ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1140/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю
прокурора Сокольвяк Я.А.:
представника позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокурора Барського району Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення штрафу в сумі 510 грн.
Обставини справи:
Прокуророром Барського району Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрнсзв'язку і йому підпорядковується-Головної державної інспекції на автомобільному транспорті його структурного підрозділу- територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області подано позов про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позов мотивовано тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме, надання послуг з перевезення пасажирів без ліцензійної картки, які станом на день зверення з позовом не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові підставами.
Відповідач позов визнав в повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ :
Згідно завдання на перевірку №093962 від 01.04.2009 року - 03.04.2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу ЗАЗ -DAEWOO, державний номер НОМЕР_1, належного позивачу та під керуванням останнього, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами вказаної перевірки складено акт №142898 від 03.04.2009 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, про що свідчить розпізнавальний ліхтар на даху автомобіля без оформлених документів, а саме відсутня ліцензійна картка.
Як вбачається з вказаного акта, водій з актом ознайомлений, однак від надання пояснень відмовився.
На підставі акта перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №065326 від 27.04.2009 року до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.
Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/1659 від 30.04.2009 року. Станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”(далі –Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Згідно положень частин 1 та 4 статті 9 цього ж Закону ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Статтею 39 Закону, зокрема, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено.
Оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, а також беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, які б спростосували позовні вимоги, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 510 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію серії В01 №108060 від 10.12.2008 р.) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р №31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, державний бюджет м. Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) 510,00 грн. (п'ятсот десять грн. 00 коп. ) штрафу.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 05.05.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
28.04.2010