УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1003 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Хавронюк О.Л.

Категорія 45  Доповідач: Рафальська І.М.:

УХВАЛА

Іменем України

15 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В., 

при секретарі Сухоребрій Т.А., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом приватного підприємства „Кароля" до ОСОБА_1, ТОВ „Щедра нива" про визнання договору оренди переукладеним, визнання права на оренду земельної ділянки, визнання договору оренди, укладеного між ТОВ „Щедра нива" і ОСОБА_1 недійсним за апеляційною скаргою позивача на рішення Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 25 лютого 2009 року,

встановила:

У вересні 2008 року приватне підприємство "Кароля" звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначало, що 5.03.2008р. між підприємством та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної частки /паю/. Договір оренди був укладений на підставі сертифікату на земельну ділянку /пай/, який виданий ОСОБА_1 26.05.2000р.

Відповідач, отримавши державний акт на право приватної власності на землю, неправомірно уклав договір оренди з ТОВ „Щедра нива", чим порушив право підприємства на оренду вказаної земельної ділянки.

Позивач просив визнати договір оренди переукладеним, визнати його право на оренду земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „Щедра нива", визнати недійсним.

Рішенням Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 25 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення міськрайсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги; посилається на порушення міськрайсудом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, між сторонами 5.03.2008р. був укладений договір оренди земельної частки /паю/ розміром 2, 76 га /строк у договорі не вказаний/а.с.6/, що належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку/пай/ НОМЕР_1/, виданого 26.05.2000р./а.с.4/. 11.07.2008р. відповідач одержав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 2,7268 га, що стверджується листом

Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах /а.с.22/.

Внаслідок отримання відповідачем державного акту на право приватної власності на земельну ділянку змінився предмет зобов'язання за договором оренди, а відтак - і суттєві умови виконання зобов'язання.

Суд першої інстанції правильно встановив, що оренда земельної частки/паю/ та земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами. У випадку оренди земельної частки/паю/ встановлюються орендні відносини щодо прав на земельну частку /пай/, не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Після виділення земельної ділянки в натурі змінюється предмет спору і земельна частка з ідеальної частки стає реальною земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки /паю/, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 5 від 17.01.2000р., після одержання державного акту на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі, зобов'язання сторін за укладеним договором припиняються відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач після отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку бажав використовувати земельну ділянку на власний розсуд.

Так, 28.07.2008р. /а.с.22/ в державному підприємстві „Центр державного земельного кадастру" було зареєстровано договір оренди між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ „Щедра нива", згідно з яким орендар прийняв від орендодавця в строкове - терміном у 5 років - платне користування земельну ділянку, що належить орендодавцю на підставі державного акту про право власності на землю НОМЕР_2.

Із врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з часу отримання відповідачем державного акту на право приватної власності на землю, він набув статусу власника земельної ділянки і, як власник, має право на переукладення договору оренди, але не зобов'язаний це робити.

Що стосується договору, укладеного орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем -ТОВ „Щедра нива", то він підписаний сторонами та відповідно зареєстрований у Державному реєстрі земель 28.07.2008р. за № 04082040007 /а.с.30-31/.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог про недійсність даного договору оренди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення міськрайсуду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Кароля" відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 25 лютого 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.