Березівський районний суд Одеської області

25.02.2021

Справа № 494/663/19

Провадження № 2/494/30/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Дєткова О.Я.

при секретарі Твердун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шулика Максима Юрійовича до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області і ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник Шулик М.Ю. звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що згідно рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.12.2018 року ОСОБА_1 отримала у спадщину житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Зазначене право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме йайно про реєстрацію права власності від 14.02.2019 року за індексним номером 156339475. Після оформлення права власності на нерухомі обєкти ОСОБА_1 звернулася із заявою до Маринівської сільської ради щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельної ділянки у власність загальною, площею 0,31 га, із них для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,06 га за вищевказаною адресою. 20.03.2019 року Маринівською сільською радою було прийнято рішення про відмову у надані дозволу на розроблення зазначеної документації, обгрунтовуючи тим, що ділянка, площею 0,31 га, по АДРЕСА_1 є приватизованою сусідом, а саме відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішень сесії Маринівської сільської ради №76-У від 23.07.2007 року та №1I8-У від 24.07.2008 року. В звязку з цим просить вимоги позову задовольнити та скасувати рішення Маринівської сільської ради№76-У від 23.07.2007 року стосовно громадянина ОСОБА_2 , що мешкає по АДРЕСА_2 , про передачу йому у власність безкоштовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та №118-У від 24.07.2008 року про затвердження площі та узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0,3161 га, для ведення особистого селянського господарства, державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5121282900:03:001:0087, площею 0,3161 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_2 , визначити ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою, площею 0,3161 га, на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 шляхом безперешкодного доступу з метою виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 7787-28 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн. та солідарно з відповідачів - моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Ухвалою суду від 15 лютого 20121 року у зв`язку з реорганізацією органів місцевого самоврядування на території Березівського району Одеської області (а.с.83) Маринівська сільська рада Березівського району Одеської області замінена на Раухівську об`єднану територіальну громаду Березівського району Одеської області.

Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася та про причини неявки суду не повідомила, однак від її представника надійшла заява з проханням розглядати справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та проти розгляду справи у заочному порядку не заперечують.

ОСОБА_2 та Раухівська об`єднана територіальна громада Березівського району Одеської області,будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ч.3 ст.211 та ч.1,2 ст.280 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю; суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи; у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Вивчивши матеріали справи та матеріали справи №494/1162/18 за позовом ОСОБА_1 до Маринівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Судом встановлено, що на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.12.2018 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Її право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2019 року за індексним номером 156339475 (а.с.12-15,93).

Оформивши своє право власності, ОСОБА_1 звернулася із заявою до Маринівської сільської ради щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельної ділянки у власність, загальною площею 0,31 га, із яких для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,06 га по АДРЕСА_1 . Однак, 20.03.2019 року Маринівською сільською радою було прийнято рішення про відмову у надані їй дозволу на розроблення зазначеної документації, обгрунтовуючи тим, що ця земельна ділянка, площею 0,31 га, по АДРЕСА_1 на підставі рішень сесії Маринівської сільської ради від 23.07.2007 року №76-У та від 27.07.2008 року №118-У є приватизованою сусідом, а саме відповідачем ОСОБА_2 . Тобто з даного часу їй стало відомо, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є приватизованою останнім та приєднаною до сусідньої ділянки, яка має одну адресу - АДРЕСА_2 .

Рішенням колишньої Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області№76-У від 23.07.2007 року було передано у власність безкоштовно земельні ділянки, які розташовані в селі Маринове для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства жителям села Маринове, та видано державні акти на право власності на земельну ділянку (а.с.9).

Рішенням колишньої Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області№118-У від 24.07.2008 року під час розгляду на сесії заяв мешканців с.Маринове, в тому числі і заяви ОСОБА_2 , було затверджено площі земельних ділянок тринадцяти мешканцям села згідно актів приватизації від 21 квітня 2008 року, в тому числі було затверджено і ОСОБА_2 площу земельної ділянки у розмірі 0,3161 га та надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства згідно списку, наведеного в п.1 (а.с.8).

Рішенням сільського голови Маринівської сільської ради Березівського району Одеської областіПисанюк Т.В. №284-У від 20.03.2019 року заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розміром 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,06 га за вищевказаною адресою була залишена без задоволення (а.с.11).

З огляду на наведене, суд вважає, що рішенння сесії Маринівської сільської ради №76-У від 23.07.2007 року та рішення №118-У від 27.07.2008 року, на підставі яких ОСОБА_2 здійснив приватизацію ділянки, площею 0,31 га, по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки на зазначеній земельній ділянці знаходяться житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , що підтверджується наведеними вище доказами.

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12 лютого 2019 року убачається, що спірна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3161 га, що розташована по АДРЕСА_2 , у власності перебуває ОСОБА_4 (а.с.19).

Таким чином, право приватної власності ОСОБА_1 щодо володіння, користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 суд вважає порушено Маринівською сільською радою, оскільки усупереч вимогам ст.ст.1277,1283 ЦК України сільська рада не встановила коло спадкоємців за заповітом та за законом та не здійснила заходів щодо управління спадщини, тобто не виконала своїх зобов`язань по визнанню спадщини відумерлою в судовому порядку.

Крім цього, суд приймає до уваги, що внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_1 чиняться перешкоди у вільному використанні та доступі до своєї власності й фактично позбавлено в праві володіння та користування земельною ділянкою, площею 0,31 га, яка згідно відомостей погосподарської книги №3 за 1977-1979 роки попередньо надавалася Маринівською сільською радою спадкодавцю позивача для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.16).

За правилами ст.ст.317,319 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і ycім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов`язує.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України та ч.2 ст.377 і ч.3 ст.415 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача); особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

З наведених норм закону свідчить, що з переходом до права власності на домоволодіння до набувача, а в даному випадку до ОСОБА_1 , їй перейшло і право володіння і користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що воно належало і попередньому власнику будівлі (споруди).

В звязку з чим, ОСОБА_1 має право на володіння й користування земельною ділянкою, площею 0,31 га, та на її приватизацію, оскільки вона є власником домоволодіння, розташованого на цій земельній ділянці за вищевказаною адресою.

Судом також встановлено, що на підставі відомостей погосподарської книги №3, наданої Маринівською сільськок радою будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 , розташовані на землі площею 0,31 га, в тому числі під будівлями 0,01 га, на даний час згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2019 року загальна площа цієї нерухомості складає 44,4 кв.м., житлова площа 34,2 кв.м., згідно техпаспорту зазначено літ «А» - житловий будинок, літ «Б» - літня кухня, лп «В» - сарай, літ «Г»- погріб, №1 - ворота,, №2 - огорожа (а.с.15).

На даний час між сторонами існує спір про порядок користування земельною ділянкою під кадастровим номером 5121282900:03:001:0087, площею 0,3161 га, на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 фактично позбавлена права вільного володіння та користування своєю власністю та земельною ділянкою, на якій розташовані її власні об`єкти нерухомості через перешкоджання відповідачами у доступі до власного майна та у користуванні земельною ділянкою для цільового осбслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Більше того, відповідач, як вказує в своєму позові представник ОСОБА_1 , самовільно використовує неналежне йому нерухоме майно для власних потреб, порушуючи його цільове використання.

При вирішенні виниклого цивільного спору між сторонами судом враховується, що під час розгляду даної справи ОСОБА_2 оскаржував рішення Березівського районного суду від 26.12.2018 року, на підставі якого за гр. ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно за адресою АДРЕСА_1 . 9.06.2020 року Одеським апеляційним судом винесено ухвалу, згідно якої апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрито на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України (а.с.103 - справа №494/1162/18).

Таким чином, суд вважає, що рішення Березівського районного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року має преюдиційне значення при розгляді даної справи, оскільки встановлено та досліджено факти, які не потребують доказування.

За загальними правилами для покладання деліктної відповідальності на заподіювача матеріальної або моральної шкоди необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність матеріальної чи моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою та вини в спричиненні матеріальної або моральної шкоди.

Виходячи із вищенаведеної конструкції цивільно-правової відповідальності і сукупності досліджених доказів, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Відповідно до положень ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням наведеної норми процесуального закону та наданого представником ОСОБА_1 акту про надання послуг, згідно договору про надання правової допомоги від 30 травня 2019 року (а.с.24), суд вважає вимоги позову щодо компенсації витрат на правничу допомогу задовольнити відповідно ч.1, п.3 ч.2 та ч.8 ст.141 ЦПК України частково у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи детального опису виконаних робіт.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачами прав ОСОБА_1 щодо володіння, користування й розпорядження власним майном та придбання у відповідності до положень ст.ст.120-122 ЗК України у власність спірної вищевказаної земельної ділянки.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд вважає, що визнання судом порушення прав власності ОСОБА_1 з боку відповідачів саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією і немає потреби, у зв`язку з цим, надавати будь-яку грошову компенсацію.

Керуючись ст.ст.12,13.81,89,264 ЦПК України, ст.120 ЗК України, ст.ст.317,319,377,415 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шулика Максима Юрійовича до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області і ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати рішення колишньої Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області №76-У від 23.07.2007 року, правонаступником якої є Раухівська об`єднана територіальна громада Березівського району Одеської області, стосовно громадянина ОСОБА_2 , що мешкає по АДРЕСА_2 , про передачу йому у власність безкоштовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення колишньої Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області 118-У від 24.07.2008 року, правонаступником якої є Раухівська об`єднана територіальна громада Березівського району Одеської області, про затвердження площі та узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0,3161 га, для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5121282900:03:001:0087, площею 0,3161 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_2 .

Визначити ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою, площею 0,3161 га, на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 шляхом безперешкодного доступу з метою виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Стягнути в рівних частках з Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, правонаступником якої є Раухівська об`єднана територіальна громада Березівського району Одеської області, і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. і судовий збір 3842 грн., а всього 13842 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення можу бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно п.15 та підпункту 15.5 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 . Відповідачі - Раухівська об`єднана територіальна громада Березівського району Одеської області, смт Раухівка,67308, і ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя: