Господарський суд

Житомирської області

_______________________________________

___________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/562/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Зоренка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сачук С.М. - паспорт серії НОМЕР_1 ;

Слівінський А.О. - адвокат, ордер від 25.08.2020;

від КП "Міський ринок": Папірник О.Є. - керівник;

від Коростишівської міської ради: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження справу за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:

1) Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради;

2) Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області;

про зобов`язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення неустойки у розмірі

36450 грн

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін у справі.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить:

- зобов`язати ФОП Сачука С.М. звільнити торгівельний майданчик №18 та №25 від кіоску шляхом вивезення його за межі ПР "Кооперативний ринок";

- стягнути з ФОП Сачука С.М. неустойку у розмірі 36450,00 грн.

Ухвалою від 01.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 30.06.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 25.08.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради та Коростишівську міську раду Коростишівського району Житомирської області.

Ухвалою від 25.09.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

В судовому засіданні 06.10.2020 відмовлено Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Водночас закрито підготовче провадження та призначено справу №906/562/20 до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

Ухвалою від 24.12.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про зупинення провадження у справі від 23.12.2020.

Ухвалою від 25.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2020 о 10:00.

Представник позивача не з`явився. В судовому засіданні 25.02.2021 зазначив, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність на території ринку без достатніх правових підстав. Частина 2 ст. 785 ЦК України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у разі прострочення зобов`язання орендаря щодо повернення об`єкта оренди. З метою виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира, ПР "Кооперативний ринок" звернулося до Богунського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області. 10.12.2019 державний виконавець здійснив перевірку, за результатами якої виявлено торгівлю електротоварами на території ПР "Кооперативний ринок".

ФОП Сачук С.М. та представник підприємця позовні вимоги не визнали. За позицією відповідачів, об`єктом оренди є торгівельні майданчики, а саме асфальтобетонне покриття без жодних розпізнавальних знаків, що розміщене на земельній ділянці, право розпоряджатися якою позивач не має повноважень. На даний час асфальтобетонне покриття є елементом благоустрою, що перебуває у власності громади міста Коростишева в особі Коростишівської міської ради, яке передане в управління КП "Міський ринок" як єдиному суб`єкту господарювання, створеного з метою надання послуг ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишів, з яким підприємець має договірні відносини.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

ПР "Кооперативний ринок", відповідно до п.1.1 статуту, є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, що передано ПР "Кооперативний ринок", як внесок до статутного фонду згідно інвентаризаційного опису № 1, торгівельні майданчики та інше майно. Відповідно до п. 2.3.2, п. 2.3.3, п. 2.3 статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.

В своїй діяльності ПР "Кооперативний ринок" керується статутом та Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014. Відповідно до п. 19 Правил торгівлі, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна. Пунктом 4.3 статуту підприємства передбачено, що підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торгівельні місця, торгівельні майданчики тощо.

Вказані обставини, як зазначає позивач, встановлені при розгляді господарськими судами справ №906/461/15, №906/490/15, №280/751/15, які набрали законної сили, згідно зі ст. 75 ГПК України, ст. 82 ЦПК України, не потребують доказування.

31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (позивач / орендодавець) та Приватним підприємцем Сачуком Сергієм Михайловичем (орендар / відповідач) укладено договір оренди №134 (а.с.14), за умовами якого предметом договору є торгівельні майданчики №18, №25 загальною площею 6,75, 6,75 кв. м, місцезнаходження яких зазначено на плані розміщення торгівельних місць на ринку (далі - об`єкт оренди).

Карта - схема розміщення торгових місць на ринку розроблена відповідно до п.7 правил торгівлі на ринку, які затверджені для ПР "Кооперативний ринок" рішенням Коростишівської міської ради № 762 від 03.04.2014, на підставі наказу Мінекономіки, МВС, ДПА, Держстандарту України № 57/188/84/105 від 25.02.2002.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору, відповідно до п. 6 договору.

Орендна плата становить 364,50 грн за кожний торгівельний майданчик на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата (п.3.1. договору).

У розділі 6 договору передбачено строк дії, порядок зміни та розірвання договору.

Як визначено п. 6.1. договору, договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Пунктом 4.3.8. договору визначено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/6827/16-ц від 03.04.2018 стягнуто з Сачука Сергія Михайловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 56862,00 грн неустойки за договором оренди №134 від 31.12.2013 (а.с.15-16). Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі №295/6827/16-ц рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2018 залишено без змін (а.с. 63-65).

ПР "Кооперативний ринок" направив приватному підприємцю лист №45 від 14.02.2019, в якому повідомив про необхідність виконання рішення суду у справі №295/6827/16-ц та нарахування неустойки за користування торгівельними майданчиками №18, №25 (а.с. 17).

В матеріалах справи наявний лист №180 від 04.11.2019, адресований ФОП Сачуку С.М., про наявність заборгованості та можливість використання торгівельних майданчиків у законний спосіб (а.с.18).

За твердженнями представника позивача, акт від 01.04.2020 свідчить про те, що на торгівельних майданчиках №18 та №25 площею 6,75 кв. м та 6,75 кв.м розміщений кіоск ФОП Сачука С. М., який використовується ним в господарській діяльності без договору оренди. В нижній частині документа наявний рукописний напис: "Власник кіоску від підпису відмовився 01.04.2020." (а.с.19).

Враховуючи викладені обставини, ПР "Кооперативний ринок" просить суд зобов`язати орендаря в примусовому порядку звільнити торгівельні майданчики №18 та №25 та стягнути неустойку за час користування торгівельними майданчиками на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як визначено ст. 15 України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За ч. 1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ч.2 цієї статті Кодексу).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

За приписами до статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.3.8. договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

За позицією ПР "Кооперативний ринок", ФОП Сачук С.М. не повернув торгівельні майданчики після закінчення строку дії договору, не сплачує орендну плату та надалі користується торгівельними майданчиками, чим порушує права позивача.

Відповідач вказував, що об`єктом оренди (асфальтобетонним покриттям) не користується через переміщення металевих конструкцій на інше місце на територію Комунального підприємства "Міський ринок". Водночас посилався на судові рішення у справі №906/41/19, в якому зазначено, що асфальтобетонне покриття площею 1,02 га не входить до майнового комплексу позивача.

Заперечуючи щодо доводів відповідача, представник позивача вказував, що ПР "Кооперативний ринок" укладає договори на торгівельні майданчики, які не є тотожними ні з земельною ділянкою, ні з асфальтобетонним покриттям. За надання послуг по утриманню торгівельного місця та обслуговування майнового комплексу ПР "Кооперативний ринок" керується в господарській діяльності Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", за п. 20 якого при наданні торгового місця укладається договір оренди.

Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 (надалі - Правила).

Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Відповідно до пункту 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року в справі №07/33-71).

Торговельні майданчики - замощені чи заасфальтовані ділянки землі, облаштовані на територіях ринків або автономно, які зареєстровані в установленому порядку і призначені для індивідуальної торгівлі.

Під час розгляду справи, представник позивача наполягав, що асфальтобетонне покриття входить до майнового комплексу ринку. На даний час земельна ділянка, на якій розташоване асфальтобетонне покриття, не є сформованою, тому не може бути об`єктом цивільного права. Протягом останніх років у Коростишівської райспоживспілки існують правомірні очікування щодо отримання відповідного рішення уповноваженого органу - Коростишівської міської ради, згідно якого підприємство мало змогу отримати земельну ділянку в оренду, про що зазначено у рішенні Господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 у справі №906/1060/18. Прийняття на баланс Коростишівської міської ради асфальтобетонного покриття за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка,40 та передання його в оперативне управління КП "Міський ринок" не відповідає вимогам законодавства.

Посилання відповідача на те, що ПР "Кооперативний ринок" не є власником асфальтобетонного покриття, на якій розташовані торгівельні майданчики (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №906/41/19), суд не приймає до уваги, оскільки використання торгівельного місця не є тотожним використанню асфальтобетонного покриття. Правовідносини між Підприємством Коростишівської райспоживспілки" "Кооперативний ринок" та Коростишівською міською ради щодо асфальтобетонного покриття не впливають на предмет доказування у справі та не мають правового значення для спору про стягнення неустойки за користування торгівельним майданчиком.

Так, спір у справі №906/562/20 виник, зокрема через наявність / відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення користування торговельними майданчиками №18 та №25 з 01.04.2018 по 01.05.2020 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, внаслідок якого до боржника може бути застосовано, зокрема, неустойку.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутність з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Водночас примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов`язаний вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок. Тобто цей спосіб захисту застосовується за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

ПР "Кооперативний ринок" як орендодавець, якому орендар не повернув річ на вимогу, скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК України, шляхом звернення до Богунського районного суду м. Житомира із позовом до Сачука С.М. про стягнення неустойки за період з 01.01.2015 по 01.04.2018. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/6827/16-ц від 03.04.2018, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29.05.2018, позовні вимоги задоволено.

Частина 4 ст. 75 ГПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарський суд зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до умов договору, орендар набув право користування торгівельними майданчиками №18 та №25 з моменту підписання договору, будь-яких інших документів сторони не підписували. Водночас договір оренди №134 від 31.12.2013 не містить умов щодо порядку повернення орендарем торгівельних майданчиків з оренди після закінчення його дії чи припинення.

За загальним правилом, об`єкт оренди повертається у той спосіб, в який орендар його отримав.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за пошуковими параметрами відповідача, суд з`ясував, що Сачук С.М. відповідно до запису про проведення державної реєстрації №23050000000023451 від 11.01.2010 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. 17.05.2015 на підставі власного рішення внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за №23050060002023451. 04.02.2019 Сачук С.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець (запис за №23050000000042412).

Згідно п.16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002, на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Аналогічні положення містяться в пункті 4.3.6. договору оренди №134 від 31.12.2013.

Отже, умовою здійснення суб`єктом підприємницької діяльності є факт державної реєстрації як суб`єкта підприємництва.

Враховуючи те, що Сачук С.М. припинив підприємницьку діяльність 17.05.2015, тому був позбавлений права з вказаної дати здійснювати торгівлю на ринку та використовувати торгівельні майданчики №18 та №25.

Згідно з поясненнями відповідача, після повторної державної реєстрації як фізична особа-підприємець, Сачук С.М. користується асфальтобетонним покриттям на підставі договору надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності.

Заперечуючи факт звільнення торговельних майданчиків, позивач не скористався правом перемістити тимчасові споруди відповідача, що встановлені на орендованих торговельних майданчиках на штраф майданчик ринку, у спосіб їх демонтажу та вивезення за межі території ринку, відповідно до пунктів 4.2.5. та 4.3.8. договору оренди №134 від 31.12.2013, а також не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що станом на 22.05.2020 (на момент підписання позовної заяви), та на даний час торговельні майданчики не звільнені і на їх площі розміщені тимчасові споруди, які належать Сачуку С.М. по АДРЕСА_1 , які ним використовуються для торгівлі на ринку.

Частиною 3 статті 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Подання позивачем позову про стягнення з ФОП Сачука С.М. неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.04.2018 по 01.05.2020 в сумі 36450,00 грн та зобов`язання ФОП Сачука С. М. звільнити торгівельні майданчики №18 та №25 є зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не подав до суду належних доказів на підтвердження позовних вимог, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

В матеріалах справи наявне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ФОП Сачука С.М. у розмірі 5000,00 грн (а.с. 188-195).

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для цілей розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у ч. 2 ст. 126 ГПК України визначено відповідні критерії.

Як визначено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, представник відповідача подав копію договору про надання правової допомоги від 11.06.2020, який укладений між Слівінським А.О. (адвокат) та Сачуком Сергієм Михайловичем (клієнт), за яким адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати адвокатські послуги у справі №906/562/20, а клієнт зобов`язується прийняти їх та оплачувати адвокату гонорар (п.1.1 договору).

12.06.2020 Сачук С.М. здійснив оплату адвокатських послуг у розмірі 5000,00 грн, про що свідчить копія меморіального ордеру №3641554SB (а.с.193).

24.12.2020 адвокат Слівінський А.О. та Сачук С.М. підписали акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 11.06.2020, відповідно до якого вартість адвокатських послуг, обумовлених договором, становить 5000,00 грн (а.с. 192).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" не подавало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

З огляду на документальне підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, вимога ФОП Сачука С.М. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, ідентифікаційний код 31843604)

на користь Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

- 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.03.21

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3,4,5 - учасникам справи (рек.)