Ухвала

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 607/16356/15-ц

провадження № 61-2208ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р. Б. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.

Посилається на те, що зазначений строк ним пропущений з поважних причин, оскільки хворів та перебував на лікарняному.

Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки повний текст постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року складено 17 серпня 2020 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 16 вересня 2020 року.

Заявник звернувся із касаційною скаргою 09 лютого 2021 року.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.

Наведені у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними з огляду на таке.

Заявник посилається на те, що у період з 28 серпня 2020 року до 05 вересня 2020 року особисто мав контакт із особою, у якої на підставі тесту імуноферментного аналізу (ІФА-тест) встановлено наявність антитіл COVID-19 на підтвердження чого подав копію довідки результатів серологічного дослідження від 08 вересня 2020 року № 1978 та № 2589.

Проте ці посилання не заслуговують на увагу, оскільки заявником не подано доказів контактування із іншою особою, у якої встановлено наявність антитіл COVID-19. Подані довідки свідчать про наявність антитіл COVID-19, а не активної її форми, що допускає розповсюдження вірусної інфекції. Також заявник не подав доказів лікарської рекомендації щодо режиму самоізоляції.

Заявник додав копію листка непрацездатності про те, що у період з 12 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року він перебував на амбулаторному лікуванні. Проте із цього листка непрацездатності також не вбачається що заявник мав захворювань на COVID-19.

Також заявник не подав доказів неможливості подання касаційної скарги у період безпосереднього після закінчення лікування до 09 лютого 2021 року

Таким чином, заявнику необхідно навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності, а також подати докази об`єктивної неможливості подання касаційної скарги у період з 16 вересня до 12 листопада 2020 року, та з 01 грудня до 09 лютого 2021 року - у період після тимчасової непрацездатності.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, зазначені заявником підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко