Справа № 2-а-185/ 2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого   2010 року,                               Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області  

 у складі:       головуючого  судді         Поди О.М.

при секретарі             Андрусенко А.Л.

з участю:     представника відповідача     Рубцової В.В.            

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом   ОСОБА_2  до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум, -

ВСТАНОВИВ  :

      20 січня 2010  року  до Жовтоводського міського суду звернувся із адміністративним позовом  ОСОБА_2 та просив постановити  судове рішення,  яким визнати дії управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води по нарахуванню і виплаті йому  сум щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни за період часу з січня 2006 року по січень 2010 року  - неправомірними та стягнути з відповідача за зазначений час недоплачену суму у загальному розмірі 5132 грн. ; та   поновити йому строк позовної давності.

      В обґрунтування своїх вимог позивач  у позові посилався  на те, що він  оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що є порушенням його  прав та законних інтересів.

 У судове засідання позивач не з’явився , у позовній заяві просить розглянути справу у його  відсутність (а.с. 14).

Представник відповідача позов не визнавала в повному обсязі та посилалася на те, що позивач  відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат, як дитині війни. Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за  рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом,  застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищення до пенсії, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

    Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

      В судовому засіданні із дослідженої копії пенсійного посвідчення встановлено, що   має статус  дитини війни (а.с. 9 ).    

    Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а  ст. 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу протягом всього 2006 року, у зв’язку з чим суд доходить висновку  про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 2006 рік.

    Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнанні неконституційними, втратили чинність.

      Саме з цього періоду (а не з січня 2006 року)  такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.

    Стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону  в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв’язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

      Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії позивачу  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що  мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки в ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.  Отже, положення ч.1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 У той же самий час, суд, частково задовольняючи вимоги позивача  та доходячи висновку про наявність порушеного права позивача  на отримання пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вважає за неможливе стягнути конкретну грошову суму з управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відносить нарахування пенсії виключно до компетенції органів Пенсійного Фонду України на місцях.

 Зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивача  в інший спосіб та зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

    Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності на чому наполягав в судовому засіданні представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити в судовому рішенні наступне.

    Дійсно, ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України встановили, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Окрім того, ч.1 ст.100 цього ж кодексу передбачила, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    У той же самий час, ч.2 ст.100 КАС України визначила, що у разі, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Позивач   в позові зазначив , що про своє порушене право він   дізнався  із засобів масової інформації, у зв’язку з чим пропустив  річний строк звернення до суду з адміністративним  позовом, який   просить поновити.

 Суд вважає, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш право обізнаними особами, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необхідність поновлення позивачу пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в України.

 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивач   поніс  у зв’язку із зверненням до суду, суд з огляду на те, що позов судом задовольняється частково та з урахуванням вимог ст.94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача  3 грн. 40 коп. – на відшкодування сплаченого судового збору.

    З урахуванням наведеного, керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, у відповідності із ст.ст.8-12,94,102,160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

      Адміністративний позов ОСОБА_2  до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум – задовольнити частково.

      Поновити ОСОБА_2  строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнавши  причини його пропуску поважними.

      Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_2  підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

      Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

      В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2  відмовити – у зв’язку з їх безпідставністю.

    Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів – заяви про намір оскаржити судове рішення та наступних двадцяти днів з дня подачі заяви – апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя