КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/4411/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/16068/18

03 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Желепи О.В.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання незаконним та скасування рішень, поновлення на квартирному обліку,-

в с т а н о в и в :

У червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання незаконним та скасування рішень, поновлення на квартирному обліку.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 08 серпня 1994 року по 19 вересня 2011 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України.

06 травня 1997 року його було поставлено на квартирний облік не в Службі безпеки України, а при Військовій частині 3027.

10 вересня 2011 року його було звільнено в запас та він вийшов на пенсію за станом здоров`я та за вислугою років.

Рішенням житлово-побутової комісії Військової частини 3027 Національної гвардії України, оформленим протоколом № 11 від 24 липня 2015 року, його було знято з квартирного обліку при Військовій частині 3027 Національної гвардії України, а рішенням центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року зазначене рішення було затверджено (протокол № 10).

Зазначає, що такі рішення житлових комісій є незаконними та такими, що порушують його права, тому просив суд:

- скасувати рішення житлово-побутової комісії Військової частини 3027 Національної гвардії України, оформлене протоколом № 11 від 24 липня 2015 року;

- скасувати рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом № 10 від 23 листопада 2015 року;

- зобов`язати Військову частину 3027 Національної гвардії України поновити його на квартирному обліку з 06 травня 1997 року.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання незаконним та скасування рішень, поновлення на квартирному обліку задоволено.

Скасовано рішення житлово-побутової комісії військової частини 3027 від 24 липня 2015 року, викладене в протоколі № 11 засідання житлово-побутової комісії військової частини 3027 від 24 липня 2015 року, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .

Скасовано рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року, викладене в протоколі № 10 засідання центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України від 23 листопада 2015 року, про затвердження рішення командування житлово-побутової комісії військової частини 3027 стосовно зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку з 06 травня 1997 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Соломянського районного суду міста Києва від 17.09.2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначало, що позивач, як колишній військовослужбовець Служби безпеки України, ніколи не був, у тому числі на момент ухвалення оскаржуваних рішень відповідачів, військовослужбовцем внутрішніх військ МВС України та Національної гвардії України та не має права рахуватися (перебувати) в Національній гвардії України зі своїм складом родини на обліку громадян як таких, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), чим грубо порушено вимоги Закону України «Про Службу безпеки України», та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 року № 792 та Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 №278.

Вказував на те, що судом не вірно застосовано положення ст. 40 ЖК УРСР, п.п. 3, 5 п. 26 та п. 27, п. 28 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, тобто судом не враховано, що громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи та через неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік, а також громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необгрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.

Крім того, судом порушено вимоги пунктів 1.1-1.6, 3.1-3.21, 4.1 - 4.11 глав 1, 3, 4 Інструкції № 278, згідно з якими для перебування на квартирному обліку при відповідній військовій частині в Національній гвардії України необхідно проходити військову службу в Національній гвардії України, потребувати поліпшення житлових умов, мати місце реєстрації проживання за місцем проходження, що є передумовою для зарахування на квартирний облік, який є єдиною підставою для забезпечення житлом для постійного проживання військовослужбовця та членів його сім`ї, або особу, звільнену з військової служби. Тобто, житлові приміщення надавалися та надаються виключно військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та Національної гвардії України, що перебувають на квартирному обліку, згідно з чергою, яка визначається часом узяття на облік або занесенням списків на пільгове одержання житлової площі, а також розподіл житлової площі проводиться житлово-побутовою комісією військової частини серед військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку.

Також вказував на те, що судом не враховано та належним чином не досліджено, що наказ МВС від 22.03.1993 № 162 повністю не відповідає вимогам та суперечить ст.. 12 Законам України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 18 Закону України «Про Службу безпеки України».

Звертав увагу апеляційного суду на те, що відповідно до наказу Служби безпеки України від 06.11.2007 № 792 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членів їх сімей житлових приміщень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.11.2007 за № 1308/14575, Служба безпека України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд, який формується за рахунок коштів загального державного бюджету, виділених Службі безпеки України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України».

Вважає, що визначені позивачем у межах заявлених ним позовних вимог та в доводах позовної заяви підстави для скасування рішень житлово-побутових комісій та зобов`язання вчинити дії не ґрунтуються на вимогах закону.

Зауважував, що на квартирний облік беруться громадяни, які дійсно потребують поліпшення житлових умов, водночас позивач, його дружина та син забезпечені житлом за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох кімнат, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2018.

Також зауважував, що задоволення судом позовних вимог та прийняття рішення про поновлення позивача на квартирному обліку з 06.05.1997 року, є неприпустимим, оскільки суд не має права перебирати на себе повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування у правовідносинах щодо зарахування (постановки) на квартирний облік та забезпечення військовослужбовців житлом, а удове рішення не може підмінити документи, на підставі яких виникає право користування житлом.

З урахування вищезазначеного, вважає, що висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні стосовно правомірності колишнього перебування позивача на квартирному обліку при військових частинах 3030 та 3027 Національної гвардії України та внутрішніх військ МВС України є помилковим та жодним чином законодавчо необґрунтованим, оскільки позивач був зарахований (поставлений) на квартирний облік у зазначених військових частинах за відсутності правових підстав, передбачених відповідним законом України, а питання квартирного обліку та забезпечення позивача житлом покладалося та покладається виключно на Службу безпеки України, у якій проходив службу позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, відповідачі в судових засідання визнали, що законність постановки позивача на квартирний облік вони визнають та не оспорюють.

В судовому засіданні представник Головного управління Національної гвардії України - Скляров Д.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник військової частини 3027 - Онікійчук О.С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 'яченко В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зняття позивача з квартирного обліку (на який він був поставлений правомірно) порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина, на житло, передбачене ст. 47 Конституції України та ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за умовами яких кожен має право на житло.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08 серпня 1994 року по 19 вересня 2011 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України (а.с. 10-11).

06 травня 1997 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Києві, що підтверджується витягом з протоколу № 1 від 06 травня 1997 року житлово-побутової комісії військової частини 3030 (а.с. 17).

У протоколі зазначено, що до зарахування підлягає старший лейтенант ОСОБА_1 зі складом сім`ї (дружина та син), оперуповноважений частини. В збройних силах служить з 1990 року, у військовій частині з 1996 року. Призначений після закінчення академії СБУ для подальшого проходження служби в військову частину 3030 (а.с. 17).

У судовому засіданні в суді першої інстанції представник військової частини 3027 Національної гвардії України пояснив, що ОСОБА_1 спочатку був зарахований у військову частину 3030, а потім перевівся у військову частину 3027, тому саме в цій частині і перебував на квартирному обліку.

Рішенням житлово-побутової комісії Військової частини 3027 Національної гвардії України, оформленим протоколом № 11 від 24 липня 2015 року, ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку при Військовій частині 3027 Національної гвардії України (а.с. 108).

З протоколу № 11 вбачається, що відповідно до наказу СБУ від 06 листопада 2007 року № 792 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень» Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд.

Рішенням центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України, оформленим протоколом № 10 від 23 листопада 2015 року, рішення командування житлово-побутової комісії військової частини 3027 Національної гвардії України від 24 липня 2015 року стосовно зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку було затверджено (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Абзацом 1 ст. 43 ЖК УРСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як встановлено судом та це вбачається з матеріалів справи, підставою для зняття позивача з квартирного обліку було прийняття СБУ наказу від 06 листопада 2007 року № 792 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень», відповідно до якого Служба безпеки України веде власний квартирний облік та має власний відомчий житловий фонд.

З огляду на зазначене, оскільки позивач був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Києві 06 травня 1997 року житлово-побутовою комісією військової частини 3030, де він на той час проходив службу, і затвердження нової інструкції у 2007 році не є підставою для зняття у 2015 році особи з квартирного обліку, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, позивач не може бути поставлений на квартирний облік у службі, зокрема, і на підставі нової інструкції, оскільки з 19 вересня 2011 року вже не проходить службу в зв`язку зі звільненням за станом здоров`я, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що у випадку зняття позивача з квартирного обліку (на який він був поставлений правомірно, що визнається відповідачами) порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, як колишній військовослужбовець Служби безпеки України, ніколи не був, у тому числі на момент ухвалення оскаржуваних рішень відповідачів, військовослужбовцем внутрішніх військ МВС України та Національної гвардії України та не має права рахуватися (перебувати) в Національній гвардії України зі своїм складом родини на обліку громадян як таких, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачами не спростовано правомірність постановлення на квартирний облік позивача у 1997 році.

Права позивача перебувати на квартирному обліку не можуть порушуватися у зв`язку з прийняттям нових правових актів, які регулюють порядок та підстави для взяття на квартирний облік.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи та через неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік, а також громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необгрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право, оскільки на підтвердження наявності вказаних обставин відповідачем не було надано доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказ МВС від 22.03.1993 № 162 повністю не відповідає вимогам та суперечить ст. 12 Законам України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 18 Закону України «Про Службу безпеки України», не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року.

Головуючий: Судді: