ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
15.08.06 Справа № А-13/49
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Надвірнянському районі
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2006 року
у справі № А-13/49, суддя П.А.Шкіндер
за позовом Державна пожежна частина № 14 по охороні ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»
до відповідача ДПІ у Надвірнянському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача –Плитус Р.В., Курташ А.Б. –представники ( дов. усправі)
від відповідача –Яремин М.М. –представник (дов. у спаві)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2006 року у справі № А-13/49 позовні вимоги Державної пожежної частини № 14 по охороні ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення № 000101011730/0 та № 0000991730/2 від 31.08.2005 року ДПІ у Надвірнянському районі. Зобов’язано ДПІ у Надвірнянському районі зарахувати в рахунок майбутніх платежів безпідставно перерахований Державною пожежною частиною № 14 по охороні ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»протягом 2004 року до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 59 667,93 грн.
Господарський суд Івано-Франківської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що пунктами 4, 5 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, встановлено, що податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення, не перераховується на єдиний казначейський рахунок держбюджету, а джерелом виплат грошової компенсації особами рядового та начальницького складу, є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації. Згідно п.10 цього ж Порядку, територіальний орган Держказначейства та установи банків за платіжними дорученнями провадять видачу готівки для здійснення виплат грошового забезпечення без сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до держбюджету.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франквської області подала апеляційну скаргу № 2726/10/10-17 від 14.06.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що при виплаті заробітної плати за рахунок власних надходжень військовослужбовцям та особам рядового начальницького складу, не подавались до органів державного казначейства платіжні доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб в 2004 році та до держбюджету не перераховано податок з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців в сумі 65 515,18 грн. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що ДПІ у Надвірнянському районі згідно акту перевірки № 287 17/25573783 від 29.08.2005 року Державній пожежній частині № 14 по охороні об’єктів ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»донараховано за 2004 рік податку з винагород осіб рядового та начальницького складу МНС України в загальній сумі 65 515,18 грн., однак податкового повідомлення-рішення про нарахування цього податку на цю ж суму відповідач не міг прийняти, оскільки це б суперечило законодавчим та іншим нормативним актам України. Крім того, покликається також на те, що відповідно до п.п.1.3 Наказу Мінфіну України № 22 від 22.01.2004 року «Про встановлення механізму реалізації Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, згідно якого органи державного казначейства України на підставі звітів, отриманих від розпорядників бюджетних коштів відображають : суму неперерахованого розпорядниками бюджетних коштів податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу, як здійснені видатки загального та/або спеціального фондів державного бюджету в межах бюджетних асигнувань.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Підставою прийняття державною податковою інспекцією у Надвірнянському районі спірних податкових повідомлень-рішень від 31.08.2005 року № 000101011730/0 та 0000991730/2 про нарахування позивачу штрафу в розмірі 50% від донарахованої суми податку в сумі 32 757,69 грн. та нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу у розмірі 61,30 грн. (а.с.43, 44), було порушення зафіксоване у акті № 287 17/25573783 від 29.08.2005 року проведеної податковим органом позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по податку з доходів фізичних осіб «ДПЧ-14»по охороні ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за період від 01.01.2004 року по 30.12.2004 року (а.с.6-11), а саме, як зазначено в акті : - в січні 2004 року податок з доходів фізичних осіб в сумі –613,3 грн. до бюджету не перераховувався, чим порушено п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та встановлено переплату податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету станом на 01.01.2005 року в сумі –59 667, 93 грн.; - протягом 2004 року до Державного бюджету не перераховано податок з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців в сумі –65 515,18 грн., чим порушено п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Податковий борг по податку з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення, грошових винагород військовослужбовців до Державного бюджету станом на 01.01.2005 року складає –65 515,18 грн.
Відповідно до положень чинного законодавства України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового та начальницького складу у зв’язку з виконанням обов’язків по несенню служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії осіб. Дане положення визначається п.22.7 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У відповідності до ст.48 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», особам рядового та начальницького складу проводиться повна компенсація витрат, пов’язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб, яка відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»здійснюється за рахунок бюджетних призначень на оплату праці загального та спеціального фонду державного бюджету, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення, не перераховується на єдиний казначейський рахунок держбюджету, а джерелом виплат грошової компенсації особами рядового та начальницького складу, є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації. Згідно п.10 цього ж Порядку, територіальний орган Держказначейства та установи банків за платіжними дорученнями провадять видачу готівки для здійснення виплат грошового забезпечення без сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до держбюджету.
Окрім цього, п.п.1.3 Наказу Міністерства Фінансів України № 22 від 22.01.2004 року «Про встановлення механізму реалізації Порядку виплат грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, згідно якого органи державного казначейства України на підставі звітів, отриманих від розпорядників бюджетних коштів відображають : суму неперерахованого розпорядниками бюджетних коштів податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних особами рядового і начальницького складу, як здійснені видатки загального та/або спеціального фондів державного бюджету в межах бюджетних асигнувань.
Одночасно, слід зазначити, що державною пожежною частиною № 14 по охороні ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»у 2004 році безпідставно перераховано до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 59 667,93 грн. Даний висновок зазначений у акті перевірки № 287 17/25573783 від 29.08.2005 року. Проте, позивач був звільнений від сплати даного податку, а отже, потрібно його повернути або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Постанова господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2006 року у справі № А-13/49 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2006 року у справі № А-13/49 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.