Справа № 2-117/10

    ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

              25 травня 2010 року                                                                                                       м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

                                                            головуючого - судді Чепурнова В.О.,

                                                           при секретарі – Багара Н.М.,

                                                           за участю представника позивача –  ОСОБА_1,

                                                           відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»   до   ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення боржника, -

                                          В С Т А Н О В И В :

  Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення боржника. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №MKL6GA00000026, згідно якого банк видав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 49800,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 березня 2028 року. У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором сторони уклали договір іпотеки, згідно якого боржник надав у заставу нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Оскільки останній не виконує умови кредитного договору, тобто не сплачує кредит та відсотки за користування ним, і у зв’язку з тим, що станом на 16 березня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 59 340,05 доларів США, позивач просить звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 105,30 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу та наданням ПАТ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також просить виселити відповідача, який зареєстрований і проживає у вказаному будинку.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 18 серпня 2009 року, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, згідно вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК, ч. 1 ст. 224 ЦПК України та ухвалює рішення при заочному розгляді справи.  

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №MKL6GA00000026, згідно якого банк видав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 49800,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 березня 2028 року.

Також встановлено, що на виконання вказаного зобов’язання між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 25 березня 2008 року, згідно якого останній надав в іпотеку  житловий будинок, який зазначений на плані під літ. «А, А», має дві житлові кімнати, загальною площею 105,30 кв.м., житловою площею – 33,6 кв.м. та складається з надвірних споруд: туалет під літерою «Б», сарай літ. «В», огорожа 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

 Крім цього встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови договору від 24 березня 2008 року, а саме не проводив щомісячні платежі для погашення заборгованості за кредитом. Згідно представленого позивачем розрахунку суми заборгованості по даному договору, така станом на 16 березня 2009 року становить 59340,05 доларів США, з яких 54922,32 доларів США - заборгованість за кредитом, 4046,39 доларів США – заборгованість по відсоткам, 88,33 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом, 283,01 доларів США – заборгованість з пені.    

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язався здійснювати погашення кредитного договору в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат.

 Статтею 1050 ЦК України передбачено наслідки порушення договору позичальником, зокрема, якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.п. 1.1, 18.8, 18.10 договору іпотеки від 25 березня 2008 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за цим договором або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно п. 24 вказаного договору реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за  виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Крім цього, позивачем була заявлена вимога про виселення відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предмет іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Однак, згідно ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Оскільки, кредитні кошти були отримані відповідачем для споживчих цілей, а не для придбання вказаного будинку, то така вимога не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки, на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні вказані вище правові підстави щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які йде звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на даний момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя (позивача).

Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором №MKL6GA00000026 від 24 березня 2008 року, внаслідок чого заборгованість за таким станом на 16 березня 2009 становить 456918, 38 гривень, а тому суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню сплачені позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 530, 572, 574, 575, 576, 577, 589, 590, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 88, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

   В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на належний ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку загальною площею 105,30 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, як сплачений судовий збір і 30 (тридцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий:                                           «підпис»                 Чепурнов В.О.

ВІРНО:

Суддя Перечинського районного

    с     у    д     у                                     Чепурнов В.О.