Дело № 2-516-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
ппри секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю відповідача справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, 3% річних, індексації та судових витрат, суд –
В С Т А Н О В И В :
19 березня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення авансу в сумі 3200,00 грн., 3% річних в сумі 1941,33 грн., інфляційних в сумі 9196,34 грн., судових витрат в сумі 551,38 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, направив до суду заяву про те, що позов підтримує повністю, просить його задовольнити і справу розглянути у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому зсіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, вказавши, що договір авансу був безгрошовий, але доказів цьому надати вона не може.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов’язався продати, а позивач придбати у відповідача квартиру. І в рахунок забезпечення виконання зобов’язання, 11.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено письмову угоду про авансування наступного договору, відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав від нього аванс в розмірі 32000 грн. При цьому відповідач зобов’язався в разі невиконання обов’язку по продажу квартири повернути позивачу аванс(а.с.9).
Тобто зміст і форма правочину, щодо забезпечення виконання зобов’язання відповідають вимогам ст.ст.546,547 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог КЦ України.
Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання(неналежне виконання). І у зв’язку з цим на підставі ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи зміст зобов’язання та обов’язок відповідача повернути отримані в рахунок забезпечення виконання зобов’язання кошти, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем 11.03.2008 року було укладено грошове зобов’язання на суму 32000,0 грн., яке відповідач до теперішнього часу не виконав.
Тому відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін та товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні.
Як вбачається із розписки, що міститься в матеріалах справи, відповідач отримав аванс у позивача в національній валюті України в сумі 32000,00 грн.
Тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 32000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, яка складатиме 41196,34 грн. (3200 х на індекси інфляції за час прострочення відповідно – 1,031, 1,013, 1,008, 0,995, 0,999, 1,011, 1,017, 1,015, 1,021, 1,029, 1,015, 1,024, 1,009, 1,005, 1,011, 0,999, 0,998, 1,008, 1,009, 1,011, 1,009, 1,018).
А також стягненню підлягає 3% річних за весь час прострочення зобов’язання з 11.03.2008 року по 19.03.2010 року – 24 місяці 8 днів, що складає 1941,33 грн.(32000,00 грн. х3%=960,00 грн. : 12 = 80,00 грн. х 24 місяці 8 днів).
Тобто сума невиконаного грошового зобов’язання складає відповідно до зобов’язання складає 43137,67 грн.(332000,00 + 9196,34 +1941,33).
Крім того, відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім при зверненні до суду судові витрати - судовий збір в сумі 431,38 грн., згідно ст.. 3 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993 року, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення відповідно до ст..81 ЦПК України та постанови КМУ від 21.12.2005 року № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ та їх розмір» в сумі 120 грн.(а.с.1,2).
Керуючись ст.ст.625,1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст..ст..10,11,60,81,88,212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення грошового зобов’язання з урахування встановленого індексу інфляції 41196,34 грн., 3% річних у сумі 1941,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120,0 грн. та судовий збір у сумі 431,38 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя –