ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 р. Справа № 2-а-633/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого: Дончика В.В.,
Суддів: Вільчинського О.В.,
Мультян М.Б.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представника позивача –ОСОБА_2, представника ДПІ у м. Вінниці –Волощука В.О., представника ДПА у Вінницькій області –Нестерук М.І., представника ДПА України –Нестерук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці), Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі –ДПА у Вінницькій області), Державної податкової адміністрації України (далі –ДПА України) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді
в с т а н о в и в :
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ДПІ у м. Вінниці, ДПА у Вінницькій області, ДПА України про визнання протиправними дій та стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
Зазначав, що постановою Вінницького оружного адміністративного суду від 17.04.2009 року у справі за його позовом до ДПА у Вінницькій області, ДПА України, скасовано наказ ДПА України № 309-о від 17.02.2009 року, наказ ДПА у Вінницькій області № 64-о від 19.02.2009 року, поновлено на посаді першого заступника начальника ДПІ у м. Вінниці –начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці, стягнуто з ДПА у Вінницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу, постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в за один місяць звернуто до негайного виконання.
Посилаючись на те, що на момент звернення до суду ДПА України в особі її голови не допустив його до роботи, тобто фактично не виконано рішення суду та на підставі норм статті 236 КЗпП України, позивач просив визнати протиправними дії ДПА України в особі її голови щодо затримки виконання постанови Вінницького оружного адміністративного суду від 17.04.2009 року в частині поновлення його на посаді та стягнути з ДПІ у м. Вінниці середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 36902,50 грн.
Під час розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги. З урахуванням первинних вимог позивач також просив зобов’язати ДПА України виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року у справі № 2а-1528/09/0270.
В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, просила задовольнити позов.
Представник ДПІ ум. Вінниці позов не визнавав та зазначав, що позивач в своєму позові посилається на норми трудового законодавства, при цьому не враховано, що Кодекс законів про працю України в правовідносинах по проходженню служби в податковій міліції не застосовується. Також вказував, що в даній справі йдеться мова про фактичне невиконання рішення суду, проте зазначені в позовній заяві обставини свідчать, що позивач не в повній мірі скористався всіма процесуальними можливостями примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі. Заперечення приєднанні до матеріалів справи (а.с. 26).
Представник ДПА України та ДПА у Вінницькій області заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що відповідачами, інтереси яких вона представляє, з посилань неповного з’ясування обставин Вінницьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи про поновлення позивача на посаді, було подано апеляційну, а в подальшому і касаційні скарги. А тому вважають, що поновлення відбулось судовим рішенням, яке ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Також зазначала, що примусове виконання рішень судів здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, вважає, що внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків саме державним виконавцем, доцільніше слід було б визнавати його дії протиправними. Заперечення приєднанні до матеріалів справи (а.с. 22-24).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов в частині вимог стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення підлягає задоволенню, в іншій частині провадження у справі - закриттю.
Судом встановлено, що 17.04.2009 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2а-1528/09 за позовом ОСОБА_5 до ДПА України, ДПА у Вінницькій області, скасовано наказ ДПА України № 309-о від 17.02.2009 року та наказ ДПА у Вінницькій області № 64-о від 19.02.2009 року. ОСОБА_5 поновлено на посаді першого заступника начальника ДПІ у м. Вінниці –начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці. Стягнуто з ДПА у Вінницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення. Постанову, в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в за один місяць, звернуто до негайного виконання (а.с. 5-7).
17.04.2009 року по зазначеній справі видано виконавчий лист (а.с. 8).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби серії ВП №12510821 від 27.04.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-1528/09, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_5 на посаді (а.с. 9).
На момент подачі позову до суду та розгляду справи позивача на посаді першого заступника начальника ДПІ у м. Вінниці –начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці не поновлено, тобто рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2а-1528/09 не виконано.
Задовольняючи позов суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», передбачено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Позивач, в зв’язку з невиконанням рішення суду щодо поновлення його на посаді, ставить вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Нормами «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»спірні правовідносини не врегульовані.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З метою захисту конституційного права, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону, з метою заповнення прогалин врегулювання спірних правовідносин, шляхом використання норм Кодексу законів про працю України.
З приводу заперечень відповідачів щодо правильності визначення суми, яка підлягає стягненню, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем було обраховано суму, заявлену до стягнення відповідно до довідки ДПІ у м. Вінниці № 55 від 15.02.2010 року (а.с. 10). Відповідач же заперечуючи щодо розрахунку суми, спростувань щодо вірності розрахунку не подав.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд вважає, що позов ОСОБА_5 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення в сумі 36902,50 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Закриваючи провадження в іншій частині справи суд виходив з наступного.
Частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто підставою для звернення до адміністративного суду в даному випадку щодо оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень є порушення прав, свобод та інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, якщо не встановлено інший порядок їх судового захисту.
Проте слід зазначити, що встановлення протиправності дій та застосування санкцій щодо невиконання судових рішень закріплено статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення).
Також слід відмітити, що частинами 1,4 статті 2 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
За правилами встановленими пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Вінниці на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року у справі № 2а-1528/09/0270 в розмірі 36902 (тридцять шість тисяч дев’ятсот дві) гривні 50 (п’ятдесят) копійок.
Провадження у справі в частині визнання протиправними дії Державної податкової адміністрації України в особі її голови щодо затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року № 2а-1528/09/0270, в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді першого заступника начальника ДПІ у м. Вінниці - начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці, зобов'язання Державну податкову адміністрацію України виконати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року № 2а-1528/09/0270 - закрити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 30.04.2010 року.
Головуючий суддя: Дончик Віталій Володимирович
Судді: Вільчинський Олександр Ванадійович
Мультян Марина Бондівна
26.04.2010