Справа № 461/8774/17 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/4123/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

Суддів:Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар: Іванова О.О.

з участю: представника позивача адвоката Дзюндзя О.В., представника відповідача Подановського Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзундзи Ольги Володимирівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2019 року у справі №461/8774/17 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійним кредитного договору №KF46953,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійним кредитного договору №KF46953.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.02.2008 року між «ВіЕсБанк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KF46953 відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 23 000 00 доларів США строком на 25 років з кінцевим строком погашення не пізніше 07.02.2033 року під 11,5% річних. Виконання зобов`язань за кредитним договорам забезпечується іпотекою квартири. Позивач вважає, що кредитний договір №KF46953 не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, що встановлені в ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також приписам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору, а відтак згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню його недійсним з моменту укладення.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про захист прав споживача шляхом визнання недійним кредитного договору №KF46953.

Рішення Галицького районного суду м. Львова оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Дзундза Ольга Володимирівна.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У доводах апеляційної скарги посилається на те, що в порушення вимог ст.110 ЦПК України судом не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме висновку експерта №377/19 від 06.03.2019 року.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що зазначеним висновком встановлено грубі порушення відповідачем ЗУ «Про захист прав споживачів» та положень Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що призвело до ухвалення незаконного рішення з порушенням норм матеріального права.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Згідно статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ч.1 ст.4 ЦПК).

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Дзундза О.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника АТ «Таскомбанк» адвоката Подановського Т.Р., вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 07.02.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк», а в подальшому правонаступником якого є відповідач АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KF 46953 відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 23 000.00 доларів США строком на 25 років з кінцевим терміном погашення не пізніше 07.02.2033 року під 11,5 % річних.

07.02.2008 року на забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань згідно кредитного договору № KF 46953 від 07.02.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» правонаступником якого був ПАТ «ВіЕсБанк», а в подальшому АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки. Відповідно до п.2.3 договору іпотеки з метою повного та своєчасного виконання основного зобов`язання іподекодавці ОСОБА_1 -боржник, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передають в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно разом із усіма принадлежностями, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.9-10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що кредитний договір містить усі необхідні умови надання та повернення кредиту, передбачені частиною другою та четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд першої інстанції повністю проігнорував висновок експерта, незважаючи на те, що судова економічна експертиза була призначена 31.07.2018 року Галицьким районним судом м.Львова у зазначеній справі за клопотанням представника позивача.

Висновок суду не узгоджується з умовами кредитного договору та додаткових договорів, встановлено порушення відповідачем вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджено Висновком експерта № 377/19 від 06.03.2019 року.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка кредиту може змінюватися у разі настання події, не залежної від волі сторін кредитного договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, наприклад, у разі зміни облікової ставки НБУ, або в інших випадках, зокрема, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України.

Згідно п.4.5 кредитного договору про зміну відсоткової ставки за кредитом позичальник повідомляється Банком письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. При цьому позичальник зобов`язаний надати банку письмове підтвердження про свою згоду (чи незгоду) на встановлення нового розміру процентної ставки за цим кредитним договором в термін не пізніше 3-х днів з дня отримання попередження Банку. Про це може бути також укладена відповідна додаткова угода (додаток) до цього договору.

Відповідно до п.10.5 кредитного договору № KF 46953 від 07.02.2008 року підписанням даного кредитного договору позичальник підтверджує, що повністю розуміє значення своїх дій і керує ними, розуміє всі умови цього кредитного договору, свої права та обов`язки за цим кредитним договором і погоджується з ними.

Із умов кредитного договору позичальнику було відомо, що реальна процентна ставка становить 11,50%, а відтак погодився на укладення та підписання цього договору та на його умови, однак згідно Висновку експерта № 377/19 від 06.03.2019 року реальна процентна ставка складає 13,12% про що апелянту не було відомо, оскільки банк його не повідомляв про це, що суперечить п.4.5 кредитного договору.

Відсоткова ставка є однією із істотних умов кредитного договору про яку позивач не був належним чином повідомлений. Отже, банк не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою. Банк також приховав фактичне подорожчання реальної процентної ставки за користування кредитом.

Із Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 06.03.2019 року (а.с.20-21 т.2) встановлено, що реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору № KF 46953 складає 13,12 %, а не 11,50% як зазначено у кредитному договорі та додатках до нього. Абсолютне подорожчання кредиту на момент укладення кредитного договору складає 34 362,76 долари США, а не 27 884, 65 грн. як зазначено у кредитному договорі.

Додаток №2 який є невід`ємною частиною кредитного договору та мав би містити важливу для споживача-позичальника інформацію про орієтовану сукупну вартість кредиту, щомісячні платежі, умови подорожчання кредиту, однак містить відомості про зовсім інший кредитний договір, який позивачем не укладався. Зокрема, в Додатку №2 вказано, що він є додатком до кредитного договору № KF 43877 від 27.07.2007 року. ( а.с.45-49 т.1).

Експертом дано висновок, що за результатами експертизи, в межах наявних матеріалів встановлено, що оформлення з надання кредиту за договором № KF 46953 та Додатку №2 про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту (до кредитного договору № KF 43877 від 27.07.2007 року), що наданий експерту, де підписантом є ОСОБА_1 документально необґрунтовано та не узгоджено з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови НБУ від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

У Додатку №2 про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту (до кредитного договору № KF 43877 від 27.07.2007р.) у якому є підпис позичальника ОСОБА_1 (при умові, що зазначений додаток відноситься до кредитного договору № KF 46953), відсутні розміри витрат на страхування майна передбачені п.8.1 кредитного договору та умовами п.1.1 іпотечного договору, що не узгоджується з вимогами п.3.1, п.3.2, п.3.3 постанови правління НБУ від 10.05.2007 року №168.

В додатку №3 до заяви-анкети від 01.02.2008 року міститься інформація надана позичальнику стосовно умов кредитування без зазначення розрахунку орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору про надання кредитування ( з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, що не узгоджується з положеннями ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та положеннями постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року №168.

Отже, експертом встановлено порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів» та положень постанови НБУ від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» під час укладення кредитного договору.

Таким чином, із змісту кредитного договору від 20 червня 2008 року № KF 46953 вбачається, що у ньому відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення.

Відтак, висновки суду першої інстанції, що кредитний договір містить усі необхідні умови надання та повернення кредиту, передбачені ч.2 та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не узгоджуються із фактичними обставинами, які встановлені за результатами судової економічної експертизи.

Відповідно до положень ст.ст. 1054,1055 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитний договір повинен бути укладений у письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

У договорах за участю фізичної особи-споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК).

За приписами ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини першої, другої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 4 пункту 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначається: 1) сума кредиту; 2)детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Аналогічні вимоги викладені у положеннях Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року.

Із змісту кредитного договору вбачається та підтверджено висновком експерта, що інформація, яка є обов`язковою та істотною для даного типу договорів не відображена, а долучені додатки стосуються іншого кредитного договору.

Зазначене вище судом першої інстанції не взято до уваги, що призвело до постановлення рішення суду, яке суперечить вище наведеним нормам закону.

За змістом ч.5 ст.11 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів, укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

За приписами п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи порушення, які були допущені при укладенні кредитного договору із сторони банку, які по своєму призначенні є несправедливими по відношенню до позичальника та суперечать його внутрішній волі, суд приходить до висновку про визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до частини першої п.п.3,4 статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1п.п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзундзи О.В. задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 листопада 2919 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним Кредитний договір № КF 46953 від 07 лютого 2007 року укладений між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягоим тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк