Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #92513208

04.03.21

22-ц/812/234/21


Провадження №22-ц/812/234/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2021 року                                                        м. Миколаїв

                                                                                      справа № 487/464/15-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 12 листопада 2020 року під головуванням судді Кузьменка В.В., повний текст ухвали складений цього ж дня,


В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, яку обґрунтовував тим, що 16 березня 2020 року головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі – Заводський ВДВС у м. Миколаєві) Носова О.Г. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 61529925 за виконавчим листом №487/464/15-ц, виданим 16 лютого 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.01.2008 року.

ОСОБА_1 вважає дану постанову протиправною, оскільки ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року заочне рішення від 23 лютого 2015 року у цивільній справі № 487/464/15-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04 січня 2008 року було скасовано, а тому суд не мав права видавати виконавчий документ за рішенням, яке не набрало законної сили. Крім того, виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, строк пред`явлення якого до виконання закінчився 31.01.2019 року, а тому у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві від 16 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61529925.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначав, що суд першої інстанції не допустив до участі у розгляді справи його представника - ОСОБА_2 з мотивів невідповідності доручення представника вимогам ст. 62 ЦПК України, чим порушив як його ( ОСОБА_1 ) права, так і права громадської організації «Правозахисник Миколаївської області». Крім того, суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України не повернув без розгляду заперечення державного виконавця на скаргу, подані без доказів направлення їх копії іншим учасникам справи. Також суд порушив вимоги ЦПК України щодо строків розгляду скарги та не звернув увагу на те, що повістка про призначення судового засідання на 12 листопада 2020 року була направлена судом тільки 11 листопада 2020 року та отримана заявником 13 листопада 2020 року. Доводами апеляційної скарги також є те, що суд не дав належної оцінки доводам скарги  ОСОБА_1  про те, що заочне рішення від 23.02.2015 року у цивільній справі було скасовано ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року, що унеможливлює видачу виконавчого документа за рішенням, що не набрало законної сили. Крім того, дійшовши висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа не пропущено, суд не зазначив дати першого пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, що підтверджується розпискою представника стягувача –АТ КБ «Приватбанк» (т. 2 а.с. 27), та відповідними зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення представнику Заводського ВДВС у м. Миколаєві та матері боржника – апелянта ОСОБА_1 , що згідно ч. 3 ст. 130 ЦПК України вважається належним повідомленням особи, якій адресовано повістку (т. 2 а.с. 29, 30).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2008 р. в розмірі 23 273 грн. 50 коп. та 243 грн. 60 коп. судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 06 жовтня 2015 року вказане заочне рішення було скасовано, справа призначена до розгляду.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01 лютого 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2008 р. в загальному розмірі 18220 грн. 18 коп., з яких: 14528 грн. 52 коп. -заборгованість за відсотками; 2107 грн. 21 коп. –за комісією, 500 грн. та 1084 грн. 45 коп. – штраф, а також 243 грн. 60 коп. на відшкодування судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , а вказані судові рішення залишено без змін.

16 лютого 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва на виконання рішення від 26 листопада 2015 року було видано виконавчий лист №487/464/15-ц.

11 березня 2020 року стягувач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повторно пред`явив вказаний виконавчий документ до виконання, на підставі чого головний державний виконавець Заводського ВДВС Носова О.Г. 16 березня 2020 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 61529925). Зміст вказаної постанови підтверджує, що вона прийнята саме на виконання виконавчого листа №487/464/15-ц, виданого 16 лютого 2016 року, про стягнення заборгованості у розмірі 18 463 грн. 78 коп.

За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив, що оскаржуваною постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, виданого на підставі чинного рішення суду.

Отже доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків суду першої інстанції є безпідставними.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що стягувачем пред`явлено вказаний виконавчий документ до виконання у межах передбаченого для цього Законом України «Про виконавче провадження» строку.

Так, статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час набрання законної сили рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2015 року, виконавчий документ на виконання судового рішення може бути пред`явлений до виконання протягом року, що розраховується з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Тобто, виданий 16 лютого 2016 року виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання до 02 лютого 2017 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року та від 21 листопада 2018 року вищевказаний припис Закону застосовується до виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання не сплинув на час набрання ним чинности.

Статтею 12 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» зокрема передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша).

Таким чином, строк пред`явлення виданого 16 лютого 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва виконавчого листа №487/464/15-ц вищевказаним Законом було встановлено вже три роки – до 02 лютого 2019 року.

З копії матеріалів виконавчого провадження № 61529925, витребуваних Миколаївським апеляційним судом у Заводського ВДВС у м. Миколаєві ухвалою від 05 лютого 2021 року при відкритті апеляційного провадження, вбачається, що у межах вищевказного строку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверталося до ДВС для примусового виконання виконавчого листа від 16 лютого 2016 року, проте 14 вересня 2017 року виконавче провадження було завершено згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Положеннями частини 5 цієї статті передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що повторне пред`явлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 11 березня 2020 року виконавчого листа до виконання відбулось у межах передбаченого законом строку.

Враховуючи викладене, посилання апеляційної скарги на незазначення судом першої інстанції дати першого пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання не впливає на правильність висновку місцевого суду, що оскаржуваною постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення якого не сплинув.

За такого, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановлює ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, оскільки відкриваючи виконавче провадження державний виконавець Носова О.Г. діяла відповідно до вимог закону, в межах наданих їй повноважень та порушень прав ОСОБА_1 оскаржуваною постановою не встановлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Щодо посилань апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального закону, то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 28 липня 2020 року ОСОБА_1 не з`явився, в якості його представника був присутній ОСОБА_2 . На підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 були надані витяг з протоколу засіданні президії громадської організації Комітету «Правозахисник» Миколаївської області про прийняття до членів цієї організації у т.ч. ОСОБА_1 , а також видане головою Правління цієї організації доручення. За змістом цього доручення Громадська організація «Правозахисник Миколаївської області» в особі його голови Правління доручає Людаєву В.В. представництво інтересів ОСОБА_1 зокрема в усіх судових установах з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (т. 1 а.с. 215, 216).

В даному судовому засіданні ОСОБА_2 судом першої інстанції було роз`яснено вимоги ст. 62 ЦПК України щодо документів на підтвердження повноважень представників фізичної особи та відкладено розгляд 10 вересня 2020 року на 10 год. 00 хв. для надання можливості представнику ОСОБА_1 оформити належний документ на підтвердження його повноважень.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частити перша і третя статті 244 Цивільного кодексу України).

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт перший частини першої статті 62 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 62 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

Зі скаргою на постанову державного виконавця звернувся боржник ОСОБА_1 , який є фізичною особою. У матеріалах справи відсутні які-небудь документи на підтвердження того, що ОСОБА_1  уповноважив громадську організацію «Правозахисник Миколаївської області», або голову Правління цієї організації представляти його інтереси у суді.

З огляду на викладене наявна у матеріалах копія наданого головою Правління ГО «Правозахисник» Миколаївської області доручення від 06 квітня 2020 року не відповідає наведеним вище вимогам ЦК України і ЦПК України до документа на представництво фізичної особи – ОСОБА_1 - у суді.

За такого суд першої інстанції правильно вважав, що надане ОСОБА_2 доручення на підтвердження його повноважень як представника ОСОБА_1 у суді не відповідав вимогам закону та обґрунтовано відклав розгляд справи з метою надання можливості надати у наступне судове засідання оформлений належним чином документ, а тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності таких дій суду не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність процесуальних порушень в зв`язку із незастосування судом першої інстанції наслідків, передбачених ч. 4 ст. 183 ЦПК України, до поданих Заводським ВДВС заперечень на скаргу та недотриманням встановленого ст. 450 цього Кодексу строку розгляду скарги. Проте, вказані порушення відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.

Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що повістка про призначення судового засідання на 12 листопада 2020 року була йому направлена з порушенням вимог ч. 5 ст. 128 ЦПК України.

Разом із тим, враховуючи що 18 серпня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив суд визнати законним раніше надане ОСОБА_2 доручення, а у разі відмови у цьому – постановити відповідну мотивовану ухвалу та розгляд справи за його скаргою на постанову державного виконавця провести за його відсутності, а також приймаючи до уваги той факт, що матеріали справи містять докази належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, колегія суддів вважає, що несвоєчасне повідомлення заявника про судове засідання на 12 листопада 2020 року не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд


П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.




Головуючий: В.В. Коломієць


Судді: О.О. Данилова


Т.Б. Кушнірова




Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року



  • Номер: 4-с/487/53/15
  • Опис:
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 487/464/15-ц
  • Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи: у задоволенні скарги відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.07.2015
  • Дата етапу: 06.10.2015
  • Номер: 2/487/3104/15
  • Опис: за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Сороки Миколи Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 487/464/15-ц
  • Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи: залишено без змін рішення апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.10.2015
  • Дата етапу: 14.09.2016
  • Номер: 22-ц/784/292/16
  • Опис: за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Сороки Миколи Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 487/464/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Миколаївської області
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи: заяву задоволено частково; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.12.2015
  • Дата етапу: 01.02.2016
  • Номер: 22-ц/812/2304/20
  • Опис: за скаргою Сороки Миколи Миколайовича на рішення головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Носової О.Г.,
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 487/464/15-ц
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.12.2020
  • Дата етапу: 24.12.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація