Справа № 161/2022/16-ц

Провадження № 2/161/527/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації ГТУЮ у Волинській області, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21 серпня 2014 року НОМЕР_6,

В С Т А Н О В И В :

17.02.2016 ОСОБА_1 первинно звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на об`єкт інвестування (квартиру).

Позовна заява мотивована тим, що 13.09.2010 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Житлово-будівельним кооперативом «Волинь-1» (далі - ЖБК «Волинь-1») укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого, позивач мав набути у власність квартиру № 1 (площею 110 кв. м) в будинку по АДРЕСА_1 за умови сплати 550 000 грн., з розрахунку 5 000 грн. за 1 кв.м. Свої зобов`язання ОСОБА_1 виконав належним чином, кошти сплатив. Будинок, який складався з двох квартир, був збудований у 2012 році. Позивач та інший співвласник цього будинку ОСОБА_3 отримали ключі від квартир (відповідно №1 та №2) та в подальшому вселилися до вказаних квартир. З моменту фактичного вселення позивач неодноразово звертався до ЖБК «Волинь-1» з проханням (письмовою вимогою) надати правовстановлюючі документи на спірне майно, але відповіді не отримав. 16.07.2014 ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ЖБК «Волинь-1» про зобов`язання надати правовстановлюючі документи, які посвідчують його право власності на квартиру, однак під час розгляду справи встановлено, що ЖБК «Волинь-1» припинив свою діяльність за рішенням засновників від 09.04.2013, правонаступники відсутні, тому вказаний позов було залишено без розгляду.

У подальшому позивач дізнався, що 13.12.2013 ОСОБА_3 купив у ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , 16.06.2014 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , а 29.07.2014 - декларацію про готовність до експлуатації цього житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_3 фактично є його сусідом, він вкладав гроші в будівництво квартири №2 у тому ж будинку на тих же умовах, що і він - позивач.

Укладений договір про спільну діяльність позивач не готував, йому надали його в ЖБК «Волинь-1» та пояснили, що в результаті виконання даного договору він отримає житло, однак самим договором не врегульовано порядок отримання ним правовстановлюючих документів.

Позивач вважає, що він вкладав кошти в інвестування будівництва квартири, яка в результаті повної сплати визначеної договором вартості будівництва та введення будинку в експлуатацію мала перейти у його власність.

Разом з тим, ним було встановлено, що право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 .

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просив: скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

В подальшому позивачем ОСОБА_1 було подано уточнені позовні заяви від 21.09.2016 та від 19.10.2016 (Т.1 а.с.96-97, 151). В уточненій позовній заяві позивач вказав, що з матеріалів іншої цивільної справи йому стало відомо, що під час реєстрації відповідачем права власності на спірний будинок було змінено нумерацію квартир в будинку. І тепер квартира, до якої ОСОБА_1 отримав ключі від забудовника, має № 2. А ОСОБА_3 проживає в квартирі №1 .

А тому, уточнив вимоги позову, остаточно просив: визнати недійсним свідоцтво про право на нерухоме майно від 21.08.2014, індексний номер 25896876; визнати за ним право власності на квартиру загальною площею 133,1 кв. м, житловою площею 75,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 436957607101; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2016 року (Т.1 а.с.217-219), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14.03.2017 (Т.1 а.с.262-264), в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14.03.2017 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21 серпня 2014 року № НОМЕР_1 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.2 а.с.38-45).

26.12.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розгляд даної справи розподілено судді Плахтій І.Б.

Ухвалою від 26.12.2018 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (Т. 2 а.с. 148-152).

Ухвалою від 19.03.2019 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено - Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції.

Ухвалою від 23.05.2019 залучену у якості третьої особи Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції, замінено на Управління державної реєстрації ГТУЮ у Волинській області.

Ухвалою від 18.06.2019 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено - Департамент державної реєстрації Луцької міської ради.

Представник позивача ОСОБА_5 в наданих в ході судового розгляду поясненнях вимоги позову підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що мав місце договір інвестування укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , ЖБК «Волинь-1», договір на даний час є дійсним. ОСОБА_1 оплатив повну вартість будівництва, станом на 12.12.2011 будинок вже був побудований та зданий в експлуатацію, що стверджується, в тому числі, і укладеним договором з АТ «Волиньгаз». Позивач проживав в спірному будинку, був виселений ОСОБА_3 , бо в ОСОБА_1 не було документів на будинок. В період проживання в будинку, позивач звертався за видачею та оформленням правовстановлюючих, виготовив технічний паспорт на житловий будинок, інших документів йому не видали. В ході будівництва першим забудовником був ЖБК «Волинь-1», потім став ОСОБА_6 , з яким в подальшому ОСОБА_1 проводив грошові розрахунки. У позивача не було підстав не довіряти забудовнику. 10.02.2014 було складено Акт звірки, тобто ще задовго до оформлення права за відповідачем ОСОБА_3 . Кошти за будівництво передавалися позивачем ОСОБА_6 , який вів усі справи за свою дружину відповідача ОСОБА_2 .. Квартира №2 була оплачена не ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 самостійно виготовив всі правовстановлюючі документи на будинок, став одноособовим власником майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за її відсутності, а також відзив на пред'явлений позов відповідач не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в наданих поясненнях вимоги позову не визнала, заперечувала щодо його задоволення. Зазначила, що факт будівництва житлового будинку повинен підтверджуватися належними доказами, у позивача такі докази відсутні. ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок в установленому порядку, після чого виселив ОСОБА_1 , оскільки підстав проживати в будинку у позивача не було. Позивач зазначає, що він повністю оплатив вартість будівництва, що стверджується актом звірки. Однак, такий акт підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який не є учасником спільної діяльності щодо інвестування будівництва. Акт звірки датований 10.02.2014. на той час в реєстрі вже був наявний запис про припинення діяльності ЖБК «Волинь-1». ОСОБА_6 не набув жодного статусу в даних правовідносинах. В ОСОБА_1 наявні розписки про отримання коштів ОСОБА_7 , однак останній не є стороною договору. ОСОБА_1 був кредитором ЖБК «Волинь-1», саме цей забудовник повинен був видати документи та підтвердити право власності на житловий будинок, однак позивач в межах ліквідаційної процедури ніяких претензій не пред`являв. Крім того, вказувала на те, що в договорі з АТ «Волиньгаз» на газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , стосується старого будинку, власником якого стала в 2006 році ОСОБА_2 на підставі договору дарування, а не того, який будувався ЖБК «Волинь-1». Для виготовлення оспорюваного позивачем свідоцтва було надано всі необхідні документи. ОСОБА_3 купив земельну ділянку, після її купівлі погодив містобудівні умови. Щодо ОСОБА_3 , не щодо ОСОБА_1 , навіть було винесено припис, щодо початку будівництва без декларації та протокол про адміністративне правопорушення.

Від представника третьої особи Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності та винесення рішення відповідно до вимог чинного законодавства (Т.2 а.с.107, 178, 207, 238, 244).

Представник третьої особи -- Управління державної реєстрації ГТУЮ у Волинській області не в судове засідання не з`явилась.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

13.09.2010 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ЖБК «Волинь-1» укладено договір про спільну діяльність. Предметом договору була спільна діяльність у будівництві індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме 1/2 частина даного будинку, на взаємовигідних умовах, а саме: квартира № 1 , загальною площею 110 кв. м, та земельна ділянка площею 0,06 га. Визначені за цим договором роботи повинні були бути виконані у термін до листопада 2010 року (Т.1 а.с.6).

Згідно з пунктом 2.1 розрахунки між сторонами здійснюються за розрахунками вартості одного квадратного метра загальної площі, яка включала фактичні витрати виконавця на будівництво будинку, будівельних мереж, і становить 5 000 грн. за 1 кв.м. загальної площі житла, строк виконання робіт встановлений до листопада 2010 року.

За умовами цього договору ОСОБА_2 зобов`язувалася надати замовнику ОСОБА_1 1/2 частину площі житлового будинку (пункт 3.2), ОСОБА_1 зобов`язувався забезпечити внесення коштів для авансування будівництва та оплати виконаних робіт (пункт 3.1), ЖБК «Волинь-1» зобов`язувався здійснити діяльність із замовлення та ведення будівельних робіт з будівництва житлового будинку.

Згідно з додатком до договору будівництва останній, шостий, внесок ОСОБА_1 зобов`язався сплатити 23 грудня 2010 року (Т.1 а.с.7).

ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору в період з 05 жовтня до 23 грудня 2010 року сплатив ЖБК «Волинь-1» грошові кошти в розмірі 550 000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера (Т.1 а.с.809).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ЖБК «Волинь-1» про розірвання договору про спільну діяльність (Т.1 а.с.15-17), провадження в частині вимог ОСОБА_2 до ЖБК «Волинь-1» про розірвання договору про спільну діяльність закрито, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору про спільну діяльність відмовлено.

Тобто договір залишився чинним.

Указаним рішенням суду, встановлено, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором про спільну діяльність, в обумовлені цим правочином строки кошти договором у повному розмірі сплатив ЖБК «Волинь-1», який відповідно до умов договору зобов`язався провести будівництво житлового будинку. З оспорюваного договору не вбачається, що грошові кошти за будівництво житлового будинку ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати саме ОСОБА_2

ЖБК «Волинь-1» припинив свою діяльність 09 квітня 2013 року за рішенням засновників, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (Т.1 а.с.20-22).

Крім того, судом встановлено, і це підтверджується Постановою Верховного суду від 14.11.2018, що 13грудня 2013 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , придбавши земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,10 га, поділив її на дві земельні ділянки площею по 0,05 га.

Відповідно до припису, виданого 27 травня 2014 року головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області Літвицьким С.І., ОСОБА_3 здійснив будівництво двоквартирного житлового будинку та фундаменту гаража на АДРЕСА_1 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушив пункт 2 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вказана обставина підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення від 27 травня 2014 року, складеним стосовно ОСОБА_3 головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області Літвицьким С.І.

04 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ЖБК «Волинь-1» із заявою, у якій просив повідомити площу квартири АДРЕСА_1 , за яку сплатив 550 000 грн., а також за якою адресою і коли можна отримати правовстановлюючі документи на це майно.

05 червня 2014 року Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження на будівництво двоквартирного житлового будинку та гаража на АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_3

16 червня 2014 року ОСОБА_3 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області декларацію про початок будівельних робіт «Нове будівництво 2-х квартирного житлового будинку та гаража на АДРЕСА_1 ».

30 липня 2014 року ОСОБА_3 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Нове будівництво 2-х квартирного житлового будинку та гаража на АДРЕСА_1 ».

Вказані обставини підтверджуються листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 10 жовтня 2014 року.

З декларації про початок будівельних робіт від 16 червня 2014 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 липня 2014 року вбачається, що генеральним підрядником будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 було Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Будмонтаж».

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, після завершення будівництва двоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 оформив право власності на квартири № 1 і 2 як на новостворене нерухоме майно.

Також ОСОБА_3 оформив право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 29 вересня 2015 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710100000:21:112:0074) 26 березня 2014 року зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого 26 березня 2014 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області; земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710100000:21:112:0073) 26 березня 2014 року зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 , виданого 26 березня 2014 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області; квартира АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 0710100000:21:112:0073), 21 серпня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 , виданого 21 серпня 2014 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області; квартира АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 0710100000:21:112:0074), 21 серпня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2014 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_6 від 21 серпня 2014 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності № НОМЕР_3 від 26березня 2014 року власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710100000:21:112:0074) є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 26 березня 2014 року власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710100000:21:112:0073) є ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 серпня 2014 року власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,05 га, є ОСОБА_3 .

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_6 від 21 серпня 2014 року, на підставі якого власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 вважає, що він повністю виконав умови договору про спільну діяльність, сплативши відповідні кошти, тому у нього виникло право власності на проінвестоване ним майно, і таке його право порушується та не визнається відповідачем, тому просив скасувати свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 , визнати за ним визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2

Предметом договору про спільну діяльність була квартира № 1 , загальною площею 110 кв. м., номер якої, як зазначає позивач був змінений на №2, та земельна ділянка площею 0,06 га.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , крім того, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, провадження у якій було відкрито 15.04.2019 (справа № 161/4681/19).

Однак, сторони не клопотали про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у вищезазначеній справі.

Натомість, за клопотанням сторони позивача 03.12.2019 провадження у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки було зупинено до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Що стосується квартири, право власності на яку, як стверджує позивач, він набув, то з технічного паспорта від 16.06.2015 (Т.1, а.с.11-12), виготовленого КП ВОБТІ, наданого позивачем на квартиру ще під №1, вбачається, що площа квартири - 130,6 кв.м. (житлова 77,6 кв.м.).

Згідно технічного паспорта від 24.07.2014 (Т.1 а.с.101-104), виготовленого ТзОВ «Виробничо-експертне підприємство» «Еконсервіс», на квартиру №2 , доданого позивачем до уточненої позовної заяви, вбачається, що площа квартири уже №2 є дійсно більшою - 133,1 кв.м. (житлова 75,5 кв.м.), ніж та, яка була обумовлена договором - 110 кв.м., і вартість якої була оплачена позивачем ще ЖБК «Волинь-1».

Крім того, з відповіді виконкому Луцької міської ради від 02.09.2016 №Г-4106-240 на адвокатський запит вбачається, що відповідно до розпорядження Луцького міського голови №304 від 18.08.2014 присвоєно поштові адреси квартирам на АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 : квартира №1, квартира №2 ; згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області 30.07.2014 загальна площа квартири №1 - 123,0 кв.м. (житлова площа 55,8 кв.м.), загальна площа квартири №2 - 133,1 кв.м. (житлова площа 75,5 кв.м.) (Т.1 а.с.98).

У матеріалах справи є копії розписок про отримання коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_1 у розмірі: 5 300 грн., 6 300 грн. на ремонтні роботи (15 травня 2011 року), 5 000 грн. за будівельні роботи (07 листопада 2013 року), 41 000 грн. (10 квітня 2013 року), 20 000 грн. (30 липня 2013 року), 20 000 грн. в рахунок виконаних робіт з ремонту будинку на АДРЕСА_1 (30 червня 2011 року), 10 000 грн. в рахунок оплати за будинок на АДРЕСА_1, 10 000 грн. в рахунок оплати за будівництво котеджу (13 травня 2013 року), 7 000 грн. в рахунок виконаних робіт (08 липня 2013 року), 2 500 грн. (03 березня 2014 року), 15 000 грн. (21 травня 2012 року), 10 000 грн. за квартиру на АДРЕСА_1, 4 000 грн. в рахунок розрахунку за виконані роботи (07 квітня 2014 року), 20 000 грн. в рахунок оплати за будинок (11 грудня 2012 року), 10 000 грн. в рахунок оплати за будівництво (03 червня 2013 року), 10 000 грн. (27 серпня 2012 року), 7 200 грн. (28 листопада 2011 року). Також матеріали справи містять копію квитанції до прибуткового касового ордера від 05 вересня 2011 року на користь ОСОБА_8 від ОСОБА_1 про сплату 10 000 грн., підстава - АДРЕСА_1 ; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 19 вересня 2011 року від ОСОБА_1 про сплату 10 000 грн., підстава - квартира АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.73-81).

Згідно з висновком старшого оперуповноваженого департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 30 вересня 2014 року у 2012 році, ОСОБА_6 як представник підрядника ЖБК «Волинь-1» повідомив ОСОБА_1 про те, що площа квартири АДРЕСА_1 збільшилася на 20 кв. м, у зв`язку із чим останньому потрібно було додатково сплатити 253 570 грн., на що він погодився. Відповідно до письмових розписок ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 вказану суму грошових коштів. На даний час ОСОБА_6 знову повідомив ОСОБА_1 про те, що площа квартири при будівництві збільшилася ще на 6 кв.м., і останньому потрібно зробити доплату, при цьому будь-яких підтверджених документів по даному факту ОСОБА_6 не надав. Опитаний ОСОБА_6 підтвердив факт отримання коштів від ОСОБА_1 та виконання робіт за договором про спільну діяльність. 10 лютого 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким перед ОСОБА_6 у ОСОБА_1 виникла заборгованість на суму 41 550 грн. за будівництво та ремонт індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 . Відповідно до цього акта ОСОБА_1 зобов`язувався погасити заборгованість до 30 травня 2014 року, однак нічого не заплатив. На даний час ОСОБА_6 виконав усі договірні зобов`язання, вказане житло збудоване і здане в експлуатацію. ОСОБА_6 готовий віддати ОСОБА_1 всі необхідні правовстановлюючі документи після погашення останнім заборгованості (Т.1 а.с.197).

Свідок ОСОБА_6 в наданих в судовому поясненнях вказував, що учасником договору є ОСОБА_2 -- його дружина. Він займався будівництвом будинків, був директором фірми підрядника «Будмонтаж», а також членом ЖБК «Волинь-1», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були їхніми клієнтами. На дружину була оформлена земельна ділянка, на ній почали будівництво двоквартирного будинку. ОСОБА_1 здійснював оплату будівництва, проводили взаємні розрахунки, в ОСОБА_1 була недоплата за площу. Спочатку ОСОБА_1 погодився доплатити кошти, а потім звернувся в прокуратуру, до суду з позовами. ОСОБА_3 наполягав на реєстрації права власності на житло, ключі видані були і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 . Окремо за кожним не мали змоги зареєструвати, якби ОСОБА_3 зареєстрував на себе свою частину, то іншу частину будинку не було на кого реєструвати, на фірму забудовника реєструвати не можна було. Між собою усі домовилися, що якщо ОСОБА_1 розрахується з заборгованістю, то ОСОБА_3 на нього перепише половину майна. Документація, договори були окремо на кожного із замовників, договір на ОСОБА_3 у нього не зберігся. Будівництво здійснювалося за кошти обох замовників. Однак, кошти він отримував не як фізична особа, діяв в інтересах забудовника, оскільки за передані ОСОБА_1 кошти купував будівельні матеріали на будівництва будинку. Після того, як програв усі суди, ОСОБА_1 вніс недоплачену суму. Дружина ОСОБА_2 участь в даних правовідносинах брала формально, як власник земельної ділянки, усіма справами займався ОСОБА_6 .

Разом з тим, стороною позивача, не зважаючи на пояснення свідка, не було надано суду доказів про повну оплату вартості квартири з урахуванням збільшення її площі як на рахунок ЖБК «Волинь-1» так і в рахунок ОСОБА_6 , а саме відповідно до сум, які були обумовлені в акті звірки взаємних розрахунків, хоча ОСОБА_6 і не був учасником договору про спільну діяльність.

Стороною позивача не оспорюється той факт, що відповідачем ОСОБА_3 було укладено аналогічний договір про спільну діяльність, однак на іншу квартиру. Однак, копія такого договору в матеріалах справи відсутня.

Разом з тим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про суми коштів, які потрібно було внести і які фактично були внесені відповідачем ОСОБА_3 , не можна стверджувати про те, що приміщення спірної квартири зі збільшеною площею було збудоване виключно за кошти позивача ОСОБА_1 , а умови про додаткову оплату виконані ним в повному обсязі.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.08.2014, індексний номер 25896876, видане реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 , є документом яким оформлено право власності відповідача на спірне майно.

Підставою для видачі ОСОБА_3 містобудівних умов на будівництво 2-х квартирного житлового будинку та гаража по АДРЕСА_1 був, в тому числі і документ, який посвідчує його право власності на земельну ділянку, яка була набута ним на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2013 укладеного з ОСОБА_2 .

На час розгляду справи право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване 26.03.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна (Т.1 а.с.18), залишається чинним.

А відтак, у державного реєстратора реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області не було підстав для відмови у видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 21.08.2014 №25896876 за умови надання заявником ОСОБА_3 усіх документів, які вимагалися відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що діяла на час видачі оспорюваного свідоцтва.

Тобто, судом не встановлено незаконності набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, як того вимагає ч.1 ст.81 ЦПК України, а тому вимоги позову до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 203, 331, 386, 392, 876, 1130, 1131 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації ГТУЮ у Волинській області, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21 серпня 2014 року НОМЕР_6 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.03.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій