справа №133/550/21

У Х В А Л А

Іменем України

01.03.21 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області

Пєтухова Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.О.,

прокурора Сауляк А.В.,

обвинувачуваних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Бондарчука В.І., Федишена Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині клопотання заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Півнюка С.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого,не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2

ВСТАНОВИЛА:

До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою суду від 26.02.2021 року за цим провадженням було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора Козятинського відділу Калинівської місцевої прокуратури Сауляк А.В. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та клопотання стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку. При цьому прокурор вказала, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків та потерпілих, продовжувати вчиняти нові подібні злочини.

Подане клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бондарчук В.І. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник просив змінити міру запобіжного заходу на більш м?яку - у виді цілодобового домашнього арешту. Згідно наданої довідки № 3 від 04.01.2021 він проживає у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , у якої є також дочка від іншого шлюбу. Вказував, що має малолітню дитину, проте підтвердження цьому не надав; пояснив, що жінка, яка народила йому дитину офіційно перебуває в іншому шлюбі. Також зазначив, що був працевлаштований, хоча і не офіційно, проте карантинні обмеження вплинули на його можливість діставатись до місця роботи; заперечував наявність будь-яких ризиків, про які зазначала рокурор, посилаючись на вказані обставини, а також на те, що він не заперечує обставини правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Федишин Р.В. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу тримання під вартою на більш м?яку. Пояснив, що проживає з батьками, був офіційно працевлаштований, проте йому довелось звільнитись у зв`язку з пандемією Ковід-19. Свою причетність до кримінального правопорушення не визнає, вважає, що ризики, вказані прокурором не обгрунтовані, тим більше він сам зацікавлений в участі у справі з метою доведення своєї невинуватості.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд має право обрати змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Розгляд відповідного клопотання проводиться з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обгрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. Останнім днем строку запобіжного заходу є 02.03.2021.

26.02.2021 до суду направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб . При цьому прокурор посилається на докази, зібрані під час досудового розслідування, як на підставу, що підтверджує обгрунтованість обвинувачення.

А саме вказує на :        

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено речові докази та труп ОСОБА_4 із тілесними ушкодженнями насильницької смерті;

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено кросівки ОСОБА_2 ;

- протокол огляду місця події від 02.01.2021, під час якого вилучено речові докази, а саме одяг ОСОБА_1 ;

- протокол огляду трупа від 03.01.2021, під час якого вилучено речові докази;

- лікарське свідоцтво про смерть № 464-М від 03.01.2021;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_5 від 03.01.2021;

- протокол допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10

- протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 03.01.2021 та 1.02.2021;

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 03.01.2021;

- висновок судово-медичної експертизи №9 від 04.02.2021;

- висновок судово-імунологічних експертиз №50 від 26.01.2021, №51 від 26.01.2021, №52 від 26.01.2021;

- висновок судово-трасологічної експертизи №СЕ-19/102-21/1438-ТР від 11.02.2021;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 ;

- висновок судово-медичної експертизи №01 від 14.01.2021.

Отже, обгрунтованість підозри (обгрунтованість обвинувачення) є доведеними.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, за які передбачені покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Прокурор обгрунтовує наявність ризиків, визначених п.1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ризик того, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від органів досудового зозслідування та/або суду, полягає у тому, що останні ведуть антигромадський спосіб життя, зловживають алкогольними напоями, не мають постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування. Перебуваючи на свободі обвинувачені зможуть незаконно впливати на потерпілу, свідків та іншого обвинуваченого у ньому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що на даний час ні свідки, ні обвинувачені в судовому засіданні не допитані. Ризик, що обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, полягає у тому, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не мають постійної роботи чи законного джерела доходів для забезпечення свого існування, не мають стійких соціальних зв`язків, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі, не ставши на шлях виправлення знову вчинив умисні злочини.

Наведене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у підготовчому судовому засіданні, а саме: що обвинувачені перебуваючи на волі зможуть переховуватись від суду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, вік та стан його здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, умисного тяжкого злочину свідчать про їхню підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який є неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності, а також викрадень чужого майна, за які він відбував реальну міру покарання не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, вказують на обґрунтованість продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже обгрунтованим є ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується таким.

ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий.

ОСОБА_2 також не має постійного місця роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, не має постійного місця проживання та не зареєстрований у встановленому законом порядку, не одружений та не має стійких соціальних зв`язків.

Будь-яких доказів, на підтвердження фактичних обставин, про які зазначали обвинувачені, ними надано не було. Так, наполягаючи на можливості застосування до них цілодобового домашнього арешту, не було доведено наявності постійного їх місця проживання. Так, будь-які документи, які б підтверджували місце реєстрації чи місце постійного проживання суду не надавались. Довідка щодо проживання ОСОБА_11 з співмешканкою ОСОБА_3 та її донькою, не є такою, що підтверджує саме постійне його місце проживання, а більше спрямована на підтвердження кола осіб, з якими він проживає.

Прокурор з огляду на те, що обвинувачені не мають постійного місця проживання заперечувала можливість застосування до них цілодобового домашнього арешту.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам,суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Півнюка С.М. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни, Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого,, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого , не працюючого,не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 01.03.2021 по 29.04.2021 включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 01.03.2021 по 29.04.2021 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Підготовче судове засідання у справі відкласти на 13:30 годину 25 березня 2021 року.

У підготовче судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено 05.03.2021 об 11 год. 30 хв.

Суддя                                                        Н.О. Пєтухова

Дата документу 01.03.2021