КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                              Справа № 2- 21/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року                                                                                     селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючої                   судді Варакіної Н.Б.

    при секретарі                Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

              ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування вимог зазначає, що між ним, ОСОБА_3 та відповідачем               11 вересня 2007 року укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, за яким ОСОБА_2 придбав житловий будинок, розташований по                         АДРЕСА_1,  Ѕ частина якого належала позивачу на праві приватної власності. Продаж належної йому частини вчинено за                14 376 грн., які відповідач повинен був сплатити пізніше, про що надав розписку. В розписці зазначив, що зобов’язується повернути 1 200 американських доларів. 10 жовтня 2007 року ОСОБА_2 передав йому 1 000 американських доларів. Просить стягнути з відповідача 9 958 грн. 89 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу житлового будинку та судові витрати.  

    В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов  підтримали. Суду позивач пояснив, що йому на праві приватної власності належала Ѕ частина будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Власником іншої Ѕ частини домоволодіння був ОСОБА_3, який помер. 11 вересня 2007 року він та ОСОБА_3, як продавці, уклали договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння з відповідачем за 28 752 грн., тобто по 14 376 грн. кожному продавцю. Відповідач до укладення договору сплатив йому 3 000 грн. в рахунок погашення вартості його частки домоволодіння. Зазначає, що при укладенні 11 вересня 2007 року договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі з його текстом не знайомилися. В момент укладення договору, відповідач за будинок не розрахувався, пообіцявши зробити це пізніше. 12 вересня 2007 року відповідач надав йому розписку про те, що зобов’язується розрахуватися за договором купівлі-продажу в розмірі 1 200 американських доларів до                  1 жовтня 2007 року. 10 жовтня 2007 року віддав 1 000 американських доларів. Наголошував на тому, що у 1986 році  ним проводилась газифікація належної йому частки домоволодіння, на що було витрачено 25 000 000 крб. та 1 000 грн., що на даний час становить 3 000 грн. Вважає, що відповідач повинен повернути йому кошти витрачені на проведення газифікації будинку в розмірі 3 000 грн., оскільки при продажу будинку лінія газопостачання та газове обладнання відповідачу продані не були, а останній мав би їх купити окремо. Крім того, просить стягнути з відповідача 6 376 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу домоволодіння, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми. Всього просить стягнути  9 376 грн.

    Представник відповідача ОСОБА_5  в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що між  позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, за яким відповідач сплатив позивачу 14 376 грн. Розрахунок ОСОБА_2 з позивачем провів в повному обсязі  до посвідчення договору в нотаріальній конторі 11 вересня 2007 року, про що зазначено в самому договорі. 12 вересня 2007 року позивач попросив доплатити ще 6 000 грн., що на той час становило 1 200 американських доларів, за належну йому Ѕ частку домоволодіння мотивуючи тим, що вона знаходиться в набагато кращому стані ніж частка іншого співвласника, на що відповідач погодився та видав розписку, в якій зазначив, що  зобов’язується розрахуватись з позивачем згідно договору купівлі-продажу будинку в розмірі 1 200 американських доларів. На виконання домовленості 10 жовтня 2007 року відповідач передав позивачу 1 000 американських доларів, при цьому ОСОБА_1 відмовився віддавати розписку відповідачу та прохав доплатити за домоволодіння ще 300 американських доларів, на що не погодився відповідач. Оскільки витрати по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу  поніс ОСОБА_2 сторони дійшли усної домовленості про те, що 200 американських доларів, які згідно розписки від 12 вересня 2007 року позивач заборгував відповідачу, сплачувати не буде .

    Заслухавши пояснення позивача, його представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1, як продавцями та ОСОБА_2, як покупцем укладений договір  купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1                (а.с. 7). Продаж будинку здійснений за 28 752 грн. - тобто по 14 376 грн. кожному продавцю, що підтверджують сторони.

    У пункті 2 договору зазначено, що покупець сплатив продавцям вартість будинку в розмірі  28 752 грн. до оформлення цього договору. Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений.

    Договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, що відповідає вимогам ст. 204 ЦК України.

    Доводи позивача, про те, що ОСОБА_2 в рахунок погашення вартості його частки домоволодіння до укладення договору сплатив 3 000 грн., а при нотаріальному посвідчені договору не сплатив залишок вартості його частки будинку в розмірі 11 376 грн.  спростовуються письмовими матеріалами справи, а саме п. 2 договору.

    Крім того, в п. 4.4 договору зазначено, що сторонам роз’яснений зміст ст. 682 ЦК України, щодо комплектності товару, і сторони відмовляються від складання акту прийому сантехнічного, електротехнічного та іншого обладнання у житловому будинку. Будь-яких застережень, щодо окремого продажу лінії газопостачання та газового обладнання в договорі немає. Зі змісту договору вбачається, що будинок проданий зі всім існуючим в ньому обладнанням. Вимоги позивача про стягнення 3 000 грн. за продаж лінії газопостачання та газового обладнання не ґрунтуються на законі.  

    За таких обставин вимоги щодо стягнення з відповідача 6 376 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 3 000 грн. за продаж лінії газопостачання та газового обладнання та нарахованих на них трьох процентів річних, за прострочу виконання грошового зобов’язання в розмірі 582 грн. 89 коп., а разом 9 958 грн. 89 коп. задоволенню не підлягають.

    В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що після укладення                        11 вересня 2007 року договору купівлі-продажу позивач домовився з відповідачем про те, що останній доплатить до визначеної в договорі вартості будинку ще 1 200 американських доларів, про що 12 вересня 2007 року ОСОБА_2 написав розписку, в якій зобов’язався повернути зазначені кошти до 1 жовтня 2007 року (а.с. 40).  

    Позивач проти цього заперечує, зазначає, що такої домовленості не було, але його доводи спростовуються матеріалами справи.

    Фактично, цією домовленістю сторони внесли зміни в умови договору купівлі-продажу, щодо ціни товару.

    Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, що передбачено ст. 654 ЦК України.

      Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири)  або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

    Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього ж кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний).

    Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

    В договір купівлі-продажу будинку, який укладений між сторонами, зміни щодо ціни будинку у встановленій законом формі не вносились, тому така домовленість між сторонами є нікчемною.

     Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, що передбачено ст. 216 ЦК України.  

    За таких обставин вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

    На підставі ст.ст. 215, 216, 220, 632, 654, 657, 682 ЦК України, керуючись  ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний  строк   з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                 підпис                       Н.Б. Варакіна

Рішення не набрало законної сили

З оригіналом згідно:

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                                       Н.Б. Варакіна