233 № 233/8826/19      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       04 березня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: колегії суддів: головуючого судді Стадченко О.В., суддів Мартишевої Т.О., Сітнікова Т.Б., при секретарі Чернецькій А.С., за участю прокурора Білобловського Р.В., захисника Юренка Ю.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за№62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням:        

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Іванопілля Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, не працюючого, пенсіонера, адреса місця проживання за обвинувальним актом: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 18.07.2013 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 263 ч.1, 307 ч.3, 311 ч.3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 11 червня 2014 року по амністії,

       - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України,

        В С Т А Н О В И В:

                  В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України, станом на теперішній час не зменшились і не перестали існувати. При продовженні запобіжного заходу обвинуваченому необхідно враховувати наявність ризиків: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, не допитаних судом та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінальних правопорушень. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам. Обставинами, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу в кримінальному провадженні, який виправдовує як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є непоправні наслідки інкримінованого обвинуваченим злочину, оскільки, відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями.

       Захисник Юренко Ю.В. в судовому засіданні вважав за необхідне відкласти розгляд клопотання прокурора, оскільки його підзахисні не отримали копії клопотання, складання акту не передбачено законодавством та прокурор допустився помилки в клопотанні щодо продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 . Вважає, що розгляд клопотання при таких помилках є порушенням права його підзахисного на захист.        

       Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вважав клопотання прокурора банальною казуїстикою, видуманим фактом. Злочинів, в яких його звинувачують не було, він не розуміє, в чому його звинувачують. У суду до нього упереджене ставлення. Відповідно до ст.62 Конституції України він не зобов`язаний доводити свою невинуватість.

       Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та інших дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 січня 2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає 05 березня 2021 року, однак кримінальне провадження не може бути розглянуто до вказаної дати, а відтак наявні підстави для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно останніх запобіжного заходу, оскільки на час розгляду кримінального провадження не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, а саме:

       - передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може спробувати переховуватися від суду і не виконувати законні вимоги суду, оскільки суворість покарання, яке загрожує останньому за вчинення тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, у разі визнання його винним, може бути визнана ним більш небезпечною ніж втеча. Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001);

- передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, ризику того, що обвинувачений може спробувати незаконно впливати на недопитаних судом свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому можуть бути відомі їх анкетні дані, у зв`язку з чим обвинувачений може спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. У зв`язку з чим ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України,  ризику того, що обвинувачений може спробувати вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що, згідно обвинувального акту, протиправні дії обвинуваченого носили тривалий характер і були припинені співробітниками поліції у зв`язку з їх затриманням. Крім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, за які відбував покарання в місцях позбавлення волі. 

Розглядаючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, з огляду на те, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.307 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими непоправними наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, враховуючи ту ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінується обвинуваченому, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, раніше притягнення до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення; суд приходить до висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не в змозі запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 судом на теперішній час не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора.

Щодо зауважень захисника Юренка Ю.В. про порушення права на захист обвинуваченого при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд зазначає, що наявність акту установи попереднього ув`язнення про відмову від отримання під підпис клопотання прокурора само по собі не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист, а навпаки засвідчує факт зловживання ним своїми процесуальними правами.

Крім того, зауваження захисника Юренка Ю.В. щодо наявності помилок у клопотанні прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , в частині викладу формулювання обвинувачення, не є настільки переконливими та не заслуговують на особливу увагу суду, оскільки виклад формулювання обвинувачення, яке прокурор вважає доведеним, міститься в обвинувальному акті, оголошеному прокурором в судовому засіданні, копія якого була вручена обвинуваченому.

Зважаючи на вищевикладені обставини, ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , наявність публічного інтересу в даному кримінальному провадженні, враховуючи майновий та сімейний стан останнього та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід залишити незмінним розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а саме, у розмірі 3000 (трьох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 5 763 000 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі) гривень, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. 

На підставі викладеного і керуючись ст. 331 КПК України, суд, –

                                       П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в  Державній установі «Бахмутській установі виконання покарань №6» Донецькій області на 60 (шістдесят) днів, тобто по 02 травня 2021 року включно.

       Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 5 763 000 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 02 травня 2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику Державної установи «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» в Донецькій області.

На ухвалу учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання ними копії судового рішення.

Головуючий суддя:                Судді: