом агропромислового розвитку Тернопільської ОДА, в якому зафіксовано борг в розмірі 264,30грн (а.с.66-72 том І).

Відповідач суму боргу заперечує та звертає увагу на відсутність в матеріалах справи розрахунку відповідної суми заборгованості. Вказує, що долучені ним копії платіжних доручень про сплату орендних платежів містять вказівку на призначення платежу - «Орендна плата» за конкретний період часу, починаючи з грудня 2009 року, а доводи заступника прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про те, що заявлена вимога про стягнення суми заборгованості по орендній платі підтверджується Актом звіряння розрахунків вважає безпідставними, оскільки вказаний Акт не підписаний відповідачем.

В ході розгляду даної справи, прокурором в судовому засіданні 16.02.2021 усно дані вимоги не підтримано, з огляду на їх недоведеність, однак відповідної письмової заяви з цього приводу суду не подано.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши долучений до матеріалів справи Акт звіряння розрахунків від 18.09.2018, в якому за поясненнями позивача-2, відображено всі дані щодо проведених нарахувань по орендній платі та дійсний стан розрахунків, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наведених у ньому відомостей, а також беручи до уваги те, що останній складено Орендодавцем в односторонньому порядку , суд погоджується з позицією відповідача про те, що вказаний Акт не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин про наявність заборгованості у відповідача по орендній платі.

Зокрема, за даними Акту станом на 01.01.2010 заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становила 264,30 грн. За період з 01.01.2010 по травень місяць 2018 р. (включно) загальна сума нарахованих орендних платежів становила 88 738,08 грн., котрі включають витрати на охорону в розмірі 1000 грн. в місяць. Такі нарахування проводилися по серпень 2010 включно, а тому суд вважає, що даний акт не відображає дійсних розрахунків між сторонами та не є належним документом, що підтверджує заборгованість відповідача по орендній платі.

Поряд із цим, долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення, відомості про які відображено і в долученому до матеріалів справи Акті звіряння розрахунків, свідчать, що за період з січня 2010 року по 15.06.2018 в рахунок орендних платежів ФОП Наконечною Н.М. сплачено 89130,36грн (а.с.180-226, том 1). За даними Акту звіряння розрахунків від 18.06.2019, станом на червень 2018 року відображено заборгованість відповідача в сумі 2641,28грн, в той час як до стягнення заявлено заборгованість по сплаті орендних платежів в загальній сумі 3488,18грн (а.с. 72 том 1).

Наведене, на думку суду, свідчить про необґрунтованість тверджень позивача-2 щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом справедливості та розумності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 3488,18грн.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення 96649,40грн неустойки суд виходить з такого.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.4 договору оренди.

Тобто, якщо протягом місяця після закінчення строку договору мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно п. 10.1-10.2 Договору, термін дії договору оренди встановлено з 5 червня 2003 року до 5 червня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №02-452/2.3 від 13.06.2018 позивач-2 повідомив підприємця про те, що строк дії договору оренди № 3 від 05.06.2003 закінчився 04.06.2018, при цьому, договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, а також зауважив про необхідність звільнення орендованого приміщення шляхом передачі Департаменту АПР його за актом приймання-передачі.

З огляду на те, що позивач не виявив бажання продовжити строк дії договору, договір оренди №3 від 05.06.2003 припинив свою дію 05.06.2018 - у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2.4 Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані.

Таким чином, відповідач мав повернути позивачу приміщення до 19.06.2018 включно.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно із частиною першою статті 785 ЦК України у відповідача, у разі припинення договору найму, виникає зобов`язання негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Розглядаючи дану вимогу господарський суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем будь яких заходів, спрямованих на повернення об`єкту найму Орендодавцю; не надання суду доказів існування реальних обставин, які б перешкоджали відповідачу повернути об`єкт оренди; не надання суду доказів ухилення позивача від отримання об`єкту найму.

Натомість, матеріали справи свідчать про намір відповідача продовжувати орендні правовідносини (лист від 15.06.2018), ухилення останнього від отримання повідомлень про припинення орендних відносин та відсутність підстав для пролонгації договору у зв`язку з чим суд вважає, що відповідачем порушено умови п.2.4, 10.1 договору та вимоги ч. 1 ст. 785 ЦК України, а відтак і наявність правових підстав для застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У відповідності до положень п.3.1 договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786від 04.10.1995 і становить за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) 754,27грн (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідно до Методики розрахунку орендної плати (п.3.2 договору від 05.06.2003).

Відповідно до розрахунку розміру неустойки, прокурором заявлено до стягнення 96649,40грн, котру нараховано за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2020 року, а саме: за червень 2018 року - 2934грн; липень 2018 року - 2913,46грн; серпень 2018 року - 1219,66грн; вересень 2018 року - 2968,82 грн; жовтень 2018 року - 3019,30грн; листопад 2018 року - 3061,56грн; грудень 2018 року - 3086,06грн; січень 2019 року - 3116,92грн; лютий 2019 року - 3132,50грн; березень 2019 року - 3160,70грн; квітень 2019 року - 3192,30грн; травень 2019 року - 3214,64грн; червень 2019 року - 3198,58грн; липень 2019 року-3179,38грн; серпень 2019 року - 3169,84грн; вересень 2019 року - 3192,04грн; жовтень 2019 року - 3214,38грн; листопад 2019 року - 3217,60грн; грудень 2019 року - 3211,16грн; січень 2020 року - 3217,58грн; лютий 2020 року - 3207,92грн; березень 2020 року - 3233,58грн; квітень 2020 року - 3259,46грн; травень 2020 року - 3269,24грн; червень 2020 року - 3275,78грн; липень 2020 року - 3256,12грн; серпень 2020 року - 3249,60грн; вересень 2020 року - 3265,86грн; жовтень 2020 року - 3298,52грн; листопад 2020 року - 3341,40грн; грудень 2020 року - 3371,46грн.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування відповідачем нежилим приміщенням за час прострочення повернення об`єкта з оренди, вважає, що така є правомірною за період з 05.06.2018 по 31.12.2020, в розмірі 97903,08грн., та оскільки процесуальним законом суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, тому позов в цій частині як правомірний та обґрунтований умовами договору та нормами закону (п.3.1, 3.2 договору, ч.2 ст.785 ЦК України), підлягає до задоволення в заявленій сумі.

При цьому судом враховано правову позицію щодо правил та підстав застосування відповідальності, передбаченої ч.2ст.785 ЦК України, викладену у постановах Касаційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд враховує наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

На думку відповідача вимоги прокуратури в частині стягнення неустойки, нарахованої за невиконання обов`язку з повернення офісних приміщень з орендного користування заявлені з пропуском строку позовної давності, передбаченої статтею 258 ЦК України.

Суд з даними твердженнями не погоджується та відзначає наступне.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Між тим, частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення іншого зобов`язання (у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Тобто, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка) як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є зокрема, стягнення неустойки, нарахованої на підставі ч.2 ст.785 ЦК України. Встановлені судом обставини справи свідчать, що зобов`язання стосовно повернення майна орендодавцю виникло у відповідача з 05.06.2018, тому, з урахуванням положень п.п.3.1, 3.2 договору, період застосування позовної давності щодо стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України обраховується за кожен місяць окремо.

При цьому, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем як неустойка та має певну специфіку у застосуванні зазначено щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), та зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.

Отже, заперечення відповідача таким висновкам не відповідають, а тому відхиляються як неспроможні у зв`язку з неврахуванням специфіки застосування даної санкції (неустойки) та її правової природи.

З приводу посилань відповідача на здійснення реконструкції орендованого приміщення, змін його конфігурації і площі, відповідно, не існування майна в тому виразі та вигляді, яке передавалося в оренду та яке просить прокурор повернути Департаменту, суд зазначає таке.

Відповідна реконструкція приміщення проведена у 2004 році орендарем на підставі листа-погодження Орендодавця №12-2/105 від 18.08.2003, яким надано підприємцю дозвіл здійснити за власні кошти будівельно-монтажні роботи по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по вул.Кн.Острозького,14 у м.Тернополі, що відповідає умовам п. 6.2-6.3 договору. Дані реконструйовані приміщення прийнято в експлуатацію на підставі Акту державної технічної комісії за грудень 2004 року, котрий затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1443 від 23.11.2005. Згідно довідки проектної організації СМП "Укра" та витягу з робочого проекту, офісні приміщення, влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій і не являються капітальними.

Відповідачем підтверджено, що дані приміщення являють собою другий рівень, встановлений над орендованим об`єктом.

Зміни до інвентарної справи в частині здійснених відповідачем монтажних робіт по влаштуванню конструкцій другого рівня в орендованих приміщеннях відповідачем не вносилися, що вбачається з відомостей інвентарної справи, виготовленої ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 21.04.2008 за реєстровим № 728 та даними технічного паспорту на адмінбудинок, виготовленого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 28.10.2015 за №4522. Дані обставини також встановлені господарським судом при вирішенні справи №6/29-557, відповідно не потребують повторного доказування при вирішенні даної справи (ст.75 ГПК України).

Згідно розділу 5 договору, орендоване майно підлягає поверненню в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Таким чином, відповідачем не доведено обставин неможливості здійснити демонтаж відповідних конструкцій, влаштованих з легких збірно-розбірних матеріалів та привести орендоване приміщення в попередній стан на виконання п. 5.3. договору.

Інших доказів, які б свідчили про зміну об`єкта нерухомості, котрий передано в орендне користування, матеріали справи не містять, на такі відповідач не покликається.

Мотиви відхилення інших доводів учасників справи.

У наданих суду поясненнях від 16.10.2020 Тернопільською обласною радою зазначено, що остання є власником будівлі, розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, на підтвердження чого додано копію Свідоцтва про право власності на будівлю від 15 грудня 2000 року та Реєстраційного посвідчення від 15 грудня 2000 року, виданих на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року «Про комунальну власність області» Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.

Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №173324219 від 10.07.20419, №218867330 від 04.08.2020, №132847154 від 01.08.2018, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82849824 від 20.03.2017, №216496311 від 16.07.2020 (а.с.144, 145, том 5) вбачається, що за Тернопільською обласною радою 15.03.2017 зареєстровано право комунальної власності (запис про право №19519428) на будівлю, загальною площею 2749,8кв.м, що розташована по вул.Острозького, 14 в м.Тернополі (реєстраційний номер об`єкта 1200263261101).

Третя особа стверджує, що дана адміністративна будівля перебуває в оперативному управлінні Тернопільського обласного комунального підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр» «Агропромсистема» та є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області з 1992 року, оскільки на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року, прийнятого на виконання статей 32, 35 Закону України «Про власність», статті 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», постанови Верховної Ради України від 05 червня 1992 року №2415- XII «Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 5 березня 1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про Представника Президента України» до комунальної власності Тернопільської області увійшла галузь «Агропромисловий комплекс», в тому числі Інформаційно-обчислювальний центр та Обласна державна насіннєва інспекція разом із наявними структурними підрозділами як об`єкти права власності, зокрема й будівля по вул.Острозького, 14 в м.Тернополі.

На замовлення Тернопільської обласної ради ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено 30.10.1986 року технічний паспорт на даний будинок за інвентаризаційним № 4626 (а.с. 146 том V).

Натомість позивач-2 у справі дану обставину заперечує, а проведену державну реєстрацію права власності вважає незаконною. Зазначає, що адміністративний будинок № 14 по вул. Кн. Острозького в м. Тернополі ніколи не перебував в господарському віданні Тернопільського обласного комунального підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр» «Агропромсистема», що вбачається з листа облради № 08-871 від 15.06.2010 (а.с. 136 том V). Дане підприємство знаходилось за іншою адресою - вул. Кн. Острозького, 14-А., що вбачається з листа обласної ради № 12-670/19-9 від 12.09.2005, а пізніше даний будинок , заг. пл. 5782,2 кв.м. передано із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ міст Тернопільської області у державну власність до сфери управління Державної судової адміністрації та закріплений на праві оперативного управління за апеляційним судом Тернопільської області (площею 4531,99кв.м.) та за господарським судом Тернопільської області (площею 1250,21 кв.м), що вбачається з наказу ДСА України № 49 від 18.05.2005, рішення обласної ради № 371 від 25.01.2001 «Питання спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області».

Згідно пояснень Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації зазначено зокрема, що 02 січня 1986 року на базі ліквідованого Тернопільського обласного управління сільського господарства створено Тернопільський обласний агропромисловий комітет, котрий в подальшому реорганізовано у Раду агропромислових формувань Тернопільської області відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 16 жовтня 1989 року № 253 «Про вдосконалення управління в агропромисловому комплексі республіки» та рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 07 грудня 1989 року. Раду агропромислових формувань Тернопільської області реорганізовано згідно рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 13 травня 1991 року в Управління сільського господарства Тернопільського облвиконкому, яке згодом реорганізовано в Управління сільського господарства та продовольства Тернопільської обласної державної адміністрації на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 15 липня 1994 року «Про утворення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів».

У 1995 році на базі Тернопільського управління сільського господарства і продовольства облвиконкому утворено Управління сільського господарства і продовольства Тернопільської обласної державної адміністрації, яке на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 03 червня 1998 року №214 реорганізовано в Управління агропромислового комплексу Тернопільської обласної державної адміністрації. Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 28 липня 2000 року №296 Управління агропромислового комплексу Тернопільської обласної державної адміністрації реорганізовано в Головне управління сільського господарства і продовольства Тернопільської обласної державної адміністрації. Відповідно до доручення голови обласної державної адміністрації від 28 липня 2005 року №92 Головне управління сільського господарства і продовольства Тернопільської обласної державної адміністрації ліквідовано, а на його базі створено Головне управління агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації. Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації 26 листопада 2012 року №979-од «Про упорядкування структури обласної державної адміністрації» Головне управління агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації перейменовано в Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, який є правонаступником всіх попередніх формувань.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №218867330 від 04.08.2020 (а.с.119, 120, том 5), №173324219 від 10.07.2019 (а.с.40,41, том 4), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №134245653 від 14.08.2018 (а.с.139, том 5) на праві оперативного управління Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА (запис про право №17373836 від 24.10.2016) належить адміністративна будівля по вул.Князя Острозького,14 у м.Тернопіль, загальною площею 2451,5м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1081152861101); що є державною власністю і належить Тернопільській обласній державній адміністрації.

З листа Байковецької сільської ради №6/1287 від 24.07.2020 (а.с.147-148, том 5) на лист-вимогу Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА про скасування рішення Державного реєстратора Байковецької сільської ради №34341929 від 20.03.2017 про державну реєстрацію права власності за Тернопільською обласною радою на будівлю по вул.Князя Острозького, 14 в м.Тернополі, слідує, що на даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито два розділи на один об`єкт нерухомості - будівлю по вул.Острозького, 14 в м.Тернополі (площею 2749,8кв.м та площею 2451,5кв.м). Втім, оскільки з наявністю двох розділів на один об`єкт нерухомості в результаті допущення технічної помилки, виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Реєстру здійснюється лише на підставі судового рішення.

Водночас, предметом судового розгляду в межах даної господарської справи є встановлення та дослідження обставин припинення договірних відносин, обставин належного виконання відповідачем договірних зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди від 05.06.2003, встановлення обставин наявності чи відсутності у відповідача обов`язку повернути орендоване майно, тому суд погоджується з позицією учасників справи та зазначає, що вирішення спору щодо права власності та його державної реєстрації на будівлю по вул.Князя Острозького, 14 в м.Тернополі не входить до предмету розгляду даного спору, оскільки в такому випадку суд, в порушення процесуального закону без достатніх на це підстав (заяви позивача) вийде за межі позовних вимог, та надаватиме оцінку доказам, які підтверджують обставини, що не входять до предмета доказування у справі щодо виконання умов договору оренди приміщення. Даний спір підлягає розгляду в межах окремого позовного провадження.

Що стосується інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних орендних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а заперечення відповідача не спростовують обставин, встановлених судом з урахуванням наявних у справі доказів.

Висновки господарського суду.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем обов`язку щодо звільнення орендованого ним майна, та відсутність наміру позивача продовжувати договору оренди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути приміщення шляхом підписання Акту прийому-передачі та стягнення 96649,40грн неустойки. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3488,18грн заборгованості з орендної плати суд відмовляє у зв`язку з їх безпідставністю та необгрутованістю.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст.129 ГПК України, судові витрати, що складаються із сплаченого органами прокуратури судового збору в розмірі 3775,08грн за розгляд спору в суді першої інстанції, 5662,62грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 7550,16грн за розгляд справи судом касаційної інстанції, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.11, 13, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Наконечну Наталію Миколаївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (вул.Князя Острозького, 14, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 33866581) частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1м2, що розташоване у будівлі за адресою: вул.Кн.Острозького, 14, м.Тернопіль, шляхом підписання акту прийому-передачі.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (вул.Князя Острозького, 14, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 33866581) - 96649,40 грн неустойки.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул.Листопадова, 4, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 02910098) в повернення сплаченого судового збору 3775,08грн за розгляд спору в суді першої інстанції та 5662,62грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції,

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Наконечної Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (проспект Шевченка, 17/19, м.Львів, ідентифікаційний код 02910031) - 7550,16 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

6. В решті позову - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у відпустці (наказ №24/в-тм від 03.03.2021), повний текст судового рішення складено та підписано 15.03.2021.

Суддя Н.О. Андрусик