Справа №2-656/10

   Р І Ш Е Н Н Я

      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 25 травня  2010 року                   Рокитнянський районний суд Київської області  в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про зобов’язання провести  перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації ( далі-відповідач) провести перерахунок  в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та виплату суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) та стягнути з відповідача недоотриману суму 8810 грн., щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, посилаючись на те, що він  є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії,  інвалідом 2 групи за захворюванням,  пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку у відповідача, який повинен виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до  ст. 48 Закону в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної допомоги. В 2007-2009 роках, він отримав допомогу на оздоровлення  по 120 грн. щорічно, а всього 360 грн., що є  значно меншим розміром ніж це передбачено ст. 48 Закону. Таким чином відповідач  не виплатив 8810 грн. Він звернувся до відповідача із заявою про проведення донарахування та виплату суми допомоги. Однак відповідач відмовив у задоволені його заяви, що підтверджується відповіддю від 31.03.2010 року, в зв’язку з чим він  змушений звернутися з позовом до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, але в позові просив розглянути справу без його участі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість надіслав листа в якому зазначено, що позов не визнає  та просить розглянути  справу  без участі представника відповідача. Окрім того, надано заперечення  на позов, в якому зазначено, що позивач дійсно перебуває на обліку в районному управлінні з 01.10.2001 року і в 2007-2009 роках отримав допомогу на оздоровлення  відповідно до порядку та розмірах, що встановлені законами  про державний бюджет на відповідний рік  та постановами Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936, від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562.

Дослідивши письмові докази  та надавши їм оцінку, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивач являється  ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС першої   категорії ,  що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.05.2000 року та вкладкою до посвідчення №НОМЕР_1,  є інвалідом 2 групи за захворюванням,  пов'язаним з  роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  що підтверджується довідкою МСЕК  серії КИО-1 № 170499 від 21.03.2002 року,  і тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення в  розмірі   5   мінімальних  заробітних  плат, що передбачено ст.48 Закону.

Із довідки № 01-05-135 від 07.04.2010 року наданої відповідачем вбачається, що позивачу нарахували та виплатили в 2007-2009 роках  допомогу на оздоровлення  в  розмірі 120 грн. щорічно.

При нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину,  кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати,  визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836  «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року  №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати або зупиняти встановлені Законами України конкретні розміри пенсій, доплат, пільг і компенсацій, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  є безпідставним.

Згідно ст. 71 Закону України «Про статус і    соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України за  справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, , частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  визнане таким,  що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким компенсаційні виплати у вигляді допомоги на оздоровлення призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не вимогами постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836  та  від 12.07.2005 року  №562.

Таким чином, позиція відповідача щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, яка ґрунтується виключно на вимогах постанов Кабінету Міністрів України  є невірною тому, що суперечить вимогам Конституції України, ст.48 Закону та Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Враховуючи положення Конституції України, ст. 48 Закону, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача  про зобов’язання провести перерахунок та виплатити  щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення  8810 грн. недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 року визначеною позивачем, оскільки  не має можливості об’єктивно   вирішити   дану вимогу, так як це стане  підміною функцій відповідача, що є неприпустимим  відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37 гривень, які були сплачені у відповідності до квитанції від 20.04.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожний рік у відповідності до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням здійснених виплат.

В задоволенні решти вимог  відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області  на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області  на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Звільнити  ОСОБА_1  від сплати судового збору у відповідності до  п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя                                                                                                                                                       В.М.Корбут