СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 серпня 2006 року | Справа № 2-7/2073-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: (Алупкінський державний палацо-парковий музей-заповідник) –Меньшиков А.А., довіреність б/н від 05.09.2005;
відповідача: (Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим) Володькін С.А., довіреність № 2285/0/10.0 від 04.05.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 25.04.2006 у справі № 2-7/2073-2006 А
за позовом Алупкінського державного палацо-паркового музея-заповідника (Палацове шосе, 10, місто Алупка, 98676)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, 98600)
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року Алупкінський державний палацо-парковий музей-заповідник звернувся до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення № 0004102303 від 14 жовтня 2005 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим порушені норми чинного податкового законодавства України. Крім того, позивач посилається на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995, за порушення якого було прийняте спірне рішення, поширюється лише на фізичних та юридичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності, у той час, як музеї-заповідники є неприбутковими організаціями, тобто не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-7/2073-2006 А (суддя Дворний І.І.) позов Алупкінського державного палацо-парквого музея-заповідника задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0004102303 від 14.10.2005 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З Державного бюджету України на користь Алупкінського державного палацо-паркового музея-заповідника стягнуто 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як винесену при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване податкове рішення винесено у відповідності з вимогами чинного законодавства.
В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року Державній податковій інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим поновлено строк на апеляційне оскарження постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2005 у справі № 2-7/2073-2006 А.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року у справі № 2-7/2073-2006 А відкрито апеляційне провадження по апеляційної скарзі Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року справа призначена до апеляційного розгляду на 14.08.2006.
Розпорядженням голови суду від 14 серпня 2006 року судді Шевченко Н.М. та Черткова І.В. були замінені на суддів Голика В.С. та Дугаренко О.В.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
02 серпня 2005 року Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим була проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу Алупкінським державним палацо-парковим музеєм-заповідником.
Перевіркою встановлено, що сума готівки, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, склала 19982,00 грн., у той час як сума, що була відображена в денному звіті РРО дорівнювала 51808,00 грн. Таким чином перевіряючими була встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, у розмірі 31826,00 грн., про що складено акт № 000633 від 02.08.2005.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0002822303 від 15.08.2005, яким були нараховані штрафні санкції у розмірі 159130,00 грн. (31826,00 грн. х 5).
Фінансові санкції застосовані до позивача за порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995.
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Оскаржувана постанова господарського суду мотивована тим, що Алупкінський державний палацо-парковий музей-заповідник відноситься до неприбуткових організацій, утримується за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та не є суб'єктом підприємницької діяльності в розумінні норм чинного законодавства, оскільки не має метою своєї діяльності отримання прибутку. Таким чином, на позивача не можуть розповсюджуватися норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995. Крім того, рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з порушенням пункту 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не є суб’єктом підприємницької діяльності в розумінні норм чинного законодавства та те, що на позивача не можуть розповсюджуватись норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 визнаються судовою колегією помилковими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі —суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Зі змісту статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 випливає, що цей закон розповсюджується на всіх юридичних осіб, які займаються певними видами діяльності. Поняття „суб’єкт підприємницької діяльності” використовується у вказаній нормі закону відносно до поняття „фізична особа”.
Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2., 2.3. Статуту Алупкінського державного палацо-паркового музея-заповідника музей-заповідник самостійно здійснює торгову діяльність та надає послуги. Основним направленням діяльності позивача є його господарська діяльність, яка здійснюється на професійній засаді у порядку, регламентованому законодавством України про культуру, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач надавав платні послуги фізичним особам. Даний вид діяльності відноситься до підприємництва в розумінні статті 42 Господарського кодексу України.
Той факт, що Алупкінський державний палацо-парковий музей-заповідник відноситься до неприбуткових організацій і не має прибутку, не може свідчити про те, що він не є суб’єктом підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Одночасно судовою колегією встановлено, що Державною податковою інспекцією в тексті повідомлення-рішення № 0002822303 від 15.08.2005 була допущена помилка в назві суб'єкта підприємницької діяльності, а саме: замість Алупкінського державного палацо-паркового музея-заповідника був вказаний санаторій «Орлиное гнездо».
На підставі листа Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим № 354 від 03.10.2005 податкове повідомлення-рішення № 0002822303 від 15.08.2005 було скасовано.
Після отримання позивачем листа про скасування податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим було винесено рішення № 0004102303 від 14.10.2005, яким до Алупкінського державного палацо-паркового музея-заповідника були застосовані штрафні санкції у розмірі 159130,00 грн. на підставі акту перевірки № 000633 від 02.08.2005.
Судова колегія вважає, що дії Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим по прийняттю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не суперечать Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001.
Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що порушення податковим органом Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001 стосовно строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для скасування, або визнання такого повідомлення-рішення недійсним, оскільки один лише факт прийняття податковим органом податкового рішення із перебігом 10-ти денного строку не порушує публічні права та обов’язки платника податків.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 р № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, тому підлягає скасуванню, як постановлена з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктами 3, 4 частини 1 статті 202, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-7/2073-2006 А скасувати.
3. В позові Алупкінському державному палацо-парковому музею-заповіднику відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту оголошення.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко