ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                     06.05.2010                                                                Справа №  17/52-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Керч АР Крим

до відкритого акціонерного  товариства  "Херсонський суднобудівний завод", м. Херсон  

про стягнення 70734 грн. 56 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, дов. від 21.01.2010р.

від відповідача - Тодавчич С. М., дов. № 759/70-64-П від 17.12.2009р.  

              Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод” (відповідач) заборгованості за договором від 23.09.2008р. №176-042 у сумі 70734 грн. 56 коп., з яких 58796 грн. 64 коп. основного боргу, 7085 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 1912 грн. 46 коп. 3% річних та 2939 грн. 83 коп. пені.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором належним чином, що змусило позивача звернутися за захистом майнових прав до господарського суду.

              У зв’язку з неявкою представника позивача в судові засідання та неподання позивачем витребуваних судом додаткових доказів, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали господарського суду від 23.03.2010р., 01.04.2010р. та 15.04.2010р.

          Відповідач позовні вимоги визнає частково. Свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що  основний борг визнає в сумі 57816 грн. 48 коп. В обґрунтування своїх доводів відповідач надав копію листа, в якому позивач звернувся до відповідача з проханням провести взаємозалік виконаних робіт з оренди зварювального обладнання в рахунок оплати заборгованості за виконані роботи за договором від 23.09.2008р. №176-042. Також надано копію акту прийому-передачі виконаних робіт згідно договору оренди зварювального обладнання від 31.03.2009р., за яким сума виконаних робіт становить 980 грн. 16 коп., які, на думку відповідача, не було враховано позивачем при розрахунку суми основної заборгованості по даній справі.

          Відповідачем надано контр розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені; зазначено, що наданий позивачем розрахунок пені суперечить приписам чинного законодавства України щодо порядку та строків її нарахування, у зв’язку з чим просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені.

              Також відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців у зв’язку із важким фінансовим становищем підприємства. Зазначене клопотання та додані до нього документи долучено до матеріалів справи.

              27.04.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог з огляду на проведений між сторонами взаємозалік виконаних робіт з оренди зварювального обладнання в рахунок оплати відповідачем заборгованості за виконані роботи за договором від 23.09.2008р. у розмірі 980 грн. 16 коп. За заявою про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 57816 грн. 48 коп. основної заборгованості, 6914 грн. 00 коп. збитків від інфляції, 1889 грн. 41 коп. 3% річних та 2202 грн. 00 коп. пені.

          Проти клопотання щодо розстрочення сплати заборгованості позивач заперечує з огляду на те, що за весь час існування боргу відповідачем не вживалось жодних заходів щодо його погашення.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає частково, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

              23.09.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством „Херсонський суднобудівний завод” (замовник, відповідач) було укладено договір №176-042, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати роботи зі збирання та зварювання секцій/блоків при будівництві суден на виробничих площах та технологічному устаткуванні замовника, згідно діючої на підприємстві технології та затвердженої документації в узгоджених обсягах та узгоджені строки.

          Відповідно до п.1.2 договору обсяг робіт та строки їх виконання визначаються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами договору.

          Згідно п.2.1 договору вартість робіт є договірною та визначається додатковими угодами.

          В розділі 3 договору сторони обумовили умови та порядок оплати виконаних робіт. Так, оплату виконаних робіт замовник здійснює банківськими переказами на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: 1-й платіж в розмірі 30% ціни робіт згідно з додатковою угодою на момент виконання 30% обсягу робіт, визначених в угоді; 2-й платіж – кінцевий розрахунок згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, вказаних в додатковій угоді, після 20-го числа місяця.

              В п.4.3 договору сторони дійшли згоди про те, що датою закінчення робіт є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

              В п.6.4 договору сторони передбачили, що у випадку затримки кінцевого розрахунку більше ніж на 5 робочих днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу (крім вихідних та святкових днів), але не більше 5% від несплаченої суми.

              23.09.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №176-042 від 23.09.2008р., за умовами якої виконавець повинен був виконати роботу по монтажному зварюванню секцій №217 на замовленні №05002. Вартість зазначених робіт становить 34992 грн. 00 коп. Роботи були виконані своєчасно,  що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 17.03.2009р. (а.с.27).

          Відповідно до додаткової угоди №2 від 08.10.2008р. виконавець повинен був виконати роботи по монтажному зварюванню секцій №302 на замовленні №05002. Вартість зазначених робіт становить 14479 грн. 74 коп. Роботи виконані у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.11.2008р. (а.с.24).

          За умовами додаткової угоди №3 від 23.10.2008р. виконавець повинен був виконати роботу по монтажному зварюванню секцій №208 на замовленні №05002. Вартість зазначених робіт становить 5346 грн. 00 коп.,  що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 17.03.2009р. (а.с.28).

          Відповідно до додаткової угоди №4 від 22.10.2008р. виконавець повинен був виконати роботи по монтажному зварюванню секцій №301 на замовленні №05002. Вартість зазначених робіт становить 12639 грн. 00 коп. Роботи виконані у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.11.2008р. (а.с.25).

          На виконання умов  додаткової угоди №5 від 30.12.2008р. виконавець виконав роботи по монтажному зварюванню секцій №217 згідно реєстру №80 та ПИ461/64 на замовленні №05002, вартістю 1837 грн. 00 коп. Роботи виконані у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 17.02.2009р. (а.с.26).

          Як свідчать матеріали справи, всі роботи за умовами додаткових угод були виконані позивачем в повному обсязі та своєчасно і прийняті замовником без зауважень, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками обох сторін; підпис представника замовника скріплено печаткою останнього.

          Втім, замовник свої зобов’язання в частині оплати виконаних робіт виконав частково на суму 10497 грн. 60 коп., що підтверджується копією банківської виписки від 29.10.2008р. (а.с.29).  У зв’язку з частковим виконанням своїх зобов’язань за боржником обліковувалась заборгованість в сумі 58796 грн. 64 коп.

          З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 28.01.2010р. за вихідним №01 на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних збитків. Втім, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

          За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

          Відповідно до ч.1 статті 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

            Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням  зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Суд враховує надані в матеріали справи докази щодо проведеного між сторонами взаємозаліку виконаних робіт з оренди зварювального обладнання в рахунок оплати заборгованості за виконані роботи за договором від 23.09.2008р. №176-042 в сумі  980 грн. 16 коп. та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доказів сплати решти боргу в сумі 57816 грн. 48 коп. суду не надано.

              Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 57816 грн. 48 коп.  основного боргу  є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.   

              У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 21.11.2008р. по 26.02.2010р. -  неустойку у вигляді пені в сумі 2202 грн. 00 коп., 6914 грн. 00 коп. збитків від інфляції та 1889 грн. 41 коп. 3% річних         

              Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням  зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

              Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

              Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

                  Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

              Відповідальність сторін за договором підряду № 176-042 передбачена Розділом 6 договору. Так, згідно п.6.4 договору у випадку затримки кінцевого розрахунку більше ніж на 5 робочих днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу (крім вихідних та святкових днів), але не більше 5% від несплаченої суми.

               Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232  Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

               Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

              Однак, суд звертає увагу на те, що при розрахунку заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних збитків позивачем було невірно визначено період нарахування зазначених сум, а саме з посиланням на п.3.1.2 договору.

          Так в п.3.1.2 договору сторони зазначили, що кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється після 20 числа місяця.

          Однак, на думку суду, в даному пункті договору сторони не дійшли згоди щодо  визначення кінцевого строку розрахунку, не зазначили якого саме числа має бути здійснена оплата, оскільки фразу „після 20 числа” кожна сторона може тлумачити по своєму, та не зазначили якого саме місяця - в якому підписано акт приймання-передачі, або наступного за ним місяця. До того ж, сам позивач не заперечує, що сторони не дійшли згоди щодо коректного зазначення періоду кінцевого розрахунку, про що йдеться мова у заяві про уточнення позовних вимог (а.с.73), а саме зазначено, що - мовою оригіналу „ у зв’язку з тим, що у договорі чітко не визначена дата, нарахування санкцій здійснюється з першого дня наступного за 20 числом”.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що, оскільки сторони в договорі не дійшли згоди щодо коректного визначення кінцевого періоду розрахунку за виконані роботи, то в даному випадку слід застосовувати приписи ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України.

              Відповідно до  ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Як вже зазначалася,  вимога про сплату суми основної заборгованості, пені, річних та інфляційних збитків була пред’явлена відповідачеві 28.01.2010р. Таким чином останнім (сьомим днем) виконання зобов’язання є 04.02.2010р. Втім, з урахуванням передбаченої сторонами в п.6.4 договору 5 - денної відстрочки виконання зобов’язання, останнім днем виконання зобов’язання є 09.02.2010р., у зв’язку з чим датою виникнення права нарахування річних, пені та інфляційних збитків є 10.02.2010р., а останнім днем періоду нарахування, окресленим позивачем, є 26.02.2010р.

          З урахуванням викладеного суд здійснив обрахунок суми пені, річних та інфляційних збитків за період з 10.02.2010р. по 26.02.2010р. Так за обрахунком суду належною до стягнення сумою пені є 422 грн. 14 коп., 3% річних –76 грн. 03 коп., а інфляційних збитків –666 грн. 95 коп.

          В решті вимог в частині стягнення 1779 грн. 86 коп. пені, 6247 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 1813 грн. 38 коп. 3% річних слід відмовити.          

          Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 58981 грн. 60 коп., з яких 57816 грн. 48 коп. основної заборгованості, 422 грн. 14 коп. пені, 76 грн. 03 коп. 3% річних , 666 грн. 95 коп. інфляційних збитків.

          Провадження у справі в частині стягнення 980 грн. 16 коп. підлягає припиненню.

          В решті вимог в частині стягнення 1779 грн. 86 коп. пені, 6247 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 1813 грн. 38 коп. 3% річних слід відмовити.          

          Щодо заявленого відповідачем клопотання  про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців суд зазначає наступне.

          Відповідно до  ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

          Однак, враховуючи скрутне фінансове становище підприємства, що  підтверджено матеріалами справи, з метою створення умов реального виконання рішення суду, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити примусове виконання рішення суду строком на 3 місяці.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              За правилами статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягають стягненню 589 грн. 82 коп. державного мита та  196 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Решта судових витрат відноситься на позивача.

              За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

              На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.  44, 49,  п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

                    1. Позов задовольнити частково в сумі 58981 грн. 60 коп.

          2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод” (м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308500, р/рах. 260024721 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 352093) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1, р/рах. НОМЕР_2 у філії "КРУ" АТ Банк "Фінанси та Кредит" м. Сімферополя, МФО 384889) 57816 грн. 48 коп. основної заборгованості, 422 грн. 14 коп. пені, 76 грн. 03 коп. 3% річних , 666 грн. 95 коп. інфляційних збитків,  589 грн. 82 коп. державного мита та  196 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 57816 грн. 48 коп. основної заборгованості, 422 грн. 14 коп. пені, 76 грн. 03 коп. 3% річних  та 666 грн. 95 коп. інфляційних збитків строком на три місяці наступним чином:

- в травні 2010 року підлягає сплаті –19660 грн. 54 коп.

- в червні 2010 року - 19660 грн. 53 коп.

     - в липні 2010 року - 19660 грн. 53 коп.

       Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          4. Провадження у справі в частині стягнення 980 грн. 16 коп. припинити.

          5. В решті вимог в частині стягнення 1779 грн. 86 коп. пені, 6247 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 1813 грн. 38 коп. 3% річних  відмовити.

                                     Суддя                                                     М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення  - 14.05.2010р.