П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Київ

Справа №757/52446/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 03 березня 2021 року

Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Маштакової Т.Ф.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Литвинової І.В. 19 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав, зобов`язання вчинити дії, -

Справа №757/52446/18-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/824/601/2021

Головуючий у суді першої інстанції:Литвинова І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 30 жовтня 2006 року АКБ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» уклав договір невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/98 з ОСОБА_2 . Банком було надано ОСОБА_2 кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 163415 доларів США з кінцевим строком повернення до 26 жовтня 2026 року.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №38-05/3/98 між позивачем ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернокур О.М., згідно якого позивач ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку об`єкт житлової нерухомості квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (перейменована на АДРЕСА_1 ).

В червні 2018 року вона дізналася, що за рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київська область, ОСОБА_3 був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 25982146 від 02 травня 2018 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником її квартири, що була предметом іпотеки, на даний час став ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40916614 від 03 травня 2018 року.

Вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого почалася 02 травня 2018 року є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом як такі, що суперечать нормам чинного законодавства та договору іпотеки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав, зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з мсатеріалів справи та встановлено судом, 30 жовтня 2006 року укладено іпотечний договір № 38.02/857, за яким іпотекодавець (позивач) передає в іпотеку іпотекодержателю (відповідачеві) в якості забезпечення виконання позичальником всіх зобов`язань за основним зобов`язанням трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та належить іпотекодавцю (позивачу) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 1993 року, виданого комісією з приватизації житлового фонду Мінекономіки України на підставі розпорядження (наказу) № 455 від 27 грудня 1993 року, право власності зареєстроване згідно з реєстраційним написом зробленим 13 січня 1994 року КП БТІ реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за реєстрованим номером 2857, та свідоцтва права на спадщину за законом від 03 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом 6-ї Київської державної нотаріальної контори Ларіною О. В., номер спадкової справи 660/06, зареєстровано в реєстрі за № 1-1574, прав власності зареєстроване згідно з реєстраційним написом, що зроблений 04 жовтня 2006 року.

Відповідно до пункту 2.4.3, 4.1, 4.2 іпотечного договору № 38.02/857 від 30 жовтня 2006 року, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі достроково, враховуючи, що кінцевий термін погашення кредиту встановлено до 29 жовтня 2021 року, згідно з пунктом 1.4.1. договору.

За пунктом 4.5.3 іпотечного договору № 38.02/857 від 30 жовтня 2006 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконаних забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Сторонами 07 липня 2009 року укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 38.02/857 від 30 жовтня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. від 30 жовтня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі № 4226, відповідно до якого, у зв`язку із внесенням змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 38.05/3/98 від 30 жовтня 2006 року, сторони домовилися внести зміни до іпотечного договору та визначити зміст, розмір та порядок виконання основного зобов`язання, як повернення іпотекодавцем траншів кредиту, що надаються у межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 170 795, 61 доларів США, з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним договором, яким обумовлене основне зобов`язання, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 29 жовтня 2026 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, у строки та у порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання, відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання.

На підставі рішення Київради від 17 грудня 2015 року № 30/30 АДРЕСА_3 .

28 вересня 2017 року відповідач направив позивачеві як іпотекодавцеві повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, та попереджаючи, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О. В. здійснено реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - предмет забезпечення основного зобов`язання (трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ) на підставі договору іпотеки № 38.02/857 від 30 жовтня 2006 року.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VII (надалі - Закон № 1304-VII), встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону № 1304-VII, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015.

Таким чином, положеннями Закону № 1304-VII, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного рішення.

Встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивача, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» здійснена за згодою позивача, що висловлена у пункті 4.5.3 іпотечного договору, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іпотекодержателя, не є беззастережною, а залежить від ряду умов. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, фактично є примусовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, а тому, якщо іпотечне майно - житло виступає предметом забезпечення виконання зобов`язання за валютним кредитним договором, то таке звернення стягнення заборонено Законом України Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання позову).

Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України у вказаній редакції позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Частиною першою статті 5 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободу та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня

2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 36).

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем.

Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження

№ 14-397цс19.

Виходячи із наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, про необхідність скасування запису державної реєстрації 25982146 про право власності ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником є АТ «АльфаБанк», на квартиру АДРЕСА_4 , здійснений Державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Київська область Поповою О.В. 02 травня 2018 року.

За таких обставин ухвалене судом першої інстанції рішення, не може в повній мірі вважатися законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду Київської області від 19 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

Позов задовольнити частково.

Скасувати запис державної реєстрації 25982146 про право власності Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником є Акціонерне товариство «АльфаБанк», на квартиру АДРЕСА_4 , здійснений Державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Київська область Поповою Олександрою Валеріївною 02 травня 2018 року 17.01.56.

Зобов`язати Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Київська область Попову Олександру Валеріївну поновити реєстрацію відповідно запису про іпотеку:2660445 від 30 жовтня.2006 року на квартиру АДРЕСА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна