ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-5328/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : (Вінницької митниці):Мавроді Р.Ф. , Уманця О.П.
відповідача (ГУ Держказначейства у Вінницькій області): Боценка Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5
до: Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про визнання митної вартості та стягнення з державного бюджету зайво сплаченої суми коштів
Обставини справи:
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 до Вінницької митниці, головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації Вінницької митниці № 401000004/2008/000420 від 12.12.2008 року, рішення про визначення митної вартості товарів № 363 від 12.12.2008 року та стягнення з державного бюджету 15547 грн. 03 коп. зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 на митну територію України було ввезено товар –томати консервовані без додавання оцту чи оцтової кислоти: томатна паста "Deland". Для проведення митного оформлення вказаного товару була подана ВМД № 401000008/8/703850 від 25.11.2008 року та товаросупровідні документи. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов контракту, відповідала митній та становила 88 667 грн. 24 коп.
Проте, митний орган рішенням № 363 від 12 грудня 2008 року про визначення митної вартості товарів встановив митну вартість в розмірі 133862 грн. 12 коп. та видав картку відмови у прийнятті митної декларації № 401000004/2008/000420 від 12.12.2008 року. З метою здійснення митного оформлення товарів, декларант був вимушений подати нову декларацію митної вартості (ДМВ) із зазначенням митної вартості товарів, визначеної митним органом, і сплатити всі платежі. В результаті було надмірно сплачено 15547 грн. 03 коп. платежів.
Позивач вважає, що ним були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів –за ціною договору (вартість операції), а митний орган в порушення вимог статті 266 МК України визначив митну вартість товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Більш того відповідач не обґрунтував як відмову в митному оформлені товару, так і причину використання методу № 2 визначення митної вартості.
В доповненнях в обгрунтування позовної заяви (а.с. 58) представник позивача зауважила, що на момент прийняття Відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості товарів, жоден з документів, на підставі яких діяла Вінницька митниця не мав сили нормативно-правового акту, адже на час винесення Відповідачем оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів Порядок роботи відділу контролю митної вартості..., затверджений наказом Державної митної служби України №685 від 13.10.2003 року скасований Наказом Державної митної служби України № 727 від 03.09.2007 року відповідно до висновку Міністерства юстиції України 31.10.2003 року за № 996/8317, яким передбачено право митного органу на винесення рішення про визначення митної вартості товару скасована 10 липня 2007 року Висновком Міністерства юстиції України № 10/83.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 надав письмове заперечення №14/14-165 від 20.01.2010 року (вх. № 1050 (а.с.37-41)) в якому зазначив, що при здійсненні контролю митної вартості товарів, а саме: томати консервовані без додавання оцту чи оцтової кислоти: томатна паста "Deland" із використанням бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, було з’ясовано, що заявлена позивачем митна вартість за партію товару нижча, ніж ціни на аналогічний товар, що був ввезений на митну територію України, тому позивачу було запропоновано надати для підтвердження митної вартості додаткові документи. У зв’язку з тим, що заявлена декларантом митна вартість не відповідала наявній ціновій інформації та не було надано всіх додаткових документів, позивачу видано картку відмови в прийнятті митної декларації № 401000004/2008/000420. Одночасно, Відповідачем 1 на підставі цінової інформації винесено рішення № 363 від 12.12.2008 року, яким митну вартість визначено на рівні 17879,75 дол. США (133862,12 грн.), тобто 0,85 дол. США за кг.. Не оскаржуючи дії митниці щодо видачі картки відмови та визначення митної вартості оцінюваних товарів в установленому законодавством порядку, позивач фактично визнав правомірність дій митниці, оскільки –12.12.2008 року подав для проведення митного оформлення вищевказаного товару нову ВМД № 401000004/8/015031, в якій самостійно зазначив митну вартість 133862,12 грн., за другим методом визначення митної вартості, тобто відповідно до пункту 4.1.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” самостійно обчислив суму податкового зобов’язання, яку зазначив у податковій декларації.
Відповідач 2–Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області у письмових запереченнях від 19.01.2010 року ( вх. № 1012 від 20.01.2010 року (а.с. 35-36)) зазначив, що він не наділений повноваженнями щодо визначення митної вартості товарів під час митного оформлення та контролю при перетині товарів через митний кордон України, а також справлянні митних платежів під час митного оформлення. Вказав, що органи Державного казначейства у випадку надходження до останнього відповідного рішення суду щодо повернення надміру сплачених коштів Державного бюджету, яке набрало законної сили, здійснюють повернення таких сум в загальному порядку відповідно до приписів постанови КМУ № 609. Поряд з цим, відповідач 2 зазначив, що у разі задоволення позовних вимог судові витрати повинні бути відшкодовані безпосередньо через Державну судову адміністрацію України згідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд -
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 взятий на облік як суб'єкт ЗЕД, про що свідчить облікова картка суб'єкта ЗЕД (а.с. 22).
20 вересня 2008 року між позивачем та Фірмою "Golestan Osareh" Company було укладено контракт № 20.09.08G (а.с. 7-9) про продаж позивачу (покупцю) всіх видів (овочевої і фруктової ) консервації, томатна паста, сокові концентрати, пюре, джеми, компоти, також інші овочі та фрукти, не зазначені в переліку.
На підставі вищевказаного контракту та рахунку-фактури (інвойсу) № 87-14 від 05.10.2009 року на адресу позивача надійшов товар - томати консервовані без додавання оцту та оцтової кислоти: томатна паста "Deland" на суму 14085,12 доларів США (а.с.16).
Митна вартість товарів, які імпортувалися позивачем визначалась згідно з методом № 1 статті 266 Митного кодексу України, а саме –«за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)».
Для проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано ВМД №401000008/8/703850 від 25.11.2008 року (а.с. 10) та товаросупровідні документи. У ВМД позивачем було зазначено митну вартість товару, що ввозиться - 88 667,24 грн.
12 грудня 2008 року Вінницькою митницею було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації №401000004/2008/000420 (а.с. 12), в якій як причину відмови було зазначено наступне: "В процесі митного оформлення було з'ясовано, що заявлена декларантом митна вартість не відповідає наявній ціновій інформації, чим порушено вимоги п. 10 ПКМУ від 20.12.2006 року №1766".
12 грудня 2008 року Вінницькою митницею було прийнято рішення №363 (а.с. 13) про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого відповідач скоригував митну вартість товару в сторону збільшення, а саме: визначена відповідачем митна вартість томатної пасти склала 133862 грн. 12 коп.
Такі дії відповідача 1 позивач вважає протиправними, оскільки на його думку у ВМД №401000008/8/703850 від 25.11.2008 року ним було правомірно визначено митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та додано до декларації усі документи, які підтверджують заявлену в ній митну вартість, що і спонукало позивача до звернення з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України (надалі МК України).
Згідно абзацу 23 статті 1 МК України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях –це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно статті 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно з Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ №339 від 09.04.2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:
1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 ; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
При проведенні процедур митного контролю відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затвердженою наказом Держмитслужби України від 20 квітня 2005 року №314 було встановлено, що митна вартість задекларованого товару є заниженою порівняно з вартісними операціями аналогічних товарів.
Відповідно до пункту 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 11 зазначеного вище Положення, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
- відповідна бухгалтерська документація;
- ліцензійний чи авторський договір (контракт);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
- калькуляція фірми - виробника товару.
Як вбачається з декларації митної вартості від 09.12.2008 року (а.с. 42), посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" зробила запис про необхідність подання додаткових документів, а саме:
- відповідної бухгалтерської документації;
- прейскурантів фірми - виробника товару (каталоги, специфікацію);
- калькуляцію фірми - виробника;
- копію експертної ВМД країни - виробника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару.
Декларант ознайомився із зазначеним вище записом, про що свідчить його підпис на зворотній стороні ДМВ. Крім того, декларантом зазначено, що з переліку документів, які необхідно було подати для підтвердження заявленої митної вартості, він може надати лише Експертний висновок Торгово-Промислової Палати.
Відповідно до пункту 14 зазначеного вище Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно статтей 259, 265 Митного кодексу України митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а також самостійно визначати митну вартість товарів, що декларуються, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір. Відповідно до Угоди про застосування статті У11 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість імпортних товарів означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. З положенням Угоди кореспондують норми глав 46 та 47 Митного кодексу України. Саме у зв’язку з зазначеним законодавець надав митним органам право контролю заявленої митної вартості, право прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару. Статтею 264 Митного кодексу України встановлено обов’язок декларанта надати на вимогу митного органу необхідні документи.
Пунктом 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року N 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів»установлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб’єктів підприємницької діяльності.
В зв"язку з ненаданням позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості, на підставі цінової інформації митним органом винесено рішення про визначення митної вартості товару №363 від 12.12.2008 року (а.с. 13) та була видана оскаржувана картка відмови.
У відповідності із пунктом 3 Порядку оформлення та використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу "Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким чином, вказавши в оскаржуваній Картці відмови умову виконання якої забезпечує можливість прийняття митної декларації, Відповідачем 1 виконано вимоги вищезгаданого Порядку. Адже, проведення розмитнення придбаного позивачем товару на підставі нової вантажно-митної декларації з врахуванням рішення митного органу про визначення митної вартості виходячи зі змісту пункту 17 Порядку не позбавляє декларанта на оскарження такого рішення про визначення митної вартості в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 268 Митного кодексу України ідентичними є товари, однакові за всіма ознаками, у тому числі повинні співпадати країна походження та виробник.
Враховуючи, що ідентичних товарів, увезених на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, не було виявлено, тому митна оцінка була здійснена митницею на підставі бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України про цінову інформацію, та митну вартість було визначено за третім методом (за ціною договору щодо аналогічних (подібних товарів) на підставі статті 269 МК України.
Згідно зі статтею 269 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Відповідно до частини 3 статті 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Також, згідно з частиною 8 зазначеної вище статті МК України Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
Жодним із зазначених вище прав позивач не скористався. Натомість, подав ВМД № 401000004/8/015031 від 12.12.2008 року, із зазначенням митної вартості вказаної відповідачем - 133862,12 грн. здно рішення про визначення митної вартості товару №363 від 12.12.2008 року . Також позивачем згодом до Державного бюджету України було сплачено кошти за митне оформлення в сумі, визначеній відповідно до зазначеного вище рішення.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Здійснивши аналіз наведених вище норм законодавства та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи судом вбачається, що Відповідач 1, як суб’єкт владних повноважень довів суду правомірність та обґрунтованість винесеної картки відмови № 401000004/2008/000420 від 12.12.2008 року та рішення про визначення митної вартості товарів №363 від 12.12.2008 року, а відтак відсутні підстави для визнання їх протиправними та, відповідно, скасування.
Решта доводів позивача, викладених в позовній заяві та доповненнях до неї, судом визнаються такими, що не можуть вплинути на правомірність прийнятого рішення.
Водночас, судом встановлено, що різниця коштів в розмірі 15547 грн. 03 коп. сплачені до бюджету не на підставі оскаржуваних: Картки відмови чи рішення, а згідно поданої позивачем ВМД №401000004/8/015031 від 12.12.2008 року.
Таким чином, заявлена вимога про стягнення суми зайво сплаченої суми за митне оформлення товару до державного бюджету задоволенню не підлягає, враховуючи також і те, що відмова в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення, виключає задоволення позовної вимоги в частині стягнення коштів .
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 05.05.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
28.04.2010