СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 серпня 2006 року | Справа № 2-28/9536.1-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Дугаренко О.В.,
Заплави Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Альошина С.М.) від 12.12.2005 у справі № 2-28/9536.1-2005
за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (майд. Моряків, 1, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм.Ульянова, Б 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Євпаторійський морський торговельний порт" (акт перевірки від 11.06.2004).
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002642301/0 від 15.06.2004 на підставі якого платнику податків донараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 714774, 76 грн., у тому числі: 418623, 09 грн. –основний платіж та 296151, 67 грн. –штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2005, та додатковим рішенням від 26.04.2006 у справі № 2-28/9536.1-2005 (суддя С.М. Альошина) позов задоволено, вищеназване повідомлення-рішення податкового органу визнане недійсним.
При прийнятті рішення суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість” та виходив із того, що згідно вищеназваного Закону позивач мав право на податковий кредит у сумі 61104, 00 грн., за податковою декларацією –серпень 2003 року, за господарською операцією, а саме податковою накладною № 87 від 29.08.2003, наданою товариством з обмеженою відповідальністю „Печора-Тур”.
На думку місцевого господарського суду, позивач також обґрунтовано застосував нульову ставку податку на додану вартість під час стягнення від іноземних суден причальних та адміністративних зборів.
Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Так, відповідач вважає, що в порушення вимог п. п. 7.4.1. статті 7 , пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач безпідставно відніс у серпні 2003 року до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 61104, 00 грн., у зв’язку з придбанням товарів у товариства з обмеженою відповідальністю „Печора-Тур” за накладною № 87 від 29.08.2003, оскільки розрахунок за отриманий товар позивач здійснив за допомогою векселя.
На думку відповідача, позивач також в порушення вимог п. п. 3.1.3 статті 3, п. п. 6.1.1 пункту 6.2.2 статті 6 вищеназваного Закону безпідставно застосував нульову ставку податку на додану вартість під час стягнення портових зборів, оскільки, як вважає податковий орган, покупцем даних послуг є підприємство „Інфлот” (резидент), а не нерезидент, окрім того дані послуги використовувались на митній території України.
На думку відповідача, в порушення також вимог пункту 11.15 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач безпідставно застосував пільгу по податку на додану вартість за господарськими операціями по наданню послуг, пов’язаних із перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію та порти України, оскільки дані розрахунки здійснені через підприємство „Інфлот” та не в іноземній валюті.
В порушення вимог п. п. 7.4.5 статті 7 вищеназваного Закону, позивач безпідставно зменшив податкове зобов’язання на суму податкового кредиту, визнану виходячи із суми податку на додану вартість перерахованої постачальнику послуг –товариству з обмеженою відповідальністю „Югелектроремонт” м. Севастополь, оскільки на думку податкового органу авансові платежі не породжують право на податковий кредит.
Постанова судовою колегію виноситься по об’явленій перерві у судовому засіданні 10.08.2006, де від позивача був присутній Меншиков А.А. за довіреністю від 16.09.2005, а від відповідача Безверха Ю.А. за довіреністю від 26.07.2006.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу позивачем занижене податкове зобов’язання, а саме: у серпні 2003 року на суму 61104, 00 грн. за господарською операцією купівлі мембран іоноселективного електрода для визначення високо зарядних фосфат іонів у кількості 152 шт. По ціні 2010, 00 грн. на загальну суму 366624, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість –61104, 00 грн. у зв’язку з тим, що позивачем не сплачені кошти за придбану продукцію; таким чином відсутнє право на податковий кредит; у липні 2003 року - лютому 2004 року на загальну суму 189839, 00 грн. податку на додану вартість від сплаченого авансу товариству з обмеженою відповідальністю „Югелектроремонт” м. Севастополь по ремонту та докованню баржі „СДП-1028”, за угодою № 10/140203 від 06.03.2003, оскільки послуги не були фактично надані. Податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю „Югелектроремонт” на попередню оплату, на думку відповідача не порождають право у позивача на податковий кредит.
Вищеназвані доводи податкового органу визнаються судовою колегією обґрунтованими.
Так, відповідно до п. п. 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. п. 7.5.1 статті 7 вищеназваного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 1, 4 п. п. 7.2.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.
Відповідно до п. п. 7.3.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, законодавець чітко перебачив, що право на податковий кредит у платника податків виникає тільки за наявності доказів сплати продавцеві коштів за придбаний товар (надані послуги) та при наявності податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару (робіт, послуг).
Проте, як вбачається із матеріалів справи, за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю „Печора Тур” товари по податковій накладній №87 від 29.08.2003 на загальну суду 366 624, 00 грн. у тому числі ПДВ –61 104, 00 грн. позивач продавцю кошти на сплатив. Передані позивачем продавцю продукції векселі, без фактичної сплати коштів, не порождають право на податковий кредит.
З огляду на викладене, податковий орган обґрунтовано донарахував платнику податків податкове зобов’язання у сумі 61 104, 00 грн. основного платежу та застосував штрафні санкції у сумі 30 552, 00 грн.
Відповідно до підпунктів 7.4.1., 7.5.1., 7.2.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на може бути підставою для податкового кредиту один лише факт здійснення попередньої оплати без реальної передачі товарів (робіт, послуг), окрім того відповідно до підпункту 7.2.3 статті 7 вищеназваного Закону податкова накладна виписується лише у підтвердження факту передачі товарів (робіт, послуг), а не по факту отримання попередньої оплати.
Докази того, що за попередньою оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальність „Югелектроремонт” за угодою від 06.03.2003 №10/140203 (ПДВ –183 839, 00 грн.) виконані роботи, позивач суду не надав.
Таким чином, податковим органом обгрунтовано донараховано податкове зобов’язання у сумі 183 839,00 грн. основного платежу та застосовані штрафні санкції у сумі 91 919, 50 грн.
Стосовно порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1. статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1. статті 6 Закону України „Про податок додану вартість” у зв’язку з заниженням податкового зобов’язання у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 5 930, 00 грн., за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, січень, лютий, березень 2004 року у зв’язку з пропажею питної води іноземним судам без засвідчення експорту належним чином оформлених митних вантажних декларацій, які небудь доводи про визнання недійсним донарахування основного платежу у сумі 5 930, 0 грн. позивач суду не надав. Тому позовні вимоги про визнання нечинним донарахування вищеназваної суми основного платежу, є безпідставними.
При цьому, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги по донарахуванню платежу у сумі 90 159,00 по портовому збору та основного платежу у сумі 77 591, 00 грн. по транзиту оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції дані послуги надані нерезидентом для їх використання за межами України.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (пункт 1, частина перша пункту 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2005 у справі № 2-28/9536.1-2005 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
2.1. Позов задовольнити частково: Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим від 15.06.2004 №0002642301/0 у частині донарахування основного платежу у сумі 167 750, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 173 680, 17 грн.
2.2. В іншій частині позову відмовити.
3. Наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2006 по справі № 2-28/9536.1-2005 про стягнення із Євпаторійської ОДПІ на користь Євпаторійського морського порту 85, 00 грн. держаного мита та 118,00 витрат судового процесу визнати не підлягаючим виконанню із дня його видачі.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (97400, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Д.Ульянова Б 2/40, ідентифікаційний код 34371111) на користь Євпаторійського морського порту (97400, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1 р/р 2600331673002 ЄФ УКБ, МФО 324076, ЗКПО 01125583) 90, 00 грн. у тому числі 40, 60 грн. державного мита та 56, 40 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.В. Дугаренко
Л.М. Заплава