Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/63/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Лук`янова О. В.

Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду Широкоряд Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Широкоряда Р.В.

суддів Кабанової В.В., Драного В.В.

секретар Кримська Ю.О.,

за участі прокурора Агеєва В.М.,

адвоката Швеця Р.Ю.

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за апеляційною скаргою адвоката особи, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру, - Швеця Р.Ю. - в інтересах ОСОБА_1 ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року, якою застосовано примусові заходи медичного характеру стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Котовка Гайворонського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, безробітного, не одруженого, такого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В суд першої інстанції із клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру звернувся прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури.

За наслідками розгляду клопотання судом першої інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Суспільно небезпечне діяння вчинене при наступних обставинах.

ОСОБА_1 , 01 вересня 2017 року приблизно о 07 годині 40 хвилин, більш точного часу органом досудового розслідування та судом не встановлено, знаходячись біля зупинки громадського транспорту, що розташована по вул. Водоп`янова в м. Кропивницькому, помітив свою колишню співмешканку - ОСОБА_2 , яка прямувала по вищезазначеній вулиці до місця своєї роботи. В цей момент, ОСОБА_1 , помітив у ОСОБА_2 , на плечі жіночу сумку типу «клатч» бірюзового кольору та у нього виник умисел, направлений на незаконне збагачення, шляхом нападу з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_2 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих спонукань, переслідуючи мету власної наживи, у вказаний час ОСОБА_1 підбіг позаду ОСОБА_2 та лівою рукою здавивши її за шию, а правою приставивши предмет ззовні схожий на ніж до горла ОСОБА_2 , демонструючи в безпосередній близькості від горла потерпілої предмет ззовні схожий на ніж, висловивши при цьому погрози фізичної розправи, погрожуючи застосувати відносно неї насильство небезпечне для життя та здоров`я вказаним ножем, в разі вчинення нею опору, почав вимагати у останньої грошові кошти. Вище зазначені погрози з боку ОСОБА_1 , потерпіла сприйняла як реальні. Після чого, ОСОБА_1 відтягнув ОСОБА_2 до дерева, при цьому, здавлюючи її за шию та тримаючи ніж біля горла потерпілої, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, став продовжувати вимагати у останньої грошові кошти, на що потерпіла повідомила про їх відсутність. Після цього, ОСОБА_1 , скориставшись безпорадним станом потерпілої, відкрито заволодів належною ОСОБА_2 жіночою сумкою типу «клатч» бірюзового кольору, а саме: зірвав з її плеча, відкривши яку, дістав гаманець та заволодів грошовими коштами в сумі 500 гривень. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на суму 500 гривень.

Тож, судом першої інстанції задоволено клопотання про застосування стосовно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру

В апеляційній скарзі адвокат особи стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру, Швець Р.Ю. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження.

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Докази вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння - неналежні та недопустимі, висновки суду - не відповідають фактичним обставинам справи.

Такі докази як витяг з кримінального провадження, журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення,- не є допустимими і належними доказами, оскільки носять інформативний характер і не встановлюють обставин та фактів вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Протокол огляду місця події від 01.09.2017 року, протокол слідчого експерименту - проведені за участі потерпілої, яка надавала пояснень та яка є зацікавленою особою, так як раніше з ОСОБА_1 вони проживали разом.

Протокол пред`явлення особи для впізнання від 04.09.2017 року отриманий з порушенням вимог ст. 228 КПК України: всі фотокартки містили дату вироблення знімку, окрім фотографії ОСОБА_1 , яку відповідно і впізнав свідок ОСОБА_4 , крім того, фотокартки були заздалегідь вмонтовані у бланк протоколу.

Протокол проведення слідчого експерименту від 04.09.2017 року не може бути доказом, оскільки здійснювався на відеозйомку приватного телефону.

Протокол пред`явлення речей для впізнання - не може бути доказом, оскільки фотознімок № 2 відрізняється від інших фотознімків, у вказаних фотознімках протоколу пред`явлення речей для впізнання немає порівняльної характеристики розміру предметів, пред`явлених потерпілій для впізнання.

Протокол тимчасового доступу до речей та документів від 06.10.2017 року не є належним доказом , оскільки в ньому не зазначений час проведення слідчої дії.

Висновок судово-психіатричного експерта № 60 від 14.04.2020 року не є належним доказом, оскільки експерт вийшов за межі своєї компетенції, вказавши кваліфікацію інкримінованого правопорушення до набрання вироком законної сили.

Вказує, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані; органом досудового розслідування не повно і однобічно досліджено об`єктивну сторону та диспозицію ст.ю 187 КК України, належно не встановлено, що саме могло бути небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, ; стороною обвинувачення не доведено, що застосування ОСОБА_1 до потерпілої ножа могло б бути небезпечним для її життя чи здоров`я.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката Швеця Р.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України: під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Згідно із ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Як встановлено п. 1) ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КК України: залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Згідно із ч. 4 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

Як рекомендовано положеннями п. 15. Постанови Пленуму ВСУ від 03.06.2005 року N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру.

Як встановлено судом першої інстанції, вчинено суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Особа, стосовно якої вирішується питання застосування примусових заходів медичного характеру, - ОСОБА_1 - в судовому засіданні суду першої інстанції надав таких пояснень: свою причетність до вчинення суспільно небезпечного діяння не визнав повністю, зазначив, що він, дійсно, 01 вересня 2020 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин зустрів свою колишню співмешканку ОСОБА_2 , яка була винна йому одну тисячу доларів, запропонувавши їй повернути йому зазначену суму грошових коштів.

Він провів її до роботи, залишив їй номер свого мобільного телефону та остання сказала, що передзвонить йому. Він її не чіпав та не погрожував їй.

Потім він пішов до своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , розповів їй про ОСОБА_2 . Коли він повернувся додому, до нього прийшли працівники поліції та у відділку поліції він видав їм зі свого кармана лезо ножа.

Вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст.187 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні судом першої інстанції належних та допустимих доказів, що є узгодженими між собою і містять у собі фактичні дані, що вказують на місце, час спосіб вчинення суспільно-небезпечного діяння по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 , як от:

-витягом з кримінального провадження № 12017120020010036 про те, що 02.09.2017 року до ЄРДР було внесено повідомлення ОСОБА_2 про те, що 01.09.2017 року близько 07-40 години ОСОБА_1 , знаходячись біля зупинки громадського транспорту, що розташована по вул. Водоп`янова в м. Кропивницькому схопив ОСОБА_2 ззаду лівою рукою за шию, а правою приставив предмет ззовні схожий на ніж до горла останньої, погрожуючи фізичною розправою, почав вимагати грошові кошти та скориставшись безпорадним станом потерпілої, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 500 гривень /т. 2 а.к.п. 1-2/

-зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області за № 45427 від 01.09.2017 року заявою потерпілої ОСОБА_2 , в якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 01.09.2017 близько 07-45 години в АДРЕСА_2 за допомогою предмета, схожого на ніж та з погрозами його застосування, викрав в неї грошові кошти в сумі 500 гривень /т. 2 а.к.п. 3/

-протоколом огляду місця події від 01.09.2017 року з ілюстративною таблицею до нього, в ході проведення якого на відкритій місцевості по вул. Водоп`янова, 58 в м. Кропивницький потерпіла ОСОБА_2 в присутності двох понятих та за участю спеціаліста вказала на місце вчинення нападу на неї /т. 2 а.к.п. 4-8/

-протоколом проведення слідчого експерименту від 02.09.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_2 і в присутності двох понятих з відеозаписом даної слідчої дії на переглянутому в судовому засіданні DVD+R диску, в ході проведення якої потерпіла ОСОБА_2 розповіла та показала на місці по АДРЕСА_2 на місце та обставини скоєння на неї нападу ОСОБА_1 із застосуванням ножа з метою заволодіння належними їй грошовими коштами /т. 2 а.к.п. 9-12/

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2017 року, в ході проведення якого свідок ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених їй для впізнання фотокарток, вказала на фотокартку під № 1 - із зображенням ОСОБА_1 , як на особу, яка 01.09.2017 року приблизно о 07-30 годині біля будинку 58 по вулиці Водоп`янова в місті Кропивницький здійснила напад на ОСОБА_2 /т. 2 а.к.п. 13-14/

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2017 року за участю свідка ОСОБА_4 з відеозаписом даної слідчої дії на переглянутому в судовому засіданні DVD+R диску, в ході проведення якої свідок ОСОБА_4 розповіла та показала на місці по вул. Водоп`янова 58 в м. Кропивницький на місце та обставини скоєння нападу на потерпілу ОСОБА_2 , очевидцем якого була свідок ОСОБА_4 /т. 2 а.к.п. 15-17/

-протоколом огляду предмету від 02.09.2017 року з фототаблицею до нього, в ході проведення якого слідчим було оглянуто полімерний пакет типу файл всередині з прямокутним паперовим згортком білого кольору з підписом ОСОБА_1 , при відкритті якого було виявлено предмет ззовні схожий на лезо ножа. При здійсненні замірів якого виявлено, що загальна довжина даного предмета складає 14 см, ширина 2,5 см, предмет виготовлений з металу сірого кольору, з маркувальним написом «STAINLESS STEEL» та гострим вістрям жала /т. 2 а.к.п. 21-23/

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 04.09.2017 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 в присутності двох понятих серед чотирьох пред`явлених для впізнання фотокарток вказала на фото № 3, зазначивши, що на ньому зображений ніж, яким ОСОБА_1 погрожував їй. Впізнала за загальними ознаками: приблизною довжиною, формою леза (зі сколом) /т. 2 а.к.п. 25-27/

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.10.2017 року з додатком у виді оптичного DVD-R диску та інформацією про місцезнаходження абонентського номеру НОМЕР_1 , який використовувався підозрюваним ОСОБА_1 у час близько 07-48 години 01.09.2017 року в районі скоєння суспільно-небезпечного діяння, вчиненого близько 07-40 години у відношенні потерпілої ОСОБА_2 /т. 2 .а.к.п. 31-44/

-висновком судово-психіатричного експерта № 483 від 07.11.2017 року, згідно якого комісія дійшла висновку, що для з`ясування психічного стану, уточнення діагнозу досліджуваного та відповіді на поставлені питання, ОСОБА_1 потребує проведення стаціонарної психіатричної експертизи /т. 2 а.к.п. 62-63/

-висновком судово-психіатричного експерта № 160 від 14.04.2020 року за результатами проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_1 в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає органічними (афективними) розладами настрою змішаної етіології (наслідки ЧМТ 2013р., дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного генезу), поточний некомпенсований маніакальний розлад з психотичними симптомами (згідно МКХ-10, F-06.302). За своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними. У відношенні інкримінованого правопорушення слід вважати неосудним. Підпадає під дію ч. 2 ст. 19 КК України. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - в спеціалізованому закладі з наданням психіатричної допомоги з посиленим режимом нагляду /т. 2 а.к.п. 77-80/.

Судом першої інстанції вказаним доказам надано належної оцінки та, оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Всім доказам у сукупності судом першої інстанції надано об`єктивної і належної оцінки, їх ретельно аналізовано, що мотивовано у судовому рішенні.

Зокрема, як убачається безпосередньо зі змісту оскаржуваної ухвали суду, судом також надано мотивованих висновків щодо доводів захисту, які захистом наразі наведені в поданій апеляційній скарзі (аркуші провадження 88-90).

Те відноситься до тверджень захисту про недопустимість ряду доказів як витяг з кримінального провадження, журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події від 01.09.2017 року, протокол слідчого експерименту, проведені за участі потерпілої, протокол пред`явлення речей для впізнання, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 06.10.2017 року, висновок судово-психіатричного експерта № 60 від 14.04.2020 року.

Вказані доводи були предметом оцінювання судом першої інстанції, нових доводів захист не наводить.

Недопустимість та неналежність вказаних доказів свого підтвердження не знайшла, оскільки витяг з кримінального провадження, журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення вказують на місце та час вчинення суспільно-небезпечного діяння, інші слідчі дії (пред`явлення особи для впізнання, проведення слідчих експериментів, тощо) - проведені із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, ст. ст. 228, 240 КПК України.

Матеріали кримінального провадження також не містять жодних даних, фактів або доказів, які б свідчили про зацікавленість та упередженість потерпілої ОСОБА_2 , що призвело до надання неправдивих пояснень, на що вказує захист.

Такими, що не знайшли свого підтвердження, є доводи захисту з приводу того, що висновок судово-психіатричного експерта № 60 від 14.04.2020 року не є належним доказом, оскільки експерт вийшов за межі своєї компетенції, вказавши кваліфікацію інкримінованого правопорушення до набрання вироком законної сили.

Слід зауважити, що до компетенції експерта не належить кваліфікація дій підозрюваного, обвинуваченого, особи, щодо якої вирішується питання застосування примусових заходів медичного характеру, як встановлення винуватості або невинуватості особи, що є компетенцією суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновку судово-психіатричного експерта № 160, - комісія прийшла до висновку про неосудність ОСОБА_1 , який на час вчинення суспільно-небезпечного діяння та на даний час страждав та страждає на психічне захворювання, проте комісія не надавала висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Тож, доводи захисту свого підтвердження не знайшли.

При цьому, як встановлено висновком судово-психіатричного експерта № 160 від 14 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 : ОСОБА_1 в момент скоєння кримінального правопорушення і вданий час страждає органічними (афективними) розладами настрою змішаної етіології (наслідки ЧМТ 2013 року, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу), поточний декомпенсований маніакальний розлад з психотичними симптомами (згідно МКХ-10, F - 06.302). За своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними. У відношенні інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 слід вважати неосудним. Підпадає під дію ст. 19 ч. 2 КК України. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - в спеціалізованому закладі з наданням психіатричної допомоги із посиленим режимом нагляду (аркуш провадження 77-80 том 1).

Відтак, зважаючи на наведені вище обставини, норми закону і рекомендації Постанови Пленуму, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 примусових заходу медичного характеру, зміні чи скасуванню яке не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката особи, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру, - Швеця Р.Ю. - в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року, якою застосовано примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу Кропивницького апеляційного суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Широкоряд Р.В. Кабанова В.В. Драний В.В.