ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 910/8992/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

За участю секретаря судового засідання Брунько А.І.

та представників сторін: не з`явились.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020

у справі 910/8992/19 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 визнано кредитором у справі №910/8992/19 по відношенню до боржника:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лео-2002" з грошовими вимогами на суму 667 606 562,01 грн, з яких 4204,00 грн - вимоги першої черги, 667 602 358,01грн - вимоги четвертої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдинг" з грошовими вимогами на суму 513 809 391,13 грн, з яких 4204,00 грн - вимоги першої черги, 513 805 187,13 грн - вимоги четвертої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Десаж Лоджистік Сервісез" з грошовими вимогами на суму 4 350 048 293,30 грн, з яких 4204,00 грн - вимоги першої черги, 4 350 044 089,30 грн - вимоги четвертої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд" з грошовими вимогами на суму 190 240 634,32 грн, з яких 4204,00 грн - вимоги першої черги, 190 236 430,32 грн - вимоги четвертої черги;

- Акціонерне товариство "Сбербанк" з грошовими вимогами на суму 545 792 050,63 грн, з яких 71 439,00 грн - вимоги першої черги, 544 480 430,25 грн - вимоги четвертої черги, 1 240 181,38 грн - вимоги шостої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула 2016" з грошовими вимогами на суму 99 371 200,53 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 46 738 404,52 грн - вимоги четвертої черги, 52 632 796,01 грн - вимоги забезпечені заставою боржника;

- Головне управління ДПС в Одеській області з грошовими вимогами на суму 6 494 335,67 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 3 594 244,83 грн - вимоги третьої черги, 2 895 886,84 грн - вимоги шостої черги;

- Головне управління ДПС у м. Києві з грошовими вимогами на суму 19 994,01 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 15 790,01 грн - вимоги другої черги;

- Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області з грошовими вимогами на суму 1 038 187,74 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 1 032 150,89 грн - вимоги другої черги, 1 832,85 грн - вимоги шостої черги.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лео-2002" у визнанні кредитором на суму 392 883 153,62 грн.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдинг" у визнанні кредитором на суму 497 018,24 грн.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Десаж Лоджистік Сервісез" у визнанні кредитором на суму 7 021 790 663,70 грн.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд" у визнанні кредитором на суму 234 998 231,00 грн.

Відмовлено Акціонерному товариству "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 648 156,31 грн.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Формула 2016" у визнанні кредитором на суму 203 925 454,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою №16350/4/06-2 від 29.12.2020, згідно з якою просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/8992/19 в частині відмови Акціонерному товариству "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 648 156,31 грн та в цій частині прийняти нове рішення згідно з яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" в розмірі 175 473 851,68 грн, з яких: 175 470 009,68 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.12.2015 по 07.05.2018; 3 842,00 грн - сума судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва заяви Акціонерного товариства "Сбербанк" з кредиторськими вимогами у справі №910/8992/19 про банкрутство.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала в частині невизнаних грошових вимог АТ "Сбербанк" постановлена без всебічного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт стверджує, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів, згідно п. 6.2 Кредитного договору оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 ЦК України. В підтвердження своїх доводів апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Крім того скаржник відмічає, що ухвалою Запорізької області від 19.12.2019 у справі №908/130/15-г про банкрутство ТОВ «ТД «Золотий урожай» судом визнані грошові вимоги Банку до позичальника за Договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 в розмірі 169 394 493,04 грн, які складають заборгованість за відсотками, що розраховані за період з 16.12.2015 по 07.05.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/8992/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/8992/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2021.

23.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи технічну неможливість проведення відеоконференції 02.03.2021 об 14:00, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Іванюка О.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд зауважує, що відзиви на апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у даній справі до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судове засідання 02.03.2021 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Застосовуючи, згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу ( далі - ГПК) України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відтак враховуючи, що явка сторін в судове засідання 02.03.2021 обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, що є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України, зважаючи на вимоги апеляційної скарги, з метою недопущення порушення прав інших учасників щодо можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду від 25.11.2020, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги (в частині кредиторських вимог АТ "Сбербанк").

Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали (в оскаржуваній частині) норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги АТ "Сбербанк" не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" арбітражного керуючого Іванюка О.М. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський коровай" за номером 64659 від 13.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

10.04.2020 АТ "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, згідно якої просило суд визнати вимоги Банку до боржника у розмірі 728 368 767,94 грн, з яких:

- 19 973 750,00 доларів США заборгованості за кредитною лінією;

- 6 436 951,47 доларів США заборгованість по процентах за користування Кредитною лінією за період з 16.12.2015 по 07.05.2018;

- 5 714 450,68 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією;

- 2 628 596,33 грн пені за прострочення повернення заборгованості за відсотками;

- 75 281,00 грн витрати понесені Банком в ході розгляду справи №910/8992/19.

В обґрунтування зазначених грошових вимог АТ "Сбербанк" посилається на укладений між ним та ТОВ «ТД «Золотий урожай» кредитний договір №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 та договір поруки від 12.03.2012 укладений між Банком та ПАТ "Одеський коровай" із змінами та доповненнями.

За твердженнями заявника Банк належним чином виконав свої зобов`язання за договором та надав боржнику кредитні кошти у передбаченому розмірі, проте ТОВ «ТД «Золотий урожай» свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, оскільки не здійснив своєчасного погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

За таких обставин, Банк стверджує, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого, в силу положень ч. 2 ст. 554 ЦК України та умов договору поруки, у боржника наявна заборгованість перед АТ "Сбербанк" у розмірі 26 410 701,47 дол. США та 8 343 047,01 грн.

Боржник визнав вимоги Банку лише частково пославшись на реалізацію Банком права на дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом направлення повідомлення-вимоги від 27.04.2015 №4000/5/28-2, а відтак подальше нарахування процентів за користування кредитом є безпідставним.

Крім того, боржник відмітив, що Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у рішенні від 26.08.2015 у справі №85/15 встановив, що положеннями кредитного договору не передбачено збільшеного строку для нарахування пені, а відтак заявлені Банком вимоги про стягнення 5 714 450,68 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом та 2 628 596,33 грн пені за прострочення повернення заборгованості за відсотками були третейським судом перераховані в межах шестимісячного періоду, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши заяву АТ "Сбербанк" з кредиторськими вимогами до боржника встановив наступне.

Так, з наявних матеріалів справи слідує, що 06.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотий Урожай" (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №26-H/12/24/ЮО/KL (далі - кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями до нього, а саме: договір про внесення змін №1 від 18.05.2012, договір про внесення змін №2 від 22.05.2013, договір про внесення змін №3 від 21.06.2013 та договір про внесення змін №4 від 03.12.2013.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплатити Банку проценти за користування, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, ліміт Кредитної лінії складає 20 000 000,00 дол. США.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено, що розмір процентів за користування кредитом в перший рік кредитування визначається в порядку, передбаченому в додатку №1 до цього договору; з другого року кредитування і до закінчення терміну дії договору тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору останній день дії кредитної лінії - 03.03.2017.

За умовами пункту 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Згідно з пунктом 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником за цим договором, Банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення Кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього Договору; в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені ст. 5 цього Договору. Пеня за прострочення виконання зобов`язань за цим договором розраховується Банком щоденно за кожен день прострочення в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день розрахунку та сплачується в гривнях відповідно до розрахованої Банком суми.

У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" за кредитним договором, 12.03.2012 між Банком та Публічним акціонерним товариством "Одеський Коровай" укладено договір поруки, за яким останній поручився перед Банком за виконання ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" зобов`язань, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-H/12/24/ЮО/KL у разі повного або часткового невиконання боржником у встановлені кредитним договором строки будь-якого із зобов`язань.

За умовами п. 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і позичальник. Поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед Банком до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору Банк звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотий Урожай" про стягнення заборгованості у розмірі 23 135 150,72 дол. США та 8 367 500,04 грн.

Як слідує з рішення третейського суду та вірно встановлено місцевим господарським судом, заборгованість за кредитним договором станом на дату звернення до третейського суду становила 19 973 750,00 дол. США за кредитом, 3 151 400,72 дол. США процентів за користування кредитною лінією, 5 714 450,68 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 2 653 049,36 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 26.08.2015 у справі №85/15 вимоги Банку задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №26-H/12/24/ЮО-KL від 06.03.2012 у розмірі 23 135 150,72 дол. США, 344 760,26 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895 421,12 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 25 500,00 грн третейського збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, третейський суд вказав, що умовами кредитного договору не передбачено збільшення періоду, за який може нараховуватися пеня, а тому пеня підлягає нарахуванню лише в межах шестимісячного строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі №910/31709/15 задоволено заяву Банку про видачу виконавчого документу на виконання рішення третейського суду у справі №85/15 та видано наказ.

На підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/31709/15 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.09.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції дослідивши умови кредитного договору та договору поруки, заяву Банку з кредиторськими вимогами до боржника та рішення третейського суду, погоджується з місцевим господарським судом та вважає що обґрунтованими сумами нарахованої пені є: 344 760,26 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та 895 421,12 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, що встановлені в рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 26.08.2015 у справі №85/15. А отже, заявлені Банком вимоги в частині 5 714 450,68 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та 2 628 596,33 грн пені за прострочення повернення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню в розмірі 344 760,26 грн та 895 421,12 грн відповідно.

Крім того Господарським судом міста Києва обґрунтовано визнано вимоги Банку у розмірі 19 973 750,00 дол. США (станом на 10.04.2020 еквівалентно 544 480 430,25 грн за курсом НБУ 27,2598 грн за 1 дол. США ), оскільки дана сума заборгованості за кредитною лінією підтверджена наведеним вище рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Щодо нарахованих Банком процентів за період з 16.12.2015 по 07.05.2018 у розмірі 6 436 951,47 дол. США за користування кредитом, суд відмічає наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотий Урожай" договір №26-H/12/24/ЮО-KL від 06.03.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено Господарським судом міста Києва та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий Дім "Золотий Урожай" (кредитор) допускав прострочення виконання свого зобов`язання щодо повернення суми запозичених коштів, у зв`язку з чим Банк звернувся до третейського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" (поручитель) про стягнення заборгованість за кредитним договором, сплати процентів та штрафних санкцій.

Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що Банк звернувшись з позовом до третейського суду реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13, яка дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.

Таким чином у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Таким чином оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що Банк до закінчення строку кредитного договору використав своє право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, а строк кредитування є таким, що закінчився, як і право законно користуватися позиченими коштами, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що Банк з 07.07.2015 (дата відкриття провадження у справі №85/15) не мав правових підстав здійснювати нарахування процентів на умовах, визначених кредитним договором.

Зважаючи на викладені вище позиції Верховного Суду та враховуючи умови п. 6.2 кредитного договору колегія суддів визнає необґрунтованими твердження скаржника про правомірність нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту в силу умов договору. До того ж, слід звернути увагу, що при нарахуванні процентів за користування кредитними коштами Банк керувався умовами договору, а не положеннями ст. 625 ЦК України.

Щодо посилань скаржника (в обґрунтування правомірності нарахування процентів за період після 07.07.2015) на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/22858/17, то слід відмітити, що правовідносини, що склалися у вказаній справі не є подібними до правовідносин, що склалися у даній справі, позаяк у вказаній справі пеня нараховується в межах строку кредитного договору, тоді як у справі, що розглядається, строк кредитування закінчився у зв`язку із зверненням Банку до третейського суду.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що у даній справі має бути враховано позицію наведену в ухвалі Запорізької області від 19.12.2019 у справі №908/130/15-г про банкрутство ТОВ «ТД «Золотий урожай», згідно якої судом визнані грошові вимоги Банку до позичальника за Договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 в розмірі 169 394 493,04 грн, які складають заборгованість за відсотками, що розраховані за період з 16.12.2015 по 07.05.2018, оскільки вказана ухвала не є преюдиціальною для даної справи у зв`язку з різним суб`єктним складом.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що нараховані Банком проценти за період з 16.12.2015 по 07.05.2018 у розмірі 6 436 951,47 дол. США не підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог Банку у розмірі 75 281,00 грн (витрати понесені в ході розгляду справи №910/8992/19), суд відмічає наступне.

Як слідує з заяви Банку з кредиторськими вимогами до боржника, АТ "Сбербанк" повідомляє, що в ході розгляду справи №910/8992/19 про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай" ним було понесено наступні витрати:

- 3 842,00 грн - оплата судового збору за подачу до суду заяви з кредиторськими вимогами до боржника від 22.08.2019;

- 28 815,00 грн - оплата судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року у справі №910/8992/19 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ";

- 38 420,00 грн - оплата судового збору за подачу касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019;

- 4 204,00 грн - оплата судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника від 10.04.2020.

З наведеного розрахунку слідує, що Банк двічі подавав до місцевого господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника (22.08.2019 та 10.04.2020). При цьому заява від 22.08.2019 подана при обставинах, які відпали у зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду від 22.01.2020 (скасовано ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський Коровай"; справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство), а відтак, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що вказана заява вважається такою, що подана передчасно, у зв`язку з чим боржник не може нести тягар відшкодування судових витрат по даній сумі. А отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив судові витрати кредитора в розмірі 71 439,00 грн (без урахування судового збору у розмірі 3 842,00 грн сплаченого Банком при поданні заяви з кредиторськими вимогами від 22.08.2019).

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 64 КУзПБ, Господарський суд міста Києва правомірно визнав АТ "Сбербанк" кредитором боржника на суму 545 792 050,63 грн, з яких 71 439,00 грн - вимоги першої черги, 544 480 430,25 грн - вимоги четвертої черги, 1 240 181,38 грн - вимоги шостої черги.

Частиною другою ст. 47 КУзПБ унормовано, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

У заяві з кредиторськими вимогами АТ "Сбербанк" просило визнати його кредитором боржника на суму 728 368 767,94 грн. Місцевий господарський суд, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими вимоги Банку у розмірі 545 792 050,63 грн. А отже, слід відмовити АТ "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 576 717,31 грн. Однак у п. 13 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 відмовлено АТ "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 648 156,31 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

При цьому за замістом ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, враховуючи наведене в постанові, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни п. 13 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у даній справі шляхом викладення його у наступній редакції: «Відмовити Акціонерному товариству "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 576 717,31 грн».

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" судом не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/8992/19 залишити без задоволення.

2. Пункт 13 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/8992/19 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Відмовити Акціонерному товариству "Сбербанк" у визнанні кредитором на суму 182 576 717,31 грн».

3. Матеріали справи №910/8992/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 15.03.2021.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко