Справа № 2-а-196/ 2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 бе резня 2010 року,              Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області  

 у складі:       головуючого  судді         Поди О.М.

при секретарі         Андрусенко А.Л.

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недотриманих щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 27 січня 2010 року зверну лась  до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду; визнати дії відповідача щодо відмови  виплати допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 року. Зобов’язати відповідача надалі вести розрахунки та виплату їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до  ч.2 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 11 лютого 2010  року позивачка  доповнила свої позовні вимоги і просить суд стягнути з УПФУ в м. Жовті Води компенсацію по невиплаченій соціальній допомозі дітям війни у розмірі 1873 грн. 81 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.  

 В обґрунтування своїх вимог позивачка  посилається на те, що вона  має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну допомогу , яка встановлюється  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За період з січня місяця 2006 по грудень 2009 роки позивачка недоотр имала   1873 грн. 81  коп. і просить їх стягнути також просить суд стягнути 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

 У відкрите судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду письмову заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 1 5).

 Представник відповідача у відкритому судовому засіданні заперечувала  проти позовних вимог позивачки, просила  відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В письмових запереченнях  просить суд відмовити в задоволенні позову та посилається на те, що позивачці  відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05 2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат дітям війни. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищень до пенсій, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

 Суд, заслухавши пояснення , представника відповідача , перевіривши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.

      Судом встановлено , що позивачка  має статус дитини війни, про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с. 9).

Позивачка в позові просить поновити  річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

 Вирішуючи дане клопотання суд встановив, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачка  в позові зазначила , що про своє порушене право вона   дізналась  із засобів масової інформації в 2009  року, у зв’язку з чим пропустила  річний строк звернення до суду з адміністративним  позовом.

 Суд вважає, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш право обізнаними особами, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необхідність поновлення позивачці пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в України.     Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу  протягом всього 2006 року, у зв’язку  з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 2006 рік.

    Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду (а не з січня 2006 року) такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.

 Стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв’язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

В подальшому редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалася.

 Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності  відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до         ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки в ст.5 Закону  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст .28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».

У той же самий час, суд, частково задовольняючи вимоги позивачки  та доходячи висновку про наявність порушеного права позивачки  на отримання пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вважає за неможливе стягнути конкретну грошову суму з управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відносить нарахування пенсії виключно до компетенції органів Пенсійного Фонду України на місцях.

 Зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивачки  в інший спосіб та зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007  року, а також з   22 травня 2008 року по 30 червня 2009  року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому вчиняти дії з урахуванням положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у суду немає законних підстав встановлювати обов’язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому  змінювати правове регулювання суспільних відносин.

 Стосовно питання про стягнення моральної шкоди з УПФУ в м. Жовті Води, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв і керувався підзаконними нормативними актами, а не з власної ініціативи не виплачував кошти позивачу. Позивачкою , також, не доведено та не додано доказів в підтвердження моральної шкоди.

З урахуванням сукупності викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

 На підставі викладеного, керуючись   ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недотриманих щомісячної соціальної допомоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 30 червня  2009 року  згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про намір оскаржити постанову  і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя        

Справа № 2-а-196/ 2010 р. К О П І Я.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року,                                           Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області  

у складі:     головуючого  судді     Поди О.М.

при секретарі     Андрусенко А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недотриманих щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 27 січня 2010 року зверну лась  до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду; визнати дії відповідача щодо відмови  виплати допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 року. Зобов’язати відповідача надалі вести розрахунки та виплату їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до  ч.2 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 11 лютого 2010  року позивачка  доповнила свої позовні вимоги і просить суд стягнути з УПФУ в м. Жовті Води компенсацію по невиплаченій соціальній допомозі дітям війни у розмірі 1873 грн. 81 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивачка  посилається на те, що вона  має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну допомогу , яка встановлюється  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За період з січня місяця 2006 по грудень 2009 роки позивачка недоотр имала   1873 грн. 81  коп. і просить їх стягнути також просить суд стягнути 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У відкрите судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду письмову заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 15).

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні заперечувала  проти позовних вимог позивачки, просила  відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В письмових запереченнях  просить суд відмовити в задоволенні позову та посилається на те, що позивачці  відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05 2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат дітям війни. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищень до пенсій, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Суд, заслухавши пояснення, представника відповідача , перевіривши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.

    Судом встановлено, що позивачка  має статус дитини війни, про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с. 9).

Позивачка в позові просить поновити  річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

 Вирішуючи дане клопотання суд встановив, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачка  в позові зазначила , що про своє порушене право вона   дізналась  із засобів масової інформації в 2009  року, у зв’язку з чим пропустила  річний строк звернення до суду з адміністративним  позовом.

Суд вважає, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш право обізнаними особами, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необхідність поновлення позивачці пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в України.     Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу  протягом всього 2006 року, у зв’язку  з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 2006 рік.

    Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду (а не з січня 2006 року) такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.

Стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв’язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

В подальшому редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалася.

Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до         ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки в ст.5 Закону  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст .28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».

У той же самий час, суд, частково задовольняючи вимоги позивачки  та доходячи висновку про наявність порушеного права позивачки  на отримання пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вважає за неможливе стягнути конкретну грошову суму з управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відносить нарахування пенсії виключно до компетенції органів Пенсійного Фонду України на місцях.

Зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивачки  в інший спосіб та зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007  року, а також з   22 травня 2008 року по 30 червня 2009  року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому вчиняти дії з урахуванням положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у суду немає законних підстав встановлювати обов’язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому  змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Стосовно питання про стягнення моральної шкоди з УПФУ в м. Жовті Води, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв і керувався підзаконними нормативними актами, а не з власної ініціативи не виплачував кошти позивачу. Позивачкою , також, не доведено та не додано доказів в підтвердження моральної шкоди.

З урахуванням сукупності викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недотриманих щомісячної соціальної допомоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 30 червня  2009 року  згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про намір оскаржити постанову  і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя: підпис