Головуючий суду 1 інстанції - Луньова Д.Ю.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 415/2133/20

Провадження № 22-ц/810/26/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Відділ освіти Лисичанської міської ради Луганської області правонаступником якої є Військово-цивільна адміністрація м. Лисичанськ Луганської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року ухвалене судом у складі судді Д.Ю. Луньової

за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Лисичанської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що вона працювала у Відділі освіти Лисичанської міської ради на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії з 22 березня 2005 року.

Наказом № 241-к від 21 грудня 2019 року позивачка була звільнена за п. 3 ст. 40 КЗПП України.

Вважає, звільнення є незаконним, те, що вона є пенсіонеркою не є підставою для її звільнення, позивачка працювала на займаній посаді з 22 березня 2005 року нарікань і зауважень не було, у позивачки з 01 березня 2007 року встановлена третя група інвалідності, має на утриманні дитину інваліда 2 групи, у відповідача не було правових підстав для її звільнення.

У зв`язку з викладеним, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 21 грудня 2019 року № 241/к з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Лисичанської міської ради за п. 3 ст. 40 КЗПП України, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2019 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року залучено Військово-цивільну адміністрацію м. Лисичанськ Луганської області до участі у вказаній вище справі як правонаступника прав та обов`язків Лисичанської міської ради Луганської області.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Лисичанської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погоджується з вище зазначеним рішенням, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивачки.

Апеляційна скарга, яка подана представником ОСОБА_1 обґрунтована тим, що наказ начальника відділу освіти Лисичанської міської ради № 21/к від 07 лютого 2019 року та наказ № 49 від 29 березня 2019 року не були оскаржені позивачкою у зв`язку з психологічним тиском. Судом першої інстанції не було враховано те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та її син ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства ІІ групи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені наявні в матеріалах справи документи, які були надані відповідачем та не надана їм правова оцінка.

Повідомлення від 17 жовтня 2019 року № 1960, яким позивача повідомлено про те, що у разі непогодження порядку переведення позивача на іншу посаду, вона буде звільнена з роботи у порядку п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗПП України, не було досліджено та суд першої інстанції не дав оцінки цим обставинам.

Судом не відображено в рішенні на яких підставах суд дійшов висновку про те, що відповідачем не пропущений строк притягнення позивачки до відповідальності, оскільки згідно спірного наказу про звільнення неможливо встановити який саме факт порушення трудової дисципліни був підставою для його видачі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Відділ освіти Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що відсутні підстави для її задоволення. ОСОБА_1 не є одинокою матір`ю, а її дитина вже не є нею у розумінні діючого законодавства. Систематичне невиконання посадових обов`язків ОСОБА_1 (раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків згідно з наказами від 07 лютого 2019 року № 21/к та від 29 березня 2019 року № 49/к) призвело до звільнення останньої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином.

В судове засідання представник Відділу освіти Військово-цивільної адміністрації м. Лисичанськ Луганської області не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності нез`явившихся сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась та відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: ОСОБА_1 з 22.03.2005 року була прийнята на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Лисичанської міської ради на підставі наказу № 52-к від 22.03.2005 року, наказ № 241-к від 21.12.2019 року звільнена за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на неї , п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно наказу № 241/к від 21.12.2019 року позивачку звільнено за неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10.06.2019 року № 143/агд «Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах відділу освіти Лисичанської міської ради» та доручення головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, чим порушила ст. 139 КЗпП України щодо обов`язків згідно з наказами відділу освіти Лисичаснької міської ради від 07.02.2009 № 21/к та від 29.03.2019 № 49/к.

Згідно наказу від 07.02.2019 року № 21/к «Про дисциплінарне стягнення ОСОБА_1 » у зв`язку з надходженням доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_4 щодо факту несвоєчасної та недостовірної подачі бюджетної звітності до органів ДКСУ за січень 2019 року внаслідок невиконання посадових обов`язків бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1 , останній оголошено догану.

Відповідно до наказу № 49/к від 29.03.2019 року за систематичне невиконання посадових обов`язків та порушення строків складання та обробки первинних документів у лютому-березні 2019 року, затверджених графіком документообігу, бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне невиконання посадових обов`язків.

Згідно Посадової інструкції № 28 бухгалтера централізованої бухгалтерії, затвердженою Начальником відділу освіти Лисичанської міської ради, бухгалтер самостійно і в повному обсязі веде облік по складанню або приймає до обліку первинні документи, систематизує інформацію відображену в цих документах. Проводить помісячний облік списочного складу та середнього відвідування дітьми закладів дошкільної освіти, окремо по вікових категоріях, та пільгових категоріях дітей; перевіряє документи надані на підтвердження права на пільги; на підставі табелів обліку відвідування дітей, який надається закладами дошкільної освіти, нараховує плату за утримання дітей. Контролює надходження на розрахунковий рахунок благодійної допомоги. Веде аналітичний облік розрахунків з батьками в меморіальному ордері № 15 «Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей». Виконує інші доручення головного бухгалтера (його заступника).

Згідно наказу № 143/агд від 12.06.2019 року «Про створення комісії для інвентаризації у закладах освіти Лисичанської міської ради у 2019 році» та графіку проведення інвентаризації по закладам освіти на 2019 рік ОСОБА_1 у числі інших доручено проведення річної інвентаризації в закладах освіти згідно графіку проведення інвентаризації.

З доповідної записки головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_4 на ім`я начальника Відділу освіти Лисичанської міської ради вбачається, що інвентаризаційні описи та акти двічі повертались бухгалтеру ОСОБА_1 на доопрацювання після перевірки та виявлення недоліків.

З копії пояснень ОСОБА_1 на ім`я начальника Відділу освіти Лисичанської міської ради від 21.12.2019 року вбачається, що остання погоджується з викладеним в доповідній записці головним бухгалтером поясненнями.

ОСОБА_1 , не є членом профспілки Лисичанської міської організації профспілки працівників освіти та науки.

17.10.2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що протоколом засідання атестаційної комісії від 17.10.2019 року винесено рішення про її невідповідність займаній посаді та запропоновано роботу рівнозначну за оплатою праці, у закладі загальної середньої освіти за місцем проживання, у Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6, Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 25 або в будь-якому іншому загальноосвітньому навчальному закладі міста на посаду комірника.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування наказу №241/к від 21.12.2019 року про звільнення позивачки, яка раніше двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків згідно з наказами від 07.02.2019 № 21/к та від 29.03.2019 № 49/к.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга статті 148 КЗпП України).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, в силу частини третьої статті 149 КЗпП України, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Положеннями статті 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Встановлено, що звільненню ОСОБА_1 з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради передувало вчинення нею двох дисциплінарних проступків за неналежне виконання посадових обов`язків.

Так, згідно наказу від 07.02.2019 року № 21/к за неналежне виконання посадових обов`язків оголошено догану ОСОБА_1 .

Наказом № 49/к від 29.03.2019 року за систематичне невиконання посадових обов`язків та порушення строків складання та обробки первинних документів у лютому-березні 2019 року, затверджених графіком документообігу ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани.

На момент винесення оскаржуваного наказу №241/к від 21.12.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » вказані заходи дисциплінарного стягнення позивачкою не були оскаржені, не втратили своєї юридичної сили за давністю та не були зняті достроково.

Судом встановлено, що безпосередньо причиною звільнення ОСОБА_1 стало чергове невиконання трудових обов`язків, а саме неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10.06.2019 року №143/агд «Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах освіти Лисичанської міської ради» та доручення головного бухгалтера.

Підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності слугувала доповідна записка головного бухгалтера централізованої бухгалтерії від 09.12.2019 року, наказ відділу освіти Лисичанської міської ради від 10.06.2019 року №143/агд, від 07.02.2019 року №21/к, від 29.03.2019 року №49/к.

Наказом відділу освіти від 10.06.2019 року №143/агд було створено комісію для проведення інвентаризації необоротних активів, основних засобів, матеріальних цінностей, запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей та для проведення інвентаризації доручено бухгалтерам централізованої бухгалтерії відділу (згідно графіку проведення інвентаризації) у тому числі і ОСОБА_1 , яку було ознайомлено з наказом.

Згідно пояснень ОСОБА_1 щодо доповідної записки головного бухгалтера вона погодилася із зазначеними зауваженнями.

Позивачка не була членом профспілки Лисичанської міської організації профспілки працівників освіти та науки.

Частиною першюї статті 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При звільненні позивачки згідно наказу №241/к від 21.12.2019 року відповідачем строки, передбачені ст.148 КЗпП України дотримано.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням нею своїх трудових обов`язків та відсутності правових підстав для задоволення вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 21.12.2019 року №241/к про звільнення та стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачкою не були оскаржені накази начальника відділу освіти №21/к від 07.02.2019 року та наказ №49/к від 29.03.2019 року у зв`язку з постійним психологічним тиском на неї не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Посилання скаржниці на ст.184 КЗпП України не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Позивачка не має статусу одинокої матері, не має дитини інваліда. Згідно наданої довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом другої групи з дитинства, який на час звільнення позивачки є повнолітньою особою.

Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не були дослідженні наявні в матеріалах справи докази і не була надана їм правова оцінка не заслуговують на увагу та спростовується матеріалами справи.

Посилання скаржниці на те, що суд залишив поза увагою повідомлення від 17.10.2019 року №1960, яким позивачку було повідомлено про те, що у разі непогодження на переведення її на іншу посаду її буде звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗПП України, не заслуговують на увагу, оскільки позивачкою не оскаржувалися дії відповідача стосовно проведення відносно позивачки атестації та результатів атестації.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 , що із спірного наказу про звільнення не можливо встановити який же факт порушення трудової дисципліни був підставою для видачу наказу, оскільки згідно наказу від 21.12.2019 року №241/к позивачку звільнено за неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10.06.2019 року №143/агд «Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах освіти Лисичанської міської ради» та доручення головного бухгалтера. ОСОБА_1 раніше притягувалася до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків згідно наказами відділу від 07.02.2019 №21/к та від 29.03.2019 №49/к.

Позивачку звільнено не за порушення трудової дисципліни, а за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на неї посадовою інструкцією.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона була позбавлена можливості надати суду особисті пояснення, розгляд справи без її участі вона із своїм представником не погоджувала не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 ЦПК України учасник справи має право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції інтереси позивачки представляв її представник ОСОБА_2 (а.с.12-14).

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 25 березня 2020 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 та ухвалено розгляд справи провадити в спрощеному провадженні без виклику сторін, справу призначено до судового засідання на 14 травня 2020 року.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2020 року розгляд справи було відкладено на 24 червня 2020 року. Позивачка та її представник отримали судову повістку-повідомлення (а.с.97, 99).

Представником позивачки отримано судові повістки-повідомлення про розгляд справи, які призначалися на 27 серпня 2020 року (а.с.103), на 19 жовтня 2020 рок (а.с.163), на 16 листопада 2020 року (а.с.167).

Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Тобто позивачка була повідомлена належним чином про дату, місце та час судового засідання.

Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Отримавши копію ухвали про відкриття провадження, та отримавши судові повістки про дату та час судового засідання, яке було призначено на 16 листопада 2020 року ні скаржник, ні її представник не зверталися до суду із заявами про розгляд справи за участю позивачки та її представника. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд розглянув справу у відповідності до вимог ЦПК України.

Скаржник не надала суду доказів того, що існували причини, які б унеможливлювали її надати заяву до суду про розгляд справи за особистої її участі.

Свої доводи щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції позивачка виклала в апеляційній скарзі та не була позбавлена можливості під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції надавати особисті пояснення, проте в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 03 березня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалов