ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

            УХВАЛА          

 

 

17 травня 2010 р. № 11/43-09 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 

 

головуючого судді:Гоголь Т.Г., 

суддів:Швеця В.О., 

Олійника В.Ф., 

перевіривши 

касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства"Аграрій" 

на ухвалуЖитомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. 

у справі№11/43-09 господарського суду Вінницької області 

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" 

доСелянського (фермерського) господарства"Аграрій" 

простягнення 2734544,51 грн. 
  ВСТАНОВИВ:

 В січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" звернулося в суд із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" про стягнення 2734544,51 грн.

Селянське (фермерське) господарство "Аграрій" неодноразово оскаржувало до Вищого господарського суду України процесуальні документи, які не підлягають оскарженню, а саме ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.2009р., ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р., ухвалу господарського суду Вінницької області від 01.02.2010р., в прийнятті касаційних скарг на які було відмовлено Вищим господарським судом України ухвалами від 29.05.2009р., від 25.06.2009р. і від 30.03.2010р. та крім того, Верховним Судом України відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку перших двох названих ухвал Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" б/н від 15.04.2010р. ставиться питання про скасування ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р., якою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 01.02.2010р. у справі №11/43-09 про призначення до розгляду позовної заяви на 18.02.2010р.

Перевіривши підстави подачі касаційної скарги на зазначену ухвалу суду другої інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України не може прийняти дану касаційну скаргу до провадження виходячи із наступного.

Статтею 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження рішень (ухвал, постанов) суду (судді) першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до приписів ч.1 ст.11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведене вказує, що оскарженню підлягають лише ті судові рішення (ухвали, постанови), про можливість оскарження яких прямо вказано у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тому в разі подання касаційної скарги на відповідну ухвалу та/або на ухвалу прийняту за результатами її апеляційного перегляду Вищий господарський суд України відмовляє в прийнятті такої скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу.

Касатор звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. у справі №11/43-09, якою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою в порядку визначеному ст. 86 Господарського процесуального кодексу України було призначено дату слухання.

Приписами ст.ст. 64, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал суду, якими призначається дата слухання у справі та зобов'язано сторони надати суду необхідні для вирішення спору докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не може прийняти дану касаційну скаргу до свого провадження, відмовляє касатору в її прийнятті та повертає її касатору.

Крім того, пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007р. №8 визначено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Верховний Суд України, у відповідності до зазначеної Постанови ВСУ від 13.06.2007р. №8, направив судам інформаційний лист від 10.09.2008р. № 3.2.-2008, яким довів до відома, що у разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частину першу та четверту статті 11113 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення (ухвали постанови) господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, проте сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Верховною Радою України 23 лютого 2006 року був прийнятий Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”№3477-1V в статті 17 якого визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Наведене дає підстави колегії суддів Вищого господарського суду України прийти до переконливого висновку про те, що Селянське (фермерське) господарство "Аграрій" недобросовісно користується своїми правами, які передбачені статтею 22 ГПК України, подало касаційну скаргу на ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу, яка не оскаржується та з метою затягування строку розгляду справи по суті, чим порушило вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. 

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, ч.1 ст.11113 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Вищий господарський суд України,- 

 

 УХВАЛИВ :

 Відмовити Селянському (фермерському) господарству "Аграрій" у прийнятті до розгляду його касаційної скарги на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р.у справі №11/43-09 та повернути її касатору.

Справу №11/43-09 направити до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.

 Головуючий суддя: Т.Гоголь

 Судді: В.Швець

 В.Олійник