Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
19 квітня 2010 р. № 2-а- 2587/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря –Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
прокурора (позивача) –Кузьміна А.В.,
відповідача –Бородіна О.В., Волкова І.М.,
третьої особи –не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону Центрального регіону України до Командира Військової частини 3005, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ :
Військовий прокурор Харківського гарнізону Центрального регіону України (надалі –прокурор) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до командира військової частини 3005 (надалі –відповідач), в якому просить суд визнати рішення командира військової частини 3005 за вих.272 від 08 лютого 2010 року про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, який вислужив встановлені строки, до закінчення лікування, незаконним і скасувати його. В обґрунтування позовних вимог вказав, що Військовою прокуратурою Харківського гарнізону, відповідно до от. 21 Закону України «Про прокуратуру», 11 лютого 2010 року за вих. № 713 внесено протест на рішення командира військової частини 3005 за вих. 272 від 8 лютого 2010 року про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, який вислужив встановлені строки, до закінчення лікування. Даний протест 22 лютого 2010 року надійшов до військової частини 3005, та безпідставно відхилений командиром військової частини 3005, про що на адресу військового прокурора Харківського гарнізону надійшло повідомлення за вих.№ 453 від 25 лютого 2010 року. Зазначене рішення командира військової частини 3005 про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, за твердженням прокурора, суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню. З посиланням на ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ст.ст.23, 26 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу” та указ Президента України „Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі –Положення № 1153) зазначив, що в порушення наведених норм права відповідачем було прийнято рішення про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, який вислужив встановлені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу»строки, до закінчення лікування. З огляду на викладене, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник прокурора в судовому засіданні з підстав, визначених в позові, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача в письмових запереченнях на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що оскаржуване прокурором рішення командира частини 3005 про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, який вислужив встановлені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу»строки, до закінчення лікування, взагалі не приймалось. Внаслідок чого, на думку представників відповідача, є незрозумілим, на яке рішення прокурором було винесено протест. Крім того, вказали, що військовослужбовець –солдат строкової військової служби ОСОБА_4, призваний 15.05.2009 року на строкову військову службу у військову частину 3005, 06.01.2010 року отримав травму –перелом голені правої ноги підчас проходження строкової військової служби і на даний час проходить стаціонарне лікування у військово –лікувальному закладі військової частини 3005. Звільнення даного військовослужбовця з військової служби планувалося до 14 лютого 2010 року, однак в зв’язку з отриманою травмою солдат не міг бути звільненим, оскільки : по-перше, не одужав до цього часу (на рентгенограмі ОСОБА_4, яка була проведена в госпіталі ГУМВС України в Харківській області від 24.02.2010 року № 11/2-70, ознак формування кісткової мозолі виявлено не було, що вказувало на неповне проведення лікування та неможливість проходження ним військово-лікарської комісії); по-друге, своє бажання про звільнення ОСОБА_4 не висловлював. Навпаки, 29.03.2010 року він звернувся з рапортом до командира військової частини з проханням продовжити його лікування до повного одужання. Також, зауважили, що відповідно до довідки від 26.03.2010 року № 55 про проведення медичного огляду солдата ОСОБА_4, здійсненого ВЛК госпіталю ГУМВС України в Харківській області, цей військовослужбовець потребує відпустки за станом здоров’я на 60 діб та направлення на повторний медичний огляд. Внаслідок чого, на підставі наказу командира військової частини 3005 (по стройовій частині) від 31.03.2010 року № 66 солдат ОСОБА_4 направлений у відпустку за станом здоров’я в термін з 31.03.2010 року до 29.05.2010 року. Таким чином, вважають, що командування військової частини 3005 в питанні лікування та звільнення зі строкової військової служби солдата ОСОБА_4 діяло у відповідності до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»та Положення №1153. З урахуванням вищенаведеного, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа, ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, особисто під розписку в суді; правом участі в судовому засіданні не скористався. Суд вважає, що його відсутність в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши представників прокурора та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, листом від 08.02.2010 року за № 272 командир військової частини 3005 Мірошниченко А.Л. повідомив заступника військового прокурора Харківського гарнізону Бакало Р.А. про те, солдат ОСОБА_4, призваний 15.05.2009 року на строкову військову службу у військову частину 3005, перебуває на стаціонарному лікуванні в лазареті медичного пункту частини. Також, вказав, що звільнення даного військовослужбовця з військової служби планувалося до 14 лютого 2010 року. З посиланням на пп.2 ст.212 Положення № 1153 зазначив, що звільнення солдата ОСОБА_4 планується після закінчення лікування (обстеження) та огляду військово-лікарською комісією.
Слід відмітити, що вказаний лист був адресований заступнику військового прокурора Харківського гарнізону Бакало Р.А., а не солдату ОСОБА_4
11.02.2010 року Військовою прокуратурою Харківського гарнізону було винесено протест на рішення командира військової частини 3005 за вих.272 від 08 лютого 2010 року. За змістом протесту прокурор визначив, що рішення суперечить вимогам ст.ст.23, 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»та п.210 Положення № 1153 і підлягає скасуванню. На підставі чого, вимагав від командира військової частини 3005 полковника Мірошніченка А.Л. скасування цього рішення.
Листом від 25.02.2010 року за № 453 командир військової частини 3005 повідомив прокурора про неможливість виконання вказаного протесту. Також, відповідачем була направлена скарга на цей протест до Військового прокурору Центрального регіону України. У відповіді на скаргу від 18.03.2010 року № 11/1184 повідомлялось, що якщо ОСОБА_4 бажає бути звільненим з військової служби до завершення лікування та огляду військово –лікарською комісією, військова частина зобов’язана його звільнити. В іншому випадку він має право залишитися у військово-лікувальному закладі до остаточного одужання та проходження обстеження військово –лікарською комісією. (вх. № 440 від 29.03.2010р.).
Матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2010 року даний військовослужбовець звернувся з рапортом до командира військової частини з проханням продовжити його лікування до повного одужання. Питання про звільнення зі строкової військової служби вирішити після огляду військово-лікарською комісією. Також з матір’ю даного військовослужбовця ОСОБА_8 була проведена бесіда, в ході якої вона дала згоду на продовження лікування та подальше проходження строкової військової служби (рапорт на ім’я заступника КВВ МВС України від 17.03.2010 року).
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок проходження солдатом ОСОБА_4 строкової військової служби.
Відповідно до преамбули Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби врегульовано Положенням № 1153.
Аналіз норм права Положення № 1153 свідчить про те, що рішення командирів (начальників) військових частин щодо проходження військовослужбовцями військової служби (прийняття на службу, заохочення, звільнення тощо) в військових частинах приймаються у формі наказів по особовому складу.
Суд зазначає, що рішення щодо проходження публічної служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства є правовим актом індивідуальної дії, який поширено на конкретну осібу, і є актом одноразового застосування норм права.
Як вбачається зі змісту листа командира військової частини 3005 полковника Мірошніченка А.Л. від 08.02.2010 року за № 272, викладена в ньому інформація скерована до прокурора і має інформативний характер. Також, слід зазначити, що цей лист не є наказом і в ньому не йде мова про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4
З урахуванням викладеного, лист командира військової частини 3005 полковника Мірошніченка А.Л. від 08.02.2010 року за № 272 не є рішенням про затримання на військовій службі солдата ОСОБА_4, як хибно вважає прокурор.
За таких обставин, суд погоджується з доводами представників відповідача про те, що протест прокурора було винесено на неіснуючий правовий акт.
Також, судом взято до уваги ті обставини, що в протесті, надісланому командиру військової частини 3005, прокурор вимагає про наслідки розгляду протесту повідомити військового прокурора Сумського, а не Харківського гарнізону.
Щодо терміну, якого повинен відповідач дотриматись при звільненні солдата ОСОБА_4 зі строкової військової служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, за змістом абз.2 ст.212 Положення № 1153 військовослужбовці, які вислужили встановлені строки строкової військової служби і перебувають на лікуванні (обстеженні) у військово-лікувальних закладах, підлягають огляду військово-лікарською комісією після закінчення лікування (обстеження). Звільнення цих осіб зі строкової військової служби здійснюється наказом начальника військово-лікувального закладу після погодження з командирами військових частин, в яких проходили службу військовослужбовці.
З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги фактичні обставини у справі, за якими солдат ОСОБА_4 по закінченню терміну проходження ним строкової військової служби перебував, та станом на час розгляду справи перебуває на лікуванні (обстеженні) у військово-лікувальному закладі, звернувся з рапортом до командира військової частини з проханням продовжити його лікування до повного одужання, отримав за станом здоров’я відпустку в термін з 31.03.2010 року до 29.05.2010 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора, як необґрунтованих та безпідставних.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, ч. 1 ст. 158, ст.ст. 161-163, 167, 186 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Військового прокурора Харківського гарнізону Центрального регіону України до Командира Військової частини 3005, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення –відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 23.04.2010 року.
Суддя Т.С. Перцова