Справа № 2-1307/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація, про поділ будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація, про встановлення порядку користування нерухомим майном, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з відповідачем є співвласниками даного будинку відповідно в розмірі ѕ та ј частини будинку.

Даний будинок складається з двох квартир з окремими входами. Його загальна житлова площа складає 78,1 кв.м. і, отже, площа, якою позивач має користуватися, складає 58,6 кв.м. Однак вона в даний час користується житловою площею в будинку в розмірі 40,3 кв.м., що на 18,3 кв.м. менше, ніж їй належить. Відповідач в будинку займає площу, яка набагато перевищує частку, яка йому належить на праві власності.

Такий порядок користування будинком склався тому, що відповідач ігнорує її право, як власника, і вона позбавлена можливості реалізовувати своє право власності на будинок.

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить поділити будинок АДРЕСА_1 між нею та відповідачем в натурі згідно з частками у праві власності на будинок та з урахуванням порядку користування, що склався, а також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

Після проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач уточнила свої вимоги і просить поділити будинок за варіантом №1 чи № 2 даного висновку, тобто виділити їй на праві власності в натурі кімнати, позначені в технічному паспорті цифрами 2-5 та 2-1 або 2-5 та 2-4.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на поділі будинку за варіантом № 1, тобто виділити позивачеві кімнати 2-5 та 2-1.

Відповідач та його представники проти позову заперечували та подали зустрічний позов про встановлення порядку користування нерухомим майном, який мотивований тим, що з часу отримання частини будинку у спадщину і до моменту звернення з позовом до суду ОСОБА_2 разом із своєю сім’єю користується кімнатами, позначеними в технічному паспорті цифрами 2-1 (коридор), 2-2 (кухня),
2-5 – житлова кімната. Впродовж 25 років з боку ОСОБА_1 не було будь-яких заперечень щодо користування позивачем за зустрічним позовом зазначеними кімнатами. Таким чином, він протягом цього часу відкрито володів та користувався ними, робив відповідні поліпшення. Згідно з варіантом № 3 додаткової судової будівельно-технічної експертизи у його володінні і користуванні залишаються кімнати 2-1, 2-5, а кімнати 2-2, 2-3, 2-4 – у володінні та користуванні ОСОБА_1 Вважає, що саме такий поділ спірної частини будинку враховує вже встановлений протягом 25 років порядок користування житловими приміщеннями, а також є мінімально затратним по понесенню витрат на здійснення переобладнання та проведення відповідних робіт.

У зв’язку з цим ОСОБА_2 у зустрічному позові просить встановити порядок користування квартирою № 2 спірного будинку, виділивши у його користування кімнати 2-1, площею 10,2 кв. м, та 2-5, площею 19,6 кв. м, а ОСОБА_1 – кімнати 2-2, площею 5,9 кв. м, 2-3, площею 9,7 кв. м, 2-4 площею 8,5 кв. м.

ОСОБА_1 та її представник проти задоволення зустрічного позову заперечували та просили задовольнити первісний позов.

З огляду на особливість категорії даного спору та на необхідність відповідного дозволу виконавчого органу, судом було залучено до участі у справі Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Від третьої особи надійшов лист, у якому вона зазначила, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду та просила розглянути справу без участі її представника (т. 2 а.с. 20).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14.12.1993 отримала в дар Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 5), а на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.07.1984 - ј частину будинку (т. 1 а.с. 6). Таким чином, її частка в будинку складає ѕ частини.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.07.1984 є власником ј частини спірного будинку (т. 1 а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Встановлено, що згідно з технічним паспортом БТІ від 08.08.2003 (т. 1 а.с. 8-10) спірний будинок з прибудовами є двохквартирним і складається з наступних приміщень: квартира № 1, загальною площею 68,0 кв. м. з врахуванням самовільно збудованої веранди, літ.№1, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1: № 1-1 - кухня площею 12,5 кв.м, 1-2 – ванна - 8,1 кв.м, 1-3 - житлова кімната - 10,4 кв.м, 1-4 - житлова кімната - 20,3 кв.м, 1-5 - житлова кімната - 9,6 кв.м, № 1 - самовільно побудована веранда - 7,1 кв.м.

Площа квартири №1 без врахування самовільно побудованої веранди літ. № 1 становить 60,9 кв.м.

Квартира № 2, загальною площею 53,9 кв.м, знаходиться в користуванні ОСОБА_2 і складається з: 2-1-коридор, площею 10,2 кв.м, 2-2 – кухня - 5,9 кв.м, 2-3 - житлова кімната - 9,7 кв.м, 2 – 4 - житлова кімната - 8,5 кв.м, 2-5 - житлова кімната - 19,6 кв.м.

Загальна житлова площа будинку без врахування самовільно збудованої прибудови, яка не може враховуватися при розподілі будинку, складає 114,8 кв.м.

Без врахування самовільно збудованої прибудови сторонам із загальної площі будинку з врахуванням їх часток належить: ОСОБА_1 - 86,10 кв.м., ОСОБА_2 - 28,70 кв.м.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 124/07 від 21.12.2007 фактично ОСОБА_1 користується приміщеннями житлового будинку на 25,20 кв.м. менше її ідеальної частки (86,10-60,90), а ОСОБА_2 на 25,20 кв.м. більше його ідеальної частки (53,90-28,70).

Даний факт у судовому засіданні також був підтверджений показаннями свідка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є чоловіком позивача за первісним позовом.

За даним висновком судової будівельно-технічної експертизи експертом запропоновано 2 варіанти поділу житлового будинку, виходячи з часток права власності сторін на нього (Т. 1 а.с. 23-36).

ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні просили поділити спірний будинок за варіантом № 1.

Представники позивача за зустрічним позовом просили встановити порядок користування спірним будинком за варіантом № 3, викладеним у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №102/98/08 від 30.10.2008 (т. 1 а.с.73-81).

При вирішенні питання про визначення варіанту поділу житлового будинку суд враховує наступне.

За варіантом № 1 висновку для поділу житлового будинку необхідно здійснити переобладнання та перепланування, які зазначені в додатку № 2 та описані в мотивувальній частині висновку.

При цьому при поділі будинку за варіантом № 1 передбачена можливість збереження комунікацій, які необхідні для життєзабезпечення та умов проживання сім’ї ОСОБА_2 – газопроводу, водопроводу та електропостачання без проведення необхідних ремонтно-будівельних робіт.

Будь-яких інших варіантів розподілу будинку з можливістю збереження комунікацій експертом не запропоновано.

У той же час, за варіантом №3 необхідне перенесення газового, опалювального, електричного обладнання та внутрішніх мереж з проведенням необхідних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно  обов’язково узгоджувати в компетентних органах у терміни та в порядку, передбачені нормативно-правовими актами, а саме:  Законом України «Про планування і забудову територій», постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489 «Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування».

З даних нормативних актів вбачається, що процес отримання таких дозволів досить тривалий та трудомісткий і, виходячи з виду та обсягу робіт, будь-яких гарантій того, що такі дозволи можуть бути дані та отримані відповідачем, немає.

Як було встановлено у судовому засіданні, на сьогоднішній день у спірній частині будинку водовідведення та газопостачання відсутнє. Однак відсутнє воно внаслідок відключення у зв’язку із заборгованістю ОСОБА_2 Факт, що останній не користується ним, ще не означає, що повинно бути відсутнє обладнання, що забезпечить існування комунікацій.

У той же час, перепланування та переобладнання, які необхідно провести за варіантом № 1 висновку, не є такими, які неможливо провести або проведення яких потребує значних затрат часу.

Більше того, проведення такого виду робіт передбачено та гарантовано ст.100 ЖК України.

Представник позивача за зустрічним позовом звертала увагу на те, що сторони замовляли проект перепланування житлового будинку, отримували висновки на проект будівництва, експертний висновок Солом’янського РУ ГУ МНС України в м. Києві. Однак згода між співвласниками на поділ спірного будинку відсутня, тому неможливо отримати відповідний дозвіл виконавчого органу, як встановлено ст. 152 ЖК України. Для вирішення даного питання судом було залучено до участі у справі як третю особу Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію, яка своїм листом надала відповідну згоду.

Крім того, представник ОСОБА_2 просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності, оскільки, як з’ясувалося у судовому засіданні, ОСОБА_1 з 1989 року знає, що її право власності порушується, однак звернулася до суду за захистом свого порушеного права лише у 2007 році. Суд залишив дану усну заяву представника ОСОБА_2 без розгляду, оскільки відповідно до ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним. Таким чином, строк позовної давності у спорах щодо захисту права власності не застосовується.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про поділ спірного будинку за варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.12.2007.

З урахуванням аналізу запропонованих експертом варіантів розподілу будинку, інженерно-будівельних робіт, які необхідно провести за варіантом №3, враховуючи думки та точки зору сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що варіант № 3 є неприйнятним, потребує значних матеріальних затрат, а також трудомістких робіт, проведення яких потребує тривалих узгоджень, будь-яких гарантій  отримання  яких відповідачем немає.

З урахуванням задоволення первісного позову відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 313,92 грн. судового збору, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1800 грн. витрат, пов’язаних з проведенням судової будівельної технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 367 ЦК України, 100, 152 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок» , ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поділити будинок АДРЕСА_1.  

Виділити ОСОБА_1 квартиру № 1, площею 85,4 кв.м. (без врахування самовільно побудованої веранди під літ.№1), яка складається з приміщень: 1-1 - кухні, площею 12,5 кв.м, 1-2 - ванної, площею 8,1 кв.м, 1-3 - житлової кімнати, площею 10,4 кв.м, 1-4 - житлової кімнати, площею 20,3 кв.м, 1-5 - житлової кімнати, площею 9,6 кв.м, 2-5 - житлової кімнати, площею 19,6 кв.м, 2-1 – коридору, площею 4,9 кв.м, що становить  3/4 частини будинку.

Виділити ОСОБА_2 квартиру № 2, площею 30,0 кв.м, яка складається з приміщень: 2-2 – кухні, площею 11,2 кв.м, 2-3 - житлової кімнати, площею 18,8 кв.м, що становить 1/4 частини будинку.

За даним варіантом розподілу після отримання відповідних дозвільних документів здійснити наступні переобладнання та перепланування:

ОСОБА_1 -

- закласти дверний проріз між приміщеннями житлової кімнати 2-5 та                                      житлової кімнати 2-3, закласти частину вікна в приміщенні 2-1;

- утворити дверні прорізи між приміщеннями житлової кімнати 1-4 та житлової кімнати 2-5 та між приміщеннями житлової кімнати 2-5 та коридору 2-1;

- встановити перегородку в приміщенні коридору 2-1 на відстані 1,53 м від лівої стіни цього коридору;

ОСОБА_2 -

- демонтувати перегородки між приміщеннями коридору 2-1 та кухні 2-2, між житловою кімнатою 2-3 та житловою кімнатою 2-4 для збільшення площі кухні та житлової кімнати до нормативної;

- вхід до квартири № 2 утворити у віконному прорізі в приміщенні кухні 2-2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 313 гривень 92 копійки судового збору, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 1800 гривень витрат, пов’язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, а всього 2143 гривні 92 копійки.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація, про встановлення порядку користування нерухомим майном – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий