Справа № 739/248/19

Номер провадження 2/739/3/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Кочура О.О.,

за участі секретаря - Головня І.І.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачки - ОСОБА_3 ,

представника відповідачки - ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та за участі представника позивача - адвоката Созовнова В.П. в режимі відеоконференції з приміщення Зарічного районного суду м. Суми, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Костюченка В.К. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить суд виключити з актового запису №03 від 05.06.2006 року відомості про нього, як про батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аргументує свої позовні вимоги тим, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано 11.09.2007 року рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, у них народився син ОСОБА_5 . Через деякий час після народження сина, ОСОБА_3 почала розповідати, що він не являється біологічним батьком дитини. Фактично інформація про батька, в актовому записі про народження ОСОБА_5 була внесена. Через те, що вони з відповідачкою на момент народження дитини перебували у шлюбі. Про те, що дитина народилася не від нього позивач не знав, дізнався про це від ОСОБА_3 наприкінці 2007 року.

Ухвалою судді від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі.

03.05.2019 року відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Визнаючи ту обставину, що позивач не є біологічним батьком дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка посилається на ч.5 ст.136 Сімейного кодексу України та стверджує, що ще до народження дитини ОСОБА_1 був обізнаний про те, що не являється його біологічним батьком, що виключає з його боку можливість оспорювати батьківство. На її думку, це підтверджується, тим, що приблизно січні-лютому 1997 року відповідач захворів на чоловіче безпліддя, він лікувався в Сумській Центральній міській лікарні від урологічного захворювання. По-друге, їх сім`я з позивачем фактично розпалася під час її вагітності ОСОБА_5 , саме тому, що позивач дізнався про її вагітність від іншого чоловіка, що підтверджується копією акту обстеження матеріально-побутових умов та рішенням суду. В грудні 2005 року позивач залишив сім`ю саме через те, що позивачка була вагітна від іншого чоловіка. Біологчним батьком її сина є інший чоловік - ОСОБА_7 , але оскільки на час народження дитини вони з позивачем перебували у шлюбі, батьком дитини був записаний ОСОБА_1 .

Позивачем відповідь на відзив не подавалась.

Ухвалою судді від 26.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду, а також задоволено клопотання ОСОБА_3 про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26.02.2020 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 20.08.2020 року провадження у справі відновлено у зв`язку з неможливістю проведення експертизи, оскільки відповідачка на відібрання зразків крові не з`явилася.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, пояснивши, що вони просять виключити з актового запису про народження відомості про ОСОБА_1 , як про батька ОСОБА_5 , оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. З відзивом, що був поданий відповідачем, вони категорично не згодні. Відомості зазначені у відзиву спотворюють дійсні події та не доведені жодними доказами - відповідачем не надано доказів на підтвердження медичної неможливості позивача мати дітей. А долучена до відзиву копія акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 від 23.03.2007 року не являється доказом, оскільки дійсно сім`я могла проживати деякий час окремо, але підтримувати сімейні стосунки. ОСОБА_1 на момент перебування у шлюбі з відповідачкою та народження сина ОСОБА_5 не знав і не міг знати , що дитина - ОСОБА_5 біологічно не його син, відвідував з товаришем відповідачку біля пологового будинку, був присутній у Попівській сільській раді Новгород-Сіверського району Чернігівської області в момент реєстрації та отримання свідоцтва про народження дитини відповідачкою, навіть погодився сплатити вартість витрат на проведення судово-біологічної експертизи та проїзду до місця її проведення, але відповідач з сином відмовилась приймати участь при проведенні експертизи. Про те, що син ОСОБА_5 не його біологічна дитина позивач дізнався тільки у 2007 році від відповідачки в момент сімейної сварки і тому раніше не звертався з позовною заявою. Він вважає, що і на сьогоднішній день може за станом здоров`я мати дітей і його біологічні функції збережено. На запитання адвоката Костюченка В.К. зазначив, про те, що ніколи не хворів на захворювання, які б могли вплинути на його репродуктивну функцію, а якщо інша сторона посилається на обставини його неможливості мати дітей, то нехай нададуть суду належні докази даних обставин.

Відповідачка ОСОБА_3 , допитана в якості свідка, у судовому засіданні надала покази, що дійсно вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 з 08.06.1995 року по 11.09.2007 року. Спочатку сім`я проживала у м. Суми та вона вже мала двох дітей від попередніх шлюбів. У 1995 році та 1996 році у них з позивачем народились ще двоє спільних дітей. Позивач на той період тяжко працював дальнобійником і одного разу повернувся з рейсу з дуже високою температурою і з його слів вона дізналася, що ОСОБА_1 відвідував лікаря і лікар запропонував їй зустрітися особисто з приводу стану здоров`я чоловіка. Коли вона пішла до лікаря, то останній повідомив, що її чоловік в подальшому фізіологічно не зможе мати дітей, а статеві функції у нього будуть збережені. Її це не засмутило, оскільки вона на той період вже мала чотирьох дітей. В подальшому сім`я переїхала на батьківщину чоловіка до с. Попівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, де ОСОБА_1 вів аморальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями та спалив будинок і вона змушена була піти працювати до сільськогосподарського товариства, де зустріла іншого чоловіка з цього ж села, який допомагав їй у виконанні важкої роботи по господарству. На той момент між нею та ОСОБА_1 вже не було інтимного життя і навіть свекруха знала про це. Її впевненість про те, що ОСОБА_1 не може бути біологічним батьком її сина ОСОБА_5 підтверджується тим, що з 1997 року вони не використовували засобів контрацепції, а вона не вагітніла. Також, на її думку, все село знало, що їх сім`я разом не проживає і шлюбних стосунків не підтримує. Після розірвання шлюбу з позивачем у вересні 2007 року вона намагалась у судовому порядку встановити батьківство іншого чоловіка від якого вона народила ОСОБА_5 , але ОСОБА_7 відмовлявся приймати участь у будь-яких діях по встановленню батьківства та приймати участь у вихованні або утриманні дитини. Підтвердила, що в момент реєстрації народження ОСОБА_5 у будівлі Попівської сільської ради був присутній її чоловік ОСОБА_1 та його мати. На момент розгляду даної справи, Семенівським районним судом вже було винесено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 .

Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позову та звернути увагу щодо відзиву на позовну заяву, оскільки на їх думку, позивач на момент реєстрації актового запису про народження сина ОСОБА_5 знав напевно, що не може мати дітей, так як у січні 1996 року тяжко перехворів і лікар повідомив йому про неможливість мати дітей. Будь-яких медичних підтверджень вищевказаного факту вони надати не можуть, оскільки це стосується стану здоров`я особисто позивача, а приймати участь у проведенні судово-біологічної експертизи відповідач та її син відмовились, бо і так ОСОБА_3 впевнена, що ОСОБА_1 не являється батьком їх сина ОСОБА_5 . Сім`я не проживала разом з грудня 2005 року, шлюбних стосунків не підтримували і у вересні 2007 року їх шлюб було розірвано. Те, що при реєстрації народження ОСОБА_5 батьком було зазначено ОСОБА_1 обумовлено перебування сім`ї у зареєстрованому шлюбі. Також рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 . На момент спільного проживання ОСОБА_3 неодноразово зверталась із заявами до поліції та соціальних служб з приводу аморальної поведінки ОСОБА_1 та психологічного тиску на сім`ю. Суд, заслухавши вступне слово сторін та їх представників, допитавши відповідачку ОСОБА_3 в якості свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав: Судом встановлено, що з 08.06.1995 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням місцевого суду Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 11.09.2007 року по справі № 2-288/2007 було розірвано (а.с.6). В період перебування у шлюбі, окрім двох спільних дітей у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_3 (а.с.7). Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли сімейні правовідносини з приводу батьківства, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Частиною 2 цієї статті визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Відповідно до ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Перевіривши усі наявні у справі докази в їх сукупності , суд встановив, що сторонами визнається той факт, що ОСОБА_1 не являється біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відомості про батька в свідоцтві про народження дитини були вказані, оскільки сторони перебували у шлюбі. Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. А сторона відповідача не навела суду жодних переконливих доказів, як усних так і письмових на спростування доводів позивача. Факт того, що ухвалу суду про призначення судово-біологічної експертизи виконано не було експертною установою, оскільки відповідачка з дитиною відмовилась з`являтись для забору біологічних зразків свідчить про те, що ОСОБА_3 впевнена, що ОСОБА_1 не являється біологічним батьком її сина ОСОБА_5 . Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ст.81 ч.7 ЦПК України - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначені відповідачем у відзиві відомості щодо хвороби позивача на урологічне захворювання та неможливості його в подальшому мати дітей не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а на наданий відповідачем акт обстеження матеріально-побутових умов від 23.03.2007 року в якому зазначено, що на той час ОСОБА_1 вже не проживає разом із сім`єю і не надає матеріальної допомоги підтверджується наданою разом із позовною заявою копією рішення Новгород-Сіверського районного суду від 11.09.2007 року про розірвання шлюбу. На момент складання акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї ОСОБА_3 неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже був зареєстрований виконкомом Попівської сільської ради в книзі реєстрації народжень. Також суд критично ставиться до зазначених відповідачем у відзиві доводів щодо припинення спільного проживання між сторонами з грудня 2005 року, оскільки відповідно до ч. 2 статті 122 СК України визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, підлягає задоволенню, оскільки факт відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_5 визнається сторонами, а посилання відповідачки та її представника відносно обізнаності ОСОБА_1 з даною обставиною на момент реєстрації народження дитини, не доведене належними, допустимими доказами.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, але враховуючи позицію представника позивача викладену у заяві від 22.02.2021 року, суд приходить до висновку про відсутність необхідності стягнення з відповідачки на її користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями ст.32, 51 Конституції України, статтями 121, 122, 136 СК України, статтями 12, 13, 44, 81, 82, 89, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити. Виключити з актового запису № 03 від 05 червня 2006 року, зроблений виконкомом Попівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відомості про ОСОБА_1 , як про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення 03.03.2021 року.

Суддя: О.О.Кочура