Справа № 148/1394/20

Провадження №1-кп/148/63/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року                         м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області у складі: судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря Немирівської Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора – Барановського О.Б., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника – Кіцули В.І., обвинуваченого – ОСОБА_2 , захисника – Головенка Є.В.,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Тульчинському районному суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор під час судового розгляду заявив клопотання щодо продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу не зникли.

Обвинувачений ОСОБА_1 і його захисник заперечили щодо задоволення клопотання заявленого прокурором, при цьому посилалися на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України необхідних для збереження найсуворішого виду запобіжного заходу та захисник просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, захисник через канцелярію суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке мотивовано тим, щообвинувачений є особою, яка немає судимості, притягується до відповідальності вперше; ОСОБА_1 проживає в с. Мазурівка Тульчинського району, має постійне місце, проживання; має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, має ряд нагород та відзнак, отримав ушкодження та має супутні захворювання, в зв`язку з чим потребує лікування та медичного нагляду, що неможливо отримати в місцях позбавлення волі, що свідчить про відсутність ризиків визначених ст. 177 КПК України.

Відтак, зміна запобіжного заходу на домашній арешт не вплине на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому відсутні підстави для збереження у подальшому найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

В судовому засіданні встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано ухвалою слідчого судді від 11.05.2020 строком на 60 днів, та востаннє продовжено судом 11.01.2021 на строк до 12.03.2021.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За привалами ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» за № 4 від 25.04.2003, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Беручи до уваги вимоги положень ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, у своєму рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 27.03.1991, Європейський, суд зазначив про те, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.

Прокурором не зазначено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не обґрунтовано наявність підстав для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відтак, з урахуванням особи ОСОБА_3 , який до кримінальної відповідальності не притягувався, від правоохоронних органів не переховувався, є учасником АТО, нагороджений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини кримінального провадження, суд вважає, за доцільне відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнивши клопотання захисту, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.

На думку суду запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 183, 193, 197, 331, 350 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені клопотання прокурора Немирівської місцевої прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , - відмовити.

Клопотання захисника адвоката Кіцули В.І. - задовольнити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянину України, уродженцю с. Земледельческе, Советського району, Північно-Казахстану, проживаючому до затримання, за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 (шістдесят) днів, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 05.03.2021 до 04.05.2021.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за викликом до та суду невідкладно; повідомляти прокурорасуд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з представником потерпілого, свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти у залі суду.

Ухвалу вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, а також до відома начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області О.В. Саламаха