УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-443 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Галасюк Р.А.
Категорія 53 Доповідач: Рафальська І.М.:
РІШЕННЯ
Іменем України
9 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І. М..
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Сухоребрій Т.А.,
з участю позивачки та представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 про стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсаційних виплат, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 8 грудня 2008 року,
встановила:
23.06.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначала, що з 8.07.2005р. по 13.04.2007р. працювала у відповідача. Після звільнення з нею не було проведено розрахунок. Вона неодноразово зверталася до відповідача за розрахунком, проте, він на це не реагував. Цими діями їй заподіяна моральна шкода, оскільки не було засобів до існування та коштів на утримання сина, який навчається на контрактній основі.
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по зарплаті, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсацію за невикористані відпустки та 800 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 8 грудня 2008 року позов
задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки 890 грн.30 коп. заборгованості по зарплаті, 7780 грн.90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 285 грн. 11 коп. компенсації за невикористану відпустку, 378 грн.59 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та на користь держави 93 грн. 35 коп. державного мита.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з позивачки на користь держави 17 грн. державного мита.
Стягнуто з відповідача на розрахунковий рахунок ТУ ДСА в Житомирській області 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати в частині стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсаційних виплат, та ухвалити нове рішення. Посилається на те, що позивачка на час звільнення не працювала, тому зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок. Апелянт зазначає, що позивачка ні разу не звернулася до нього за розрахунком. Вважає, що розмір компенсації має бути зменшений, оскільки ОСОБА_1 після звільнення влаштувалася на іншу роботу.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивачка працювала у відповідача з 18.07.2005р. 13.04.2007р. була звільнена з роботи за власним бажанням.
Відповідно до довідок, виданих відповідачем /а.с.20,29,40/, заборгованість по зарплаті перед позивачкою становить 890 грн.30 коп., компенсація за невикористану відпустку за період з 2005р. по 2007р. - 285 грн. 11коп., компенсація втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати -378 грн.59 коп., і ці суми правильно стягнув суд першої інстанції з відповідача на користь позивачки.
Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то з матеріалів справи, зокрема, наданого до суду апеляційної інстанції табелю виходу на роботу, видно, що ОСОБА_1 в день звільнення 13.04.2007р. працювала.
Отже, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, відповідач повинен був в день звільнення виплатити всі належні позивачці суми, чого не зробив.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наведених обставин райсуд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Однак, щодо розміру цього стягнення, то колегія суддів враховує, що відповідач направляв позивачці лист з проханням отримати остаточний розрахунок, і цей лист ОСОБА_1 одержала 8.08.2008р. /а.с.80 / проте, не виявила бажання отримати кошти.
У зв'язку з цим апеляційний суд змінює рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та зменшує розмір цього стягнення з 7780 грн.90 коп. до 6588 грн. 35 коп./19,55грн.х337роб.днів/.
Посилання апелянта на необхідність зменшення суми стягнення з тих підстав, що позивачка після звільнення влаштувалася на іншу роботу, не може бути взято до уваги, оскільки ч.3 ст.117 КЗпП України з 20.12.2005р. втратила чинність.
Рішення в частині стягнення моральної шкоди, витрат не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 8 грудня 2008 року змінити, зменшивши розмір стягуваного з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 7780 грн. 90 коп. до 6588 /шести тисяч п'ятсот вісімдесяти восьми/ грн. 35 коп.
В частині стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.