АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «25» травня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Рулякова В.І.
суддів Кифлюка В.Ф., Колотила О.О.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець с.Грубна Сокирянського району Чернівецької області, освіта повна загальна середня, непрацюючий, одружений, раніше судимий:
1. 13.10.2004 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік;
2. 21.03.2005 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ст.ст.186 ч.3, 71 КК України на чотири роки чотири місяці позбавлення волі,
Справа №11-151/2010 р. Головуючий у І інстанції: Римлянська Г.О.
Категорія: ст.ст.186 ч.3, 185 ч.2 КК України Доповідач: Кифлюк В.Ф.
звільнено на підставі постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17.12.2008 року умовно-достроково на п’ять місяців двадцять два дні, -
визнано винуватим в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.186 ч. 3, 185 ч.2 КК України і йому призначено покарання:
- за ст.186 ч.3 КК України – 6 років позбавлення волі;
- за ст. 185 ч.2 КК України – 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді шести років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишено у вигляді утримання під вартою, початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 16.10.2009 року.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 – скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 вартості завданих злочином збитків в сумі 420 гривень – залишено без розгляду.
Згідно вироку, ОСОБА_1 13.08.2009 року, приблизно о 19.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, зайшов на територію подвір’я свого діда ОСОБА_3 в с.Грубно Сокирянського району, де в присутності останнього, шляхом віджиму вхідних дверей підвального приміщення вказаного господарства, проник в середину підвалу звідки відкрито викрав майно ОСОБА_3, а саме: 10-ти літрову скляну банку із бензином марки А-95, вартістю 70 грн., 3-х літрову скляну банку із топленим салом, вартістю 50 грн., грошові кошти у сумі 405 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 525 грн.
Крім цього, 20.08.2009 року, приблизно о 15.00 годині, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, повторно, таємно викрав майно ОСОБА_2, а саме велосипед «Аист», вартістю 300 грн., який знаходився біля одного із під’їздів вказаного будинку.
Крім цього, 06.09.2009 року, приблизно о 04.00 годині, ОСОБА_1, проходячи біля будинку АДРЕСА_2, переслідуючи мету таємного викрадення майна, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та був припаркований біля вищевказаного будинку, де шляхом ривка зірвав капот із замка та повторно викрав майно ОСОБА_4, а саме акумуляторну батарею іноземного виробництва, вартістю 200 грн.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просив вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року скасувати, а справу направити в районний суд на новий судовий розгляд. При цьому апелянт посилався на те, що органи досудового слідства невірно кваліфікували його дії за ст. 186 ч.3 КК України, а під час розгляду справи в суді І інстанції, слідство велося однобічно та не об’єктивно. Крім того, апелянт вважає, що районний суд призначив йому сувору міру покарання. Також, засуджений ОСОБА_1 зазначав в апеляції, що суд І інстанції порушив його процесуальні права, не надавши йому останнє слово та не задовольнивши усне клопотання про проведення судового слідства в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляційні вимоги, посилаючись на обставини, що наведені в поданій ним апеляції, міркування прокурора Хоміцької Т.Б., яка просила вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна при обставинах, викладених у вироку суду, доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана вірна юридична оцінка.
Як вбачається із протоколу судового засідання (а.с.213) ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.3 КК України під час розгляду справи визнав повністю та не заперечував проти обсягу дослідження доказів в порядку ч.3 ст.299 КПК України (а.с.214 на звороті).
При цьому суд першої інстанції з’ясував у ОСОБА_1 чи правильно він розуміє зміст ч.3 зазначеної статті і роз’яснив йому, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку (а.с.214 на звороті).
Крім цього, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна при обставинах, викладених у вироку суду, підтверджується показаннями засудженого під час судового розгляду справи в суді І інстанції, де ОСОБА_1 на запитання прокурора відповів, що бачив, як за його діями через вікно спостерігав дід ОСОБА_3.(а.с.215).
Таким чином, оспорювання в апеляції засудженим фактичних обставин справи є безпідставним.
Посилання апелянта на те, що йому не було надано останнє слово та не задоволено усне клопотання про проведення судового слідства в повному обсязі, спростовується протоколом судового засідання. Оскільки зауважень на протокол судового засідання не надходило, судова колегія вважає, що посилання апелянта в цій частині є також безпідставним.
Що стосується призначеної судом міри покарання, то вона обрана ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.ст.65-67 КК України, враховано, що засуджений вчинив тяжкий та середньої тяжкості злочини; особу винного, а саме те, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставиною, що пом’якшує покарання суд визнав щире каяття, що ґрунтується на повному визнанні ним своєї вини; обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
Тому суд правильно дійшов висновку, що обране ним покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку судова колегія не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2010 року щодо нього – без змін.
Головуючий В.І. Руляков
Судді В.Ф. Кифлюк
О.О. Колотило