Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 0308/7152/12

провадження № 61-8870св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка «Інкомвклад»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Кредитної спілки «Інкомвклад» на постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року Кредитна спілка «Інкомвклад» (далі - КС «Інкомвклад») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 травня 2007 року між КС «Інкомвклад» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2905/07-03, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 1 300 000,00 грн зі сплатою 18 % річних, а позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих відсотків та належне виконання інших умов даного договору.

12 квітня 2012 року між КС «Інкомвклад» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого сторони доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору від 29 травня 2007 року № 2905/07-03, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки на даний час зобов`язання за кредитним договором є простроченим, у добровільному порядку відповідач не бажає повертати суму боргу та сплачувати неустойку, тому КС «Інкомвклад» просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 неустойку за кредитним договором шляхом передачі у її власність нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Інкомвклад» неустойку за кредитним договором шляхом передачі у власність КС «Інкомвклад» нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 94,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з березня 2009 року належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення на користь позивача неустойки за кредитним договором шляхом передання у власність належної відповідачу квартири.

Не погодившись із цим рішенням, особа, яка не брала участі в справі - ПАТ «УкрСиббанк», у червні 2019 року подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі - ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого залучено ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

В позові КС «Інкомвклад» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом передачі у власність нерухомого майна відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, звернувшись із позовом через 16 днів після укладення 12 квітня 2012 року додаткового договору до кредитного договору, обґрунтовуючи позов небажанням відповідача у добровільному порядку повертати суму боргу, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення боргу та сплати неустойки шляхом передачі у власність нерухомого майна і відмови відповідача передати нерухоме майно на погашення заборгованості, чим не доведено факту ухилення відповідача від виконання розстрочених до 22 вересня 2012 року боргових зобов`язань.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від КС «Інкомвклад» засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 01 липня 2020 року заявник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

При цьому КС «Інкомвклад» зазначило, що апеляційний суд провів розгляд справи без участі її уповноваженого представника, оскільки позивач взагалі не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 26 травня 2020 року.

Доводи інших учасників справи

18 серпня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від АТ «УкрСиббанк» засобами поштового зв`язку надійшов лист з інформуванням про відсутність в АТ «УкрСиббанк» статусу учасника у справі у зв`язку із залученням апеляційним судом його правонаступника - ТОВ ФК «УКРФІНСТАНДАРТ».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29 травня 2007 року між КС «Інкомвклад» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2905/07-03, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1 300 000,00 грн зі сплатою 18% річних, на строк до 30 липня 2007 року, а в разі невиконання чи неналежного виконання будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора. Також договором передбачено порядок та умови сплати пені, штрафу та збільшених процентів.

12 квітня 2012 року між цими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 2905/07-03, відповідно до якого сторони за взаємною згодою вирішили розстрочити виконання зобов`язання по сплаті заборгованості по кредитному договору в сумі 1 500 479,27 грн, погодили порядок суми та строки погашення цієї суми; погодили припинення нарахування відсотків по кредитному договору та доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору від 29 травня 2007 року № 2905/07-03, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При таких обставинах загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно частини першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.

Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду -передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що на судове засідання, призначене на 26 травня 2020 року, апеляційним судом позивачу судові повістки взагалі не направлялися.

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що КС «Інкомвклад» або її представник були належним чином повідомлені про розгляд судом справи 26 травня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).

Із наведеної норми слідує, що можливість розгляду справи по суті обумовлена фактом належного повідомлення учасників про розгляд справи. У протилежному випадку суд зобов`язаний відкласти розгляд справи.

Вирішивши спір за відсутності КС «Інкомвклад», суд апеляційної інстанції порушив право останньої знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), право брати участь в судових засіданнях (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На вказане порушення норм процесуального права як на підставу скасування судового рішення КС «Інкомвклад» посилається у своїй касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

На підставі викладеного постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду апеляційному суду також слід перевірити та надати оцінку доводам КС «Інкомвклад» щодо дотримання ПАТ «УкрСиббанк» строку на апеляційне оскарження (з урахуванням правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, а також приписів статті 354 ЦПК України та частини другої статті 358 ЦПК України).

При цьому суду апеляційної інстанції необхідно належним чином дослідити та зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси ПАТ «УкрСиббанк» як особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки «Інкомвклад» задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко