Справа № 2-а-546/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого           судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Київській області, інспектора ДПС Броварського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Кобзаря Володимира Олексійовича про визнання протиправною і  скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУМВС України в Київській області (в подальшому – відповідач 1), інспектора ДПС Броварського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Кобзаря В.О. (в подальшому – відповідач 2) про визнання протиправною і  скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2010 позивач, керуючи власним автомобілем Деу Ланос, державний номер НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі Київ-Чернігів у напрямку м. Чернігів. Він був зупинений інспектором ДПС, відповідачем 2 у справі, за перевищення швидкості, яка була виміряна приладом «Іскра-1», і становила 97 км/год.  Відповідачем 2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв’язку із перевищенням встановленої швидкості, і винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки швидкість, зафіксована приладом, не належить його автомобілю, так як він рухався зі швидкістю 60 км/год. У зв’язку з цим позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АІ № 224852 від 30.03.2010, а також закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час і сісце розгляду справи були повідомлені наледним чином (а.с. 15, 16). Відповідачем 1 були надіслані заперечення проти позову, у яких він зазначив, що вважає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 законною, а дії інспектора ДПС такими, що відповідають вимогам нормативних документів. Вимірювання швидкості здійснювалося дистанційним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів «Іскра», заводський номер 18793, свідоцтво про повірку дистанційного засобу вимірювальної техніки № 22-2/0967658, видане Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. На підставі результатів повірки границі допустимої абсолютної похибки виміру швидкості в стаціонарному режимі не перевищують 1 км/год. Це припущення спростовується тим, що прилад «Іскра» за своїми технічними характеристиками забезпечує селекцію транспортних засобів при співвідношенні один до десяти. У зв’язку з цим відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу у відсутності його представника. Відповідач 2 у судове засідання не з’явився, причини неприбуття до суду не повідомив, заперечення проти позову, будь-яких заяв чи клопотань не направив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.03.2010 відповідачем 2 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6), в якому зазначено, що ОСОБА_1 30.03.2010, керуючи автомобілем Деу Ланос, державний номер НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість на 37 км/год, яка вимірювалась приладом «Іскра-1» № 18793, чим порушив п. 12.4 Правил Дорожнього руху.

Згідно з п. 12.4 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідачем 2 30.03.2010 винесено постанову (а.с. 7), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Уповноваженою посадовою особою, що має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП є посадова особа органу внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП). Згідно з ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, також покладено на органи внутрішніх справ (міліцію). Отже, адміністративне стягнення накладене на позивача правомочним органом.

Однак, вимірювач швидкості «Іскра-1» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДПС, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Так, відповідачем 2 за допомогою приладу «Іскра-1» було зафіксовано перевищення швидкості руху позивачем, однак даний прилад не дозволяє визначити швидкість конкретного автомобіля. За цих же обставин, вказана на ньому швидкість сумнівна, тому що радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Іскра-1» має кут огляду, який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч.  

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. п. 20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію порушень ПДР, чи має ця особа відповідний допуск для використання приладу фіксації швидкості. Відповідачами не надано доказів щодо того, що прилад «Іскра 1» № 18793 сертифікований на території України, пройшов метрологічну повірку та має діюче свідоцтво про таку повірку.

Отже, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.  

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем 2 при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про адміністративне правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач.

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на думку суду, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.  

Враховуючи те, що при винесенні постанови від 30.03.2010 інспектор ДПС Броварського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Кобзар В.О. припустився порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, зазначена постанова підлягає скасуванню.  

Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення. Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється лише на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 33, 122, 222, 251, 254, 255, 256, 268, 283 КУпАП, статтями 2, 69-71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення № 224852 від 30 березня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень – визнати протиправною та скасувати.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2010 року.

Головуючий