Справа №2-а-114/10р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 травня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді –                         Мясоєдової О.М.,

при секретарі –                         Студнікові І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство праці та соціальної політики України) про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення з УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила вважати строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів пропущеним з поважних причин; визнати неправомірною бездіяльність відповідача по невиплаті їй в повному обсязі недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має статус “Дитина війни” за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року; стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має статус “Дитина війни” за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року в розмірі 4886,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розумінні та у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, як особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вона має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені даним Законом, зокрема статтею 6 зазначеного Закону, згідно до якої "дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком". Але зазначена соціальна гарантія у вигляді доплати до пенсії їй належним чином не виплачувалася. Закон України "Про соціальний захист дітей війни", згідно прикінцевих положень, набрав чинності з 1 січня 2006 року. З цієї дати відповідно вступили в дію всі його положення щодо надання пільг та соціальних гарантій дітям війни, крім того відповідальних державних органів зобов'язано, по суті, реалізувати закріплені положення. Тобто, передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", соціальна допомога у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, повинна нараховуватися та сплачуватися їй починаючи з 1 січня 2006 року. Як тільки вона дізналася про те, що пенсія виплачується їй у розмірі, меншому, ніж передбачено законодавством, вона звернулася до відповідача. На її звернення від 17.02.2009 року до відповідача про перерахунок пенсії вона отримала відповідь, згідно якої виплата пенсії відповідачем була проведена у відповідності з діючим законодавством, з чим вона не згодна.

    У судове засідання позивачка не з'явилась, суду надала заяву, в якій просила справу розглядати зі її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив справу розглядати за його відсутності, у позові відмовити, суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідачем виплата пенсії позивачці була проведена у відповідності до діючого законодавства, УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу не є належним відповідачем по справі, грошових коштів для виплати позивачці пенсії в розмірі, в якому вона просить, держбюджетом не передбачено; також просив застосувати наслідки пропущення позивачкою строків, встановлених ст. 99 КАС України.

    Ухвалою суду від 2.02.2010 року до участі у справі  в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Міністерство праці та соціальної політики України.

    Представник Міністерства праці та соціальної політики України правом на участь у судовому засіданні не скористався, пояснень по суті позову або клопотань про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону №2195-IV. За змістом ст. 6 Закону №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Статтею 77 та ст.110 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", та ст.71, п.12 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", було призупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 р. визнав положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в зазначеній частині, таким, що не відповідає Конституції України, так як «при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.» Крім того, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Підпунктом 1 п.41 р.ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" №107-IV від 28.12.2007р. було змінено редакцію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Положення п.п.1 п.41 розділу II цього Закону було визнано не конституційним згідно рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок— 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІV, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

    Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються  найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Позивачка звернулась до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, однак отримала відповідь про те, що вказані нарахування зможуть бути здійснені лише за умови надходжень коштів з Державного бюджету України. Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивачки права на отримання державних соціальних гарантій дітям війни, які визначені ст. 6 спеціального Закону України - «Про соціальний захист дітей війни».

    До суду позивачка звернулась 25.11.2009 року після того, як дізналась про те, що її право порушено. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи надані суду письмові докази, а також вищенаведену норму Закону, суд не вбачає допущення позивачкою пропуску строку звернення до суду. Суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми надбавки дітям війни, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат. Враховуючи те, що, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачці мало бути перераховано надбавку дітям війни, однак вказані суми позивачці не були виплачені з посиланням на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених законом «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України на відповідний рік для здійснення цього підвищення, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки до уваги взяти не можна, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 01.11.2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий-суддя                         Мясоєдова  О.М.