Р І Ш Е Н Н Я                                   № 2-35/10

                    І М Е Н Е М                  У К Р А Ї Н И

 19 травня 201р.     Староміський райсуд м. Вінниці в складі

            судді Венгрин О.О.,

при секретарі  Швець Т.М.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ?інницький міський молочний завод” про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом  до ВАТ ?інницький міський молочний завод” про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що на ВАТ ?інницький міський молочний завод” вона працювала з 18.04.1961 р. по травень 2006 р., звільнилась за власним бажанням. З 24.02.1992 р. працювала на посаді начальника цеху по виробництву сухого молока № 4. Діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, а саме:

- наказом голови правління ВАТ ?інницький міський молочний завод”  № 5 від 09.01.2004 р.  вона була незаконно звільнена з посади начальника цеху № 4 за скороченням штату. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2004 р. її було поновлено на посаді начальника цеху сухого молока та стягнуто на її користь зарплату за час вимушеного прогулу. В задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди було відмовлено;  

- рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню,  директор заводу незаконно не допустив її до роботи, коли вона вийшла на роботу за рішенням суду, рішення суду про поновлення на роботі було виконано примусово 02.07.2004 р.;

- за період липень-вересень 2003 р., серпень 2004 р. ( доповнення до позову а.с. 80, 86 ) директор заводу своїм  розпорядженням незаконно позбавив її приробітку, без усякої мотивації, без попереднього повідомлення про зміну порядку оплати праці в бік її зменшення і при відсутності будь-якої провини із її сторони;

- в кінці грудня 2003 р. вона перебувала на лікарняному, 31.12.2003 р. був закритий лікарняний листок, а 03.01.2004 р. директор не допустив її до роботи,  йому здалося, що з лікарняним - щось не так, відправив її з заводу в приміщенні цеху, начальником якого вона бела, перед всіма працівниками цього цеху. Після перевірки, з»ясувалось, що з лікарняним листком все гаразд;

- 04.02.2005 р. вона написала за вказівкою директора пояснення причини її відсутності  на «планерці» ( зазначене було пов»язано з пуском пару в цеху ), директор не захотів його взяти і прочитати, не дивлячись на її прохання і наполягання, а потім викликав до неї міліцію, в зв»язку з чим вона давала ще одні пояснення. ( а.с. 1-4)

Внаслідок зазначеного їй було завдано душевних страждань, вона зазнала сорому, приниження, було підірвано її авторитет.  Моральну шкоду вона оцінює в  50 000 грн. (а.с. 1-4). Позивачка ОСОБА_1 надала свої письмові пояснення, що на а.с. 31-33, 51-53, 54-57, 70-71, 80, 84-86, 96-98, 108-109.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримала за викладених в позовній заяві обставин, просить його задоволити і стягнути з відповідача  на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.  

Представник відповідача позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог і відмовити в задоволенні позову, а щодо відшкодування моральної шкоди в зв»язку з незаконним звільненням з роботи просив провадження закрити, оскільки з цього питання вже прийнято судове рішення. Надав письмові заперечення (а.с. 15), подав заяву про розгляд справи у його відсутність ( а.с. 120 ).  

Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-178/04 (архів Староміського райсуду м. Вінниці), дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що  позов  підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2004 р. рішення Староміського райсуду м. Вінниці від 09.03.2004 р. скасовано,  постановлено рішення, яким позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника цеху № 4 ВАТ ?інницький міський молочний завод” з 9 січня 2004 року. Стягнуто з ВАТ ?інницький міський молочний завод” на користь ОСОБА_1 3200,80 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в розмірі середньомісячного заробітку ОСОБА_1 допущено до негайного виконання. В іншій частині позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено, оскільки її вимоги про відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи (а.с. 16-17). Ухвалою Верховного Суду України від 01.12.2006 р. рішення апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2004 р. залишено без змін. ( а.с. 18 )

Згідно ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України підлягає закриттю провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ ?інницький міський молочний завод” про відшкодування моральної шкоди в зв”язку з незаконним звільненням з роботи слід закрити, оскільки з приводу цього спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав уже постановлено рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно ст. 60 ч. 1, 3 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суду не надано доказів спричинення моральної шкоди позивачці невиконанням відповідачем рішення суду щодо поновлення її на роботі ( не надано доказів того, що добровільно рішення суду боржником не було виконано, доказів того, що відповідно до ст. 77 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження», якою регулюється виконання рішення про поновлення на роботі, до боржника держвиконавцем застосовувались штрафні санкції, не надано доказів спричинення моральної шкоди позивачці – моральних страждань і в чому вони полягали).

В зв»язку з недоведеністю позовних вимог слід відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, пов»язаної з невиконанням в добровільному порядку рішення суду щодо поновлення на роботі ОСОБА_1

Судом встановлено, що позивачці за час роботи на заводі не було нараховано приробітку за період липень – вересень 2003 р. ( а.с. 128-129 )

Позивачкою вимоги про визнання неправомірним часткове позбавлення її заробітної плати – приробітку за  період липень – вересень 2003 р., а також в серпні 2004 р. не пред»явлено. Відповідно ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. Тобто, не нарахування приробітку позивачці за названий період не визнано незаконним. Позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди в зв”язку з невірним нарахуванням зарплати ОСОБА_1 ( не нарахування приробітку за період липень – вересень 2003 р., серпень 2004 р.) задоволенню не підлягає з підстав недоведеності відповідно до ст. 60 ЦПК України спричинення моральної шкоди неправомірними діями відповідача, оскільки доказів що таке нарахування зарплати є неправомірним ( визнано судом ) суду не надано.

Судом встановлено, що 04.02.2005 р. позивачка написала за вказівкою голови правління     ВАТ «Вінницький міський молочний завод» пояснення причини її відсутності  на «планерці» ( зазначене було пов»язано з пуском пару в цеху ). Позивачка в кабінеті директора наполягала щоб останній прочитав її пояснення ( про це позивачка зазначає в своїх письмових поясненнях ). Згодом директор викликав до позивачки міліцію зі Староміського РВ, в зв»язку з чим вона давала ще одні пояснення.

Постановою ДІМ Староміського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 08.02.2005 р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 6 п. 2 КПК України. В постанові зазначається, що після прибуття працівників міліції ОСОБА_1 залишила приміщення кабінету голови правління, інцидент на той момент був вичерпаний.  (а.с. 40)

Суду відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведено спричинення в даній ситуації позивачці моральної шкоди. Голова правління для вирішення конфліктної ситуації викликав правоохоронні органи, не допустивши переростання конфлікту до більш серйозних наслідків ( його заява на а.с. 42 ). Виклик міліції якихось негативних наслідків для позивачки не мав ( доказів протилежного суду не надано ). Про зазначене пояснив суду і свідок ОСОБА_4, який працював начальником служби охорони на заводі. Суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, пов”язаної з викликом працівників правоохоронних органів до ВАТ ?інницький міський молочний завод” в зв”язку з поведінкою    ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачку в січні р. було не допущено директором заводу до роботи через нібито сфабрикований листок непрацездатності. Події відбувались в приміщенні цеху № 4, начальником якого працювала позивачка, на очах у її підлеглих. Позивачка вимушена була піти з заводу, була пригнічена, їй було незручно, неприємно і боляче, про зазначене пояснила суду свідок ОСОБА_3, яка на той час працювала майстром цеху.

Листок непрацездатності серії ГВ № 666639 був виданий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22.12.2003 р. по 31.12.2003 р. (а.с. 34). Повідомленням Вінницької міської поліклініки № 3 від 18.02.2004 р. № 74 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно знаходилась на денному стаціонарі з 22.12.2003 р. по 31.12.2003 р. включно з кардіологічним захворюванням. (а.с. 36)

    Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

    Суд прийшов до висновку, що в ситуації з неправомірним недопущенням до роботи через нібито сфабрикований листок непрацездатності в січні 2004 р. позивачки – начальника цеху на очах у її підлеглих, останній було спричинено моральну шкоду, вона зазнала душевні страждання і біль, перенесла приниження.  

    Згідно ст. 23 ч. 3 абз. 2 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.

    Враховуючи глибину душевних страждань позивачки, виходячи з засад  розумності і справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2500,00 грн. Тому позов в цій частині  слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачана користь позивачки слід стягнути 01,85 грн. витратна ІТЗ розгляду цивільних справ, а на користь держави - 08,50 грн.судового збору.    

    Керуючись ст.ст. 23, 268 ч. 1 п. 1 ЦК України,

ст. 237-1 КЗпП України,

ст.ст. 10, 11, 60, , ст. 205 ч. 1 п. 2, 209, 212-215 ЦПК України, суд      

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

    Стягнути з ВАТ ?інницький міський молочний завод” на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок недопущення до роботи через нібито сфабрикований листок непрацездатності в січні 2004 р., в сумі 2500,00 ( дві тисячі п»ятсот ) грн.

    Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ ?інницький міський молочний завод” про відшкодування моральної шкоди в зв”язку з незаконним звільненням з роботи закрити.

    В решті позовних вимог: про відшкодування моральної шкоди в зв”язку з невірним нарахуванням зарплати ОСОБА_1  в 2003-2004 р.р. ( не нарахування приробітку за період липень – вересень 2003 р., серпень 2004 р. ); в зв”язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду щодо поновлення на роботі ОСОБА_1; пов”язаної з викликом працівників правоохоронних органів до ВАТ ?інницький міський молочний завод” в зв”язку з поведінкою    ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути з ВАТ ?інницький міський молочний завод” на користь  ОСОБА_1 01 ( одну ) грн. 85 коп. витратна ІТЗ розгляду цивільних справ, а на користь держави 08 ( вісім ) грн. 50 коп. судового збору.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.    

    Повне рішення суду буде складено на 25.05.2010 р.

    Повне рішення суду складено 21.05.2010 р.

Суддя