ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-529/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
Суддів: Поліщук Ірини Миколаївни
Мультян Марини Бондівни
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : Солоніна Романа Дмитровича, Паламарчук Ольги Анатоліївни
відповідача : Черпітяк Оксани Володимирівни, Маськової Наталії Миколаївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяміськбуд"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяміськбуд»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень №0000742320/0 від 14.07.2009 року, № 0000742320/1 від 21.09.2009 року, №0000742320/2 від 19.11.2009 року та №0000742320/3 від 04.02.2010 року про визначення ТОВ «Вінницяміськбуд»суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 631731 грн. та податкових повідомлень –рішень №0001012320/0 від 21.09.2009 року, № 0001012320/2 від 19.11.2009 року, № 0001012320/3 від 04.02.2010 року про визначення ТОВ «Вінницяміськбуд»суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 602 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не включення до складу валового доходу суми попередньої оплати, що надходила від фізичних осіб на розрахунковий рахунок та невірно визначило суму приросту балансової вартості запасів, які обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 205 «Будівельні матеріали», 22 «МШП», 23 «Виробництво».
Однак, перевіряючими не враховано того, що грошові кошти, які надходили в 2006 році на розрахунковий рахунок позивача від фізичних осіб в якості внесків на будівництво житла не можуть вважатись доходом у розумінні п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, оскільки такі господарські операції не передбачають передачу прав власності на таке житло від ТОВ «Вінницяміськбуд»до фізичних осіб. Натомість, вищевказані господарські операції відносяться до операцій особливого виду, порядок оподаткування яких регулюється пп.. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, яким визначено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.
Зважаючи на вищевикладене позивач стверджує, що податковим органом в акті перевірки безпідставно збільшено позивачу по операціях з виконанням доручення фізичних осіб на спорудження житла валовий дохід та валові витрати і, відповідно, безпідставно визначено суму податкового зобов’язання.
В судовому зсіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові. Крім того, як однією з підстав для скасування рішень зазначив, що податкові інспектора при проведені перевірки вийшли за межі вказаного у плані - графіку періоду чим перевищили межі своїх повноважень.
Представник відповідача проти позову заперечила та в обґрунтування своєї позиції зазначила, зокрема, наступне (а.с. 116-119).
Документальною перевіркою встановлено, що позивачем занижено скоригований валовий дохід за 2006 рік та невірно ведено податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів окрім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, малоцінних предметів на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включається до складу валових витрат, як наслідок, перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»за 2006 рік.
В спростування тверджень позивача щодо віднесення господарських операцій до операцій особливого виду, відповідач вказав, що позивач звертає увагу лише на частину статті та не вірно трактує підпункт 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, відтак відповідач вважає, що з договорів, які були надані під час перевірки, останні є договорами підряду, а не договорами передбаченими в п.п 7.9.6. п 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР.
В зв’язку з чим, на думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають чинному законодавству України, а тому в позові слід відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ :
Як свідчать матеріали справи, згідно затвердженого головою ДПА у Вінницькій області плану перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Вінницяміськбуд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. проведено планову виїзну перевірку зазначеного товариства.
Перевірка проводилась на підставі направлень від 18.05.2009 року № 29/23 та від 01.06.2009 року № 63/23, виданих Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області.
Результати перевірки знайшли своє відображення у відповідному акті від 15.06.2009 р. №46/32976737 (далі - акт перевірки).
Даний акт став підставою для винесення відносно ТОВ “Вінницяміськбуд” податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009 року за №0000742320/0 про визначення податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 631731 грн.
За результатом адміністративного оскарження наведеного рішення, останнє залишено в силі та винесено податкові повідомлення-рішення №0000742320/1 та №0001012320/0 від 21.09.2009 р., №0000742320/2 та №0001012320/2 від 19.11.2009 р., а також №0000742320/3 та №001012320/3 від 04.02.2010 р.
Податкове повідомлення-рішення №0001012320/0 від 21.09.2009 р. про визначення податку на прибуток приватних підприємств в сумі 602 грн. винесено внаслідок збільшення основного платежу та штрафної санкції за рішенням №0000742320/0.
Наведеними податковими рішеннями товариству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток, на яке, як вбачається з акту перевірки вплинув, ряд обставин, серед яких, зокрема, не включення товариством до складу валового доходу суми попередньої оплати, що надходила від фізичних осіб за договорами на будівництво житла, а саме квартир в будинку №38А по вул. Київській в м. Вінниці.
В розрізі наведеного податкова інспекція у м. Вінниці вказує на порушення товариством п. 4.1. ст. 4 та п.п. 11.3.1. п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, в п. 4.1. ст. 4 даного Закону, зокрема, наведено визначення валового доходу, яким є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
В свою чергу п.п. 11.3.1. п. 11.3 статті 11 цього ж Закону, визначає дату збільшення валового доходу, якою вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів роботи (послуг) платником податку.
Відтак, судом встановлено, що оподаткуванню за положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягають доходи платника податку.
Судом також встановлено, що основним видом діяльності товариства є будівництво житла.
З аналізу реалізації договорів з фізичними особами на будівництво квартир вбачається, що грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Вінницяміськбуд»в 2006 році надходили від фізичних осіб в якості внесків на будівництво житла.
Господарські операції між позивачем та фізичними особа, що перераховували кошти за які здійснюється будівництво житла, не передбачають передачу на нього прав власності від товариства до цих осіб.
До такого висновку суд приходить виходячи із того, що за Рішенням Виконавчого комітету Вінницької Ради від 10.06.2008 року за №1350, вирішено оформити право приватної власності на квартири в будинку №38А по вул. Київській в м. Вінниці безпосередньо на власників цих квартир –фізичних осіб, що здійснювали фінансування будівництва вказаного житлового будинку.
Обґрунтованим суд вважає також посилання позивача на норми Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року.
Так, в силу статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації
Наведеним вище Положенням визначено порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні, що спрямований на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Пунктом 6.1. даного Положення визначено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об’єкти нерухомого майна або його частини, побудовані зі їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об’єкта (частини) інвестору, що має місце в даному випадку.
Аналізуючи наведене, суд знову ж бере до уваги рішення місцевого органу виконавчої влади щодо права власності на квартири у будинку, що будується, яке визначає власність не за товариством, а за особами, що це будівництво фінансують.
Таким чином вважати ТОВ «Вінницяміськбуд»власником будинку немає правових підстав. Відтак не має підстав вважати можливим передачу товариством прав власності на квартири даного будинку.
Таким чином в даному випадку оподаткування операції товариства за договорами на будівництво житла за статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є невірним, як і віднесення отриманих товариством коштів на таке будівництво до його дохідної частини.
В свою чергу не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно (п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону про прибуток).
З цих же підстав товари, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, малоцінні предмети, які придбавались для виконання зобов’язань перед фізичними особами із будівництва будинку, не включались до складу валових витрат, і відповідно не враховувались як приріст балансової вартості запасів, що повністю кореспондується з п. 5.9. ст. 5 Закону про прибуток, в той час як податковий орган вказує на його порушення товариством.
Слід зауважити, що посилання представника відповідача на підпункт 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону про оподаткування як на норму, в якій визначено цивільно-правові договора, що не передбачають передачі права власності та, відповідно, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником відповідно та на підставі останніх, є помилковим, оскільки зазначена норма визначає порядок оподаткування.
Так, з акту перевірки вбачається, що на порушення наведеної норми Закону підприємство не вірно вело податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, (окрім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить також із процедурного порушення податкового органу, а саме того, що податковий орган вийшов за межі повноважень щодо перевірки позивача за період з 01.04.2006 року по 01.04.2009 року.
В даному випадку суд звертає увагу на період за який здійснювалась перевірка.
Так, зі змісту акту вбачається, що порушення щодо невірного ведення підприємством податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів встановлено податковим органом у періоді з липня 2004 року по квітень 2009 року, в той час як планом перевірки передбачено її проведення з квітня 2006 року. Окрім того період з квітня 2006 року зазначено також у назві акту перевірки та його вступній частини.
Встановлюючи дану обставину, суд звертає увагу також на те, що в Додатку 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Вінницяміськбуд», в розділі «Валовий дохід»зазначено головні книги за 2004-2009 роки, які охоплювались перевіркою суцільним порядком.
В цей же час у відповідному розділі акта перевірки вказано, що на письмову вимогу ДПА у Вінницькій області про необхідність надання для перевірки первинних бухгалтерських документів за період з 24.04.2004 року по 01.01.2006 року підприємством не надані головні книги.
Таким чином прослідковується невідповідність у переліку документів, охоплених перевіркою за даними яких, зрештою було визначено податкове зобов’язання, оскаржуване позивачем.
Невідповідність періоду перевірки та вихід податкового органу за межі повноважень при її проведенні вбачається по всіх аспектах перевірки, серед яких показники у Деклараціях витрат на оплату праці, сум страхового збору до фондів державного загальнообов’язкового страхування, внесків на пенсійне забезпечення та інших, які певною мірою впливали на дохідну або витратну частину обліку товариства, а відтак і на донараховані відповідачем суми, що підлягають оподаткуванню.
Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.1 статті 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції м. Вінниці №0000742320/0 від 14.07.2009 року, № 0000742320/1 від 21.09.2009 року, №0000742320/2 від 19.11.2009 року та №0000742320/3 від 04.02.2010 року про визначення ТОВ «Вінницяміськбуд» суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 631731 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001012320/0 від 21.09.2009 року, № 0001012320/2 від 19.11.2009 року, № 0001012320/3 від 04.02.2010 року про визначення ТОВ «Вінницяміськбуд» суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 602 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вінницяміськбуд» (вул. Київська, 16, к. 310, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 32976737) 3,40 грн. ( три грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 05.05.10
Головуючий суддя Воробйова Інна Анатоліївна
Судді Поліщук Ірина Миколаївна
Мультян Марина Бондівна
26.04.2010