Справа № 2 -251/10

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:   головуючого судді  Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -  

В С Т А Н О В И В:   

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача перерахувати йому пенсію, як дитині війни, з врахуванням вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну допомогу за період з 01.01.06р. по 31.12.06р., з 09.07.07р. по 31.12.07р., з 22.05.08р. по 31.12.08р., з 01.01.09р. по 31.12.09 р. в сумі 3850 грн.40 коп. та визначити конкретну недоплачену  суму.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він народився в 1943 році і тому є „дитиною війни”. Згідно ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” (далі-Закон) має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач виплачує йому дане підвищення в значно меншому розмірі. Також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушує його законні права на отримання даної  допомоги в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.  

Позивач в судове засідання не з’явився, але звернувся із заявою, з якої вбачається, що позов він підтримує повність та просить розглянути справу у його відсутності.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмове заперечення на позов та клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалів. За таких обставин суд вважає, що справу може бути розглянуто у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.  

Дослідивши надані сторонами письмові матеріали справи, суд вважає що позов  підлягає задоволенню частково, виходячи із наступних підстав.

Згідно копії паспорта вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тому  являється дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Із листа  та довідки № 1299/М-01 від 17.03.2010 року виданих відповідачем вбачається, що звернення позивача від 04.03.2010 року про проведення перерахунку та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст.6   Закону  залишено без задоволення. Позивач перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з 10.01.1998 року і отримує пенсію за віком. В 2006 - 2007 роках позивач не отримував підвищення до пенсії, як дитина війни, а в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року було виплачено дане підвищення по 47 грн., з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. по 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. по 48 грн.20 коп., з 01.10.2008 р. по даний час 49 грн. 80 коп.

Статтею 6 Закону  встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дія статті 6 Закону була призупинена, тому відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу. Питання щодо конституційності зазначеного Закону №3235-IV від 20.12.2005р. Конституційним Судом України не вирішувалось.  

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.  

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача щодо не проведення перерахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як "дитині війни"  за  2006 рік не може бути визнана протиправною та не підлягає задоволенню вимога про  зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як „дитині війни” за 2006 рік.  

Законом України від 19.12.2006 р. №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена.  

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (п.12 ст.71), яким призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", такими, що не відповідають Конституції України.  

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону  викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 3 ст. 150,  ч. 2 ст.152  Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.    Закони,  інші правові  акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсації, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" є безпідставним.

Проте, згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн, з 1 липня – 48,2  грн та з 1 жовтня – 49,8 грн.  

Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. не можуть бути застосовані при вирішені цього спору.  

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Судом встановлено, що відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність вимог Конституції України та  Законів України над підзаконними актами, ігнорує вимоги вищевказаних положень Конституції України, ст.6  Закону  та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та  від 22.05.2008 № 10-рп/2008 безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про проведення перерахунку та виплаті державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі   30% мінімальної пенсії за віком, що є протиправним.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії з дня винесення рішень Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.

Вимога про стягнення з відповідача  недоплаченої соціальної допомоги в сумі 3850 грн. 40 коп. розмір якої визначено позивачем та вимога до суду про визначення конкретної недоплаченої суми не підлягають задоволенню, оскільки  не має можливості об’єктивно   вирішити   дані вимоги, так як це стане  підміною функцій відповідача, що є неприпустимим  відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37 грн., які були сплачені у відповідності до квитанції від 31.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113, 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  частково.

Визнати  відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо виплати  ОСОБА_1 щом ісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р. - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по оплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн.50 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя                                                                                                                                                                В.М.Корбут