Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 521/19930/19

провадження № 61-13984св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Маслова Марія Вячеславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року

у складі судді Бобуйка І. А. та постанову Одеського апеляційного суду

від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Цюри Т. В., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем до моменту відкриття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова М. В.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом.

Вказував, що Першою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 393/2016 щодо майна ОСОБА_4 . Однак, він від своєї дружини ОСОБА_2 , дізнався про те, що

у спадковій справі № 393/2016 державний нотаріус не зазначив його як спадкоємця першої черги.

Вказував, що він із сином ОСОБА_4 фактично проживали разом

у квартирі

АДРЕСА_2 .

18 жовтня 2019 року він звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. До заяви додав докази того, що він проживав та проживає

у вказаній квартирі ще з 1975 року, тому вважав, що автоматично прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_4 .

Однак, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори

у м. Одеса Маслова М. В. відмовила йому у прийнятті спадщини, оскільки він пропустив встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 до моменту відкриття спадщини та факт прийняття ним спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня

2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між заявником

і заінтересованими особами існує спір про право на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_1 , тому справу належить розглядати за правилами позовного провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року про залишення заяви без розгляду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що між заявником і заінтересованими особами існує спір про право на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про те, що справу потрібно розглядати

за правилами позовного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Вважає, що для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові

від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження

№ 61-39374св18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня

2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що

«у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі

№ 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року

у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20).

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем до моменту відкриття спадщини та прийняття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина ОСОБА_4 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що факти, про встановлення яких просить ОСОБА_1 , не підлягають з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що від встановлення фактів, про які просить заявник ОСОБА_1 , буде залежати розмір спадщини, що має належати іншим спадкоємцям (заінтересованим особам

у цій справі) - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , тобто між заявником і заінтересованими особами існує спір про право на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18) не заслуговують на увагу, оскільки вказана постанова досліджена апеляційним судом, про що зазначено судом у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк