справа № 2- 13\10 р.
РІШЕННЯ
іменем України
14 квітня 2010 р. Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Дерепі К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про узаконення самочинного будівництва гаража, поділ спадкового майна; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, поділ спадкового майна, визнання права власності на квартиру, -
ВСТАНОВИВ:
В заяві до суду первісні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_4, на день смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та гаража, який розташований по АДРЕСА_2, який самочинно побудований померлим. Вони являються спадкоємцями першої черги за законом, прийняли спадщину, але не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки між ними та відповідачкою виник спір з приводу поділу майна. Тому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд провести поділ спадкового майна визнавши за ними право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1; узаконити самочинне будівництво гаража, який розташований по АДРЕСА_2 стягнувши з відповідачки ОСОБА_3 на їх користь грошову компенсацію за частину гаража в розмірі 16,67% його вартості; стягнути на їх користь витрати по справі.
В позові до суду ОСОБА_3 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_4, на день смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та гаража, який розташований по АДРЕСА_2, який самочинно побудований нею разом з померлим під час спільного подружнього життя. До часу смерті ОСОБА_4 вони проживали разом в спірній квартирі, провели ремонті роботи, які значно збільшили вартість квартири. ОСОБА_3 провела похорони чоловіка та поминальні обіди. Вона є спадкоємицею першої черги за законом, прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. Просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4; узаконити самочинне будівництво гаража, який розташований по АДРЕСА_2; визнати за нею право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1\2 частку гаража, який розташований по АДРЕСА_2; стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь витрати на поховання та поминальні обіди в розмірі 1981,33 грн. з кожного та стягнути на її користь з відповідачів понесені витрати по справі.
Згодом ОСОБА_3 збільшила свої позовні вимоги. Просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4; узаконити самочинне будівництво гаража, який розташований по АДРЕСА_2; визнати за нею право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1\2 частку гаража, який розташований по АДРЕСА_2; стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь витрати на поховання, поминальні обіди та встановлення пам’ятника в розмірі 8449,20 грн. з кожного та стягнути на її користь з відповідачів понесені витрати по справі.
В судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_5, представник позивачів ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні. Позов ОСОБА_3 визнали частково, а саме в частині того, що вона має право в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 на 1\3 частку спірної квартири 1\2 частину (50%) спірного гаража як спільне майно подружжя та 16,7% частку спірного гаража в порядку спадкування. В іншій частині позов не визнали та заперечували проти його задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 свої позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали частково, а саме в частині того, що відповідачі мають право в порядку спадкування на грошову компенсацію 1\3 частки спірної квартири та мають право на 1\2 частку спірного гаража.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що дорожньо-транспортна пригода яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в якій загинув ОСОБА_4 сталася за його участю. Тому він поніс витрати на поховання ОСОБА_4 в розмірі 6300 грн. А саме, придбав труно, оплатив викопування ями та автотранспорт з моргу, дав гроші на обід. Витрати на придбання пам’ятника, на поминальні обіди: 9 днів, 40 днів та 1 рік він не ніс.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні показали, що вони були присутні на поминальних обідах після смерті ОСОБА_4, а саме на 9 днів, 40 днів та 1 рік. Обіди робила його дружина ОСОБА_3 в квартирі приблизно на 40-45 чоловік. Меню було різноманітне, страв було багато. Скільки грошей витратила ОСОБА_3 свідкам невідомо.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про узаконення самочинного будівництва гаража, поділ спадкового майна доведений та обґрунтований частково; позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, поділ спадкового майна, визнання права власності на квартиру доведений та обґрунтований частково, а тому їх позови підлягають до частково задоволення. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Так, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.11). Останнім місцем його проживання та місцем смерті було м. Бар Вінницької області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі договору дарування посвідченого Барською державною нотаріальною конторою 21.10.1994 року за реєстром № 2215 (а.с.21).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дітьми спадкодавця, що підтверджується свідоцтвами про їх народження. ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 27.03.1993 року а тому є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подали в порядку вимог ст.ст. 1268, 1269 ЦК України до Барської державної нотаріальної контори діти померлого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3, що вбачається з оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 172\2008р. А тому, сторони по справі вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та є спадкоємцями першої черги за законом після його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до довідки-характеристики Барського державного бюро технічної інвентаризації № 1140 від 16.09.2008 року (а.с.64) гараж, який розташований по АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом. З рішення виконкому Барської міської ради № 66 від 10.02.1998 року (а.с.43) вбачається, що ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка для будівництва спірного гаража. Однак, жодного доказу про будівництво спірного гаража саме спадкодавцем суду не надано. А тому, ОСОБА_4 не може бути його власником. Як наслідок, гараж, який розташований по АДРЕСА_2 не може входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 а тому поділу не підлягає.
Відповідно до п. 7 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_4 на підставі договору дарування посвідченого Барською державною нотаріальною конторою 21.10.1994 року за реєстром № 2215 (а.с.21), а тому у відповідності до вимог ст.. 57, ст.. 69 СК України вона є його особистою приватною власністю і поділу між подружжям не підлягає.
Вимога ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя задоволенню не підлягає з наступних підстав. Позивачка посилається на ст.. 62 СК України яка регулює відносини між подружжям та застосовується вразі спору між подружжям. При поділі спадкового майна норми СК України не застосовуються. Крім того, відповідно до ст.. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивачкою ОСОБА_3 не доведено яке саме майно дружини чи чоловіка збільшилося у своїй вартості та яким чином, та внаслідок яких саме спільних трудових чи грошових затрат та кого з подружжя. Відповідно до п. 12 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 190 від 16.01.2010 року (а.с.215) вартість ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 складає 17809,00 грн., а вартість самої квартири складає 162485,00 грн. Тому суд вважає, що проведення ремонтних робіт в спірній квартирі не призвело до істотного збільшення її вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Вимога позивачки ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. ОСОБА_3 витратила на поминальні обіди 9 та 40 днів – 5944 грн. на поминальний обід 1 рік – 1929,80 грн. та на встановлення пам’ятника на могилі – 4800 грн. (а.с.128). Витрати підтверджуються наявними в справі накладними КП»Барський міський ринок» (а.с.60-62.126), довідкою ТОВ «Українські товари» (а.с.127), розрахунками позивачки та показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Загалом витрати на поховання склали 12673,80 грн. Зазначена сума підлягає поділу між трьома спадкоємцями, які прийняли спадщину (12673,80 : 3 = 4224,60 грн.) Тому, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, яка понесла ці витрати, сума в розмірі 4224,60 грн. з кожного.
Відповідно до ст.. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Оскільки після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, тому зазначена квартира підлягає поділу між трьома спадкоємцями в рівних частках. Вимогу про виділ частки в натурі сторони по справі в своїх позовах не ставили. На грошову компенсацію ніхто із сторін згоди не давав. До того ж, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 205 від 04.11.2008 року (а.с.89) спірну квартиру поділити не представляється можливим та виділити 2\3 та 1\3 частки в натурі, оскільки це суперечить будівельно-технічним, санітарним нормам та правилам згідно ДБН та СНіП.
За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 1268, 1269,1261,1232, 1278 ЦК України, –
В И Р I Ш И В :
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 2\3 частки квартири АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про узаконення самочинного будівництва гаража, який розташований по АДРЕСА_2 та стягненні з ОСОБА_3 грошової компенсації за частину гаража в розмірі 16,67% його вартості – відмовити.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4224,60 гривень понесених витрат на поховання ОСОБА_4
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4224,60 гривень понесених витрат на поховання ОСОБА_4
В частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4; узаконення самочинного будівництва гаража, який розташований по АДРЕСА_2; визнання права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1\2 частку гаража, який розташований по АДРЕСА_2 – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження..
Суддя: