Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 310/7775/16

провадження № 61-16863св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Як на обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті батька є він та його мати ОСОБА_2 , які постійно проживали разом з ОСОБА_4 на час його смерті, про інших відомих спадкоємців, які заявляли б свої права на спадщину за законом або за заповітом, йому не відомо, спадкова справа після смерті батька не заводились, заяви про прийняття спадщини та відмову від неї не подавались.

Зазначав, що пропуск строку для прийняття спадщини був обумовлений його довготривалою хворобою, матеріальними труднощами, що в сукупності перешкодило йому своєчасно прийняти спадщину. Зазначені причини пропуску строку на прийняття спадщини просив визнати поважними.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням уточнень просив суд визначити для нього додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області рішенням від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Визначив ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці з дня набрання цього рішення законної сили, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 пропустив строк для подачі такої заяви з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, істотними труднощами.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Запорізький апеляційний суд постановою від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він з не залежних від нього обставин не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, у зв`язку із чим висновок суду про поважність причин пропуску такого строку є помилковим. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не є спадкоємцем першої черги після смерті батька позивача, оскільки між нею та померлим шлюб розірвано ще 30 березня 1999 року. При цьому власником квартири у зв`язку із її відчуженням у 2016 році є ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Верховний Суд постановою від 29 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Петровська В. М., задовольнив частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд не перевірив, чим саме порушує права скаржника рішення суду першої інстанції, не навів в оскаржуваній постанові відповідних мотивів, які обґрунтовувалися б належними та допустимими доказами.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року закрив.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції питання про права та (або) обов`язки ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі в розгляді справи, не вирішувалося, оскільки цим рішенням позивачу дозволено лише розпочати спадковий процес шляхом подання заяви про прийняття спадщини для заведення спадкової справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 листопада 2020 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року і залишити без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на підстави скасування Верховним Судом попереднього рішення апеляційного суду, оскільки не перевірив обставини щодо належності відповідача у справі та не взяв до уваги те, що матеріали справи містять довідку про розірвання шлюбу між спадкодавцем і відповідачем 30 березня 1999 року, актовий запис № 154.

29 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Петровської В. М. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що висновки апеляційного суду про закриття апеляційного суду є законними і обґрунтованими, відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/1.

Відповідачами у цій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення їх від права на спадкування, чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачем має бути територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

22 грудня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_4 першої черги за законом є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із заявою до нотаріальної контори у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк ОСОБА_2 не звертався, однак звернувся на підставі судового рішення від 20 грудня 2016 року і отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за іншим власником у зв`язку з її відчуженням у 2015 році.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 310/2850/18, однак ухвалою цього суду від 11 жовтня 2019 року зупинено провадження до розгляду Верховним Судом цієї справи про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

23 квітня 2019 року, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, однак вважав, що судовим рішенням

вирішено питання про його права та обов`язки, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

На обґрунтування наявності у нього прав на апеляційне оскарження ухваленого у цій справі рішення ОСОБА_3 вказав, що 15 серпня 2015 року ОСОБА_4 , тобто спадкодавець, продав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу спірну квартиру на користь ОСОБА_5 , який відчужив її на його користь на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31 серпня 2016 року. З огляду на такі обставини вважав, що рішенням суду першої інстанції порушено його права як власника зазначеного майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Приписи зазначеної норм процесуального кодексу визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи : учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність поважності причин пропуску позивачем як спадкоємцем першої черги строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 до кола спадкоємців ОСОБА_4 жодного стосунку не має, висновок апеляційного суду про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися, що є підставою для закриття апеляційного провадження, є законними і обґрунтованими.

Аргументи касаційної скарги щодо неналежного відповідача у справі правильність висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки апеляційний суд не переглядав справу по суті заявлених вимог, тому висновки апеляційного суду не суперечать правовому висновку Великої Палати

Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко